Перший український Пласт у Львові, або виховання через гартування духу

Перший український Пласт у Львові, або виховання через гартування духу

Основний принцип системи – через працю над собою до розвитку та гартування свого характеру – ці слова постійно виголошував ідеолог українського Пласту Олександр Тисовський. Запозичивши деякі ідеї з англійського скаутінгу, він зі своїми побратимами – Петром Франком та Іваном Чмолою, сформували цікаве та неординарне явище – спеціальне виховання молоді, пов’язавши християнську мораль та фізичне виховання, і надавши цьому всьому українського колориту

Перший пластовий табір. Чорногора, 1912 р.
Перший пластовий табір. Чорногора, 1912 р.

Офіційною датою створення першої пластової української організації вважають – 12 квітня 1912 р., коли вперше, вся зібрана галицька пластунська молодь склала присягу у    м. Львові.  Проте, варто зазначити, що сама ідея утворення нестандартної та своєрідної організації для виховання молоді зародилася дещо швидше і далеко за межами українських земель. Вітчизняні історики, неодноразово досліджуючи це питання,  зійшлися на тому, що засновники українського Пласту перейняли деякі ідеї з британського Скаутінгу – насправді першої нешлабонної організації для виховання молоді.

Стрілецький Палст у м. Самборі. 1913 р.
Стрілецький Палст у м. Самборі. 1913 р.

Генерал-лейтенант британської армії Роберт Бейден-Павелл, використовуючи набуті військові знання, а також свої власні ідеї після проведення експериментального першого набору у 1907 р., став засновником скаутінгу. Організувавши всі свої думки та ідеї докупи, він у наступному, 1908 р., видав книгу “Скаутинг для хлопців” – яка стала провідною працею у скаутському русі до сьогоднішніх днів. Недивно, й те, що назву скаутського руху Роберт Бейден-Павелл перейняв з військової термінології. Скаутом називали вояків в британській армії, котрі йшли попереду армії, шукаючи нові дороги, і подаючи розвідувальну інформацію.

Герб українського Пласту – трилиста лілія у переплетенні з гербом
Герб українського Пласту – трилиста лілія у переплетенні з гербом

Ідеї формування скаутизму, передбачливо, стали розсіюватись по всій Європі. І, якщо Перша світова війна, дещо призупинила цей захват, то на початках 1920 – х рр. рух поширився по всьому світу, ставши ще більш актуальнішим.

У всіх скаутських організаціях були спільні риси, незважаючи на країну, де ці спільноти діяли:

  • Уніформа або ж однострій;
  • Програма неформальної освіти, з акцентом на вмінні практично діяти у навколишньому середовищі;
  • Значна увага приділялася спорту – кожен скаут мав мати бути у відмінній фізичній формі, що складало основу доброго здоров’я.

Станом на 1910 р., коли відбувся перший перепис учасників скаутського руху, їх налічувалось близько 108 тис., з яких – більше 100 тис. – молоді.

Тим часом у Львові, студент львівської Політехніки Іван Чмола, впроваджуючи нові методи виховання молоді, провів в Карпатських горах перший двотижневий вишкіл влітку 1912 р. Ті молоді люди, які пройшли це нелегке випробовування називали себе пластунами, перейнявши назву від однойменних розвідників Кубанського козацтва.  Другим співзасновником Пластового руху був Петро Франко – син письменника Івана Франка. Будучи учителем тіловиховання у філії Львівської гімназії, передусім цікавився фізичними вправами та спортивними іграми – як засобами для розвитку тіла та розуму.

Зліва направо: Ярослав Чиж, Парасковія Чмола, Василь Кучабський, Таїсія Юрієва, Іван Чмола, Євген Коновалець. Ворохта, 1921 рік
Зліва направо: Ярослав Чиж, Парасковія Чмола, Василь Кучабський, Таїсія Юрієва, Іван Чмола, Євген Коновалець. Ворохта, 1921 рік

Крім двох досвідчених засновників, український пластовий рух також мав свого ідеолога – Олександра Тисовського. Викладаючи природознавство в Львівській академічній гімназії, він мав особливий підхід до учнів, за що його всі дуже поважали. Він розробив унікальну виховну систему, яка попри деяку схожість з англійським скаутінгом, має цілий ряд своїх особливостей. Свої думки, які знадобилися не одному поколінню, Олександр Тисовський виклав у збірнику порад “Життя в Пласті”. У цій настільній книзі пластуна, він описує все до дрібниць: як приймали до Пласту; чого там навчали, а що вже потрібно було знати; що потрібно було вміти, щоб стати членом Пласту; які обов’язки були у членів цієї організації; як можна було відзначитись та багато іншого.

Діяльність української пластової організації набирала обертів. На початку квітня 1913 р. відбувся перший З’їзд Пластових Представників у Львові, на якому було обрано Центральний Організований Пластовий Комітет, який у 1918 р. було перейменовано на Верховну Пластову Раду. Всі навчені здібності пластунів особливо пригодилися під час Першої світової війни, коли значна частина пластової молоді записалася в ряди Українських Січових стрільців. Ідеї, щоразу більш популяризованого Пласту, поширювалися на центральну та східну частини України…

Наталія ДАНИЛІВ

Список використаних джерел:

  1. Історія Пласту. [Електронний ресурс] / Посібник Пластового юнацтва // Режим доступу: http://proba.plast.te.ua/category/idea/history/
  2. Франковська М. О., Мішаткіна М. В. 100 років скаутського руху в Україні // Режим доступу: http://www.library.kherson.ua/pdf/100scouts.pdf
  3. Генега Роман. Українська скаутська організація Пласт як символ національного відродження [Електронний ресурс] / Каменяр // Режим доступу: http://kameniar.lnu.edu.ua/?p=2471
  4. Пласт. Національна скаутська організація України // Режим доступу: http://www.plast.org.ua/ru/
  5. Сan you imagine world without Scouting? [Electronic resource] / Scouts // Режим доступу: http://scouts.org.uk/about-us/history/

Напишіть відгук