Під музей Крип’якевича у бібліотеці ім. В. Стефаника виділять дві кімнати

0
105
Під музей Крип’якевича у бібліотеці ім. В. Стефаника виділять дві кімнати

21  квітня 2017 року у Львівській національній науковій бібліотеці України ім. В. Стефаника відбулася прес-конференція з нагоди створення меморіального музею видатного українського історика Івана Крип’якевича.

«Це видатний вчений, історик української державності, який жив і творив у часи російської окупації, потім німецької і радянської окупації. Це не просто було бути істориком України в часи бездержавної України. І зараз, в часи незалежності, його постать заслуговує на увагу. Але ми будемо акцентувати не на побуті, а на праці Івана Крип’якевича, на феномені його діяльності. Відвідати цю кімнату-музей зможуть не лише науковці, а й учні і студенти та всі, кому цікава його постать», – розповів заступник директора Львівської національної наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України Василь Ферштейн.

Заступник директора Львівської національної наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України Василь Ферштейн
Заступник директора Львівської національної наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України Василь Ферштейн

Під музей у бібліотеці виділили дві кімнати. Там будуть експонуватись меблі, книги, архіви та інші особисті речі, якими користувався Іван Крип’якевич і які музею передасть родина історика. Деякі речі з майбутньої експозиції уже там.

Особисті речі Івана Крип’якевича
Особисті речі Івана Крип’якевича

«Всі супутні архіви передані, а також кабінет історика з його особистими речами, а це і старовинна машинка, з українським, латинським шрифтами, телефони, саквояж, з яким ходив, килими. Гарно, що на 50-річчя смерті буде продовжена пам’ять про історика, є період, коли ми відходимо, і треба пам’ять залишити. Для мене важлива ідея цього музею у тому, щоб виховувати істориків. Крип’якевич ділився знаннями і джерелами зі своїми учнями. Для нього було характерне, як для всієї школи Грушевського, покликатись на ідентичне, докладне джерело, ніяких штучних джерел, емоцій собі не дозволяв», – поділилася  Леся Крип’якевич, дружина Романа, сина академіка Крип’якевича.

Леся Крип’якевич
Леся Крип’якевич

За художнє оформлення музею взялися Орест Скоп та Ірина Лужецька. До оргкомітету також входять директор Інституту українознавства імені І. Крип’якевича НАН України Микола Литвин, археолог, письменниця, громадська діячка Лариса Крушельницька та інші.

Родина хоче, щоб у створеному музеї відбувались конференції і зустрічі, дискусії про праці і діяльність Івана Крип’якевича.

Особисті речі Івана Крип’якевича
Особисті речі Івана Крип’якевича

«Ми не хочемо засохлого музею, де б було заборонено щось рухати, щоб предмети, пов’язані з Іваном Крип’якевичем, дихали. Там є меблі, привезені з Холмщини», – наголосила  онука вченого, художниця Іванка Крип’якевич-Димид.

Стосовно того, чи зможуть у музей потрапити ті, хто не має читацького квитка у бібліотеку, заступник генерального директора запевнив, що це питання технічне і воно буде вирішено в робочому порядку. Проте, коли музей буде повністю готовий, наразі сказати не можуть. За словами Василя Ферштейна, все залежатиме від наявного фінансування.

Особисті речі Івана Крип’якевича
Особисті речі Івана Крип’якевича

Довідково.

Іван Петрович Крип’якевич (25 червня 1886  – 21 квітня 1967) – український історик, академік АН УРСР, професор Львівського університету, директор Інституту суспільних наук АН України. Народився і похований у Львові.

Найважливіші історичні праці Крип’якевича присвячені періоду козаччини і Хмельниччини – «Матеріали до історії української козаччини» (1914), «Студії над державою Б. Хмельницького» (1925–1931), «Богдан Хмельницький» (1954) та інші.

Особисті речі Івана Крип’якевича
Особисті речі Івана Крип’якевича

Крип’якевич – автор багатьох праць з історіографії («Українська історіографія», 1923); археології, сфрагістики, історії культури («Історія української культури», 1937); численних науково-популярних нарисів з історії України: «Історія України» (1920), «Велика історія України» (1935), «Запорозьке Військо» (ч. ІІ з «Історії українського війська», 1936); та підручників «Оповідання з історії України», «Коротка історія України для початкових шкіл» (1918), «Огляд історії України: Repеtitorium для вищих класів середніх шкіл та вчительських курсів» (1919), «Історичні проходи по Львові» (1932, перевидання 1991 р.) та інші.

Наталка СТУДНЯ

Напишіть відгук