Перший путівник по Львову Антонія Шнайдера

Перший путівник по Львову Антонія Шнайдера
Перший путівник по Львову Антонія Шнайдера

Як відомо, автором першого путівника Льво­вом, що з’явився друком 1871 р., був Антоній Юліан Шнайдер (1825-1880), історик-аматор, краєзна­вець, колекціонер старожитностей, археолог, автор Енциклопедії краєзнавства Галичини, людина енциклопедичних знань, отриманих самотужки.

Народився дослідник 2 червня 1825 р. у с. Вільшаниці Золочівського повіту (тепер – с. Велика Вільшаниця Золочівського р-ну Львівської обл.). Батько – Леопольд Шнайдер, з походження ба­варський німець, мати – Тереза з Водницьких.

Дитячі роки хлопець провів у Жовкві. Згодом навчався у львівській гімназії, студії у якій не за­вершив у зв’язку зі смертю батька. Працював пи­сарем військової канцелярії Жовкви. Юнак рано виявив зацікавлення місцевими пам’ятками архі­тектури та культури, зокрема замком графської родини Собеських. 1848 р. переїхав з родиною до Бродів. 1848-1849 рр. був учасником угорського національного повстання, після придушення якого відбув трирічне тюремне ув’язнення. 1858 р. перебрався до Львова, де спочатку працював урядовцем, а з 1862 р. – в редакції часопису „Dziennik Literacki”. Ретельно займався самоосвітою, багато читав, мандрував Галичиною, збираючи докумен­ти й матеріяли до історії міст та сіл краю. Створення Енциклопедії краєзнавства Галичини, два томи якої (819 гасел на літери А–Б) видрукувані у 1868-1874 рр. власним коштом, стало науковим проєктом усього його житт . А. Шнайдер – автор численних розвідок краєзнавчої тематики: „Міста і містечка в Галичині під історичним, статистич­ним і топографічним оглядом” (1864), „Статисти­ка галицьких шкіл за 1860-1866 рр.” (1866), „Про глиняні вироби в Галичині” (1867), „Старожитності міста Жовкви” (1867), „Пам’ятки в катакомбах під костелом Божого Тіла оо. Домініканців у Львові” (1867), „Старе Село під Львовом” (1871), „Бабагора в Бескидах” (1872), „Монографія села Любін ” (1877), „Доісторичні пам’ятки в Любіні” (1877). З 1868 р. – член Галицького господарського товари­ства, з 1873 р. – співробітник Археологічної комісії Краківської академії наук, з 1876 р. – член виділу та бібліотекар Крайового археологічного товари­ства у Львові. Самостійно проводив археологічні розкопки під час будівництва кургану Люблінської унії, а також у с. Черепин піді Львовом. 1871 р. видав перший в історії Львова путівник. Багато­річна наукова конкуренція з відомим істориком-краєзнавцем С. Кунасевичем, яка набула характеру особис­тої неприязні, гостра критика ним путівника та Енциклопе­дії Шнайдера, що потягла за собою припинення державної фінансової допомоги, призве­ли до фатальної розв’язки, яка настала 25 лютого 1880 р. у Львові.

Антоні Шнайдер (1825—1880). Графічний портрет із часопису «Kłosy». Варшава, 1875 р.
Антоні Шнайдер (1825—1880). Графічний портрет із часопису «Kłosy». Варшава, 1875 р.

Передісторія випуску пу­тівника тісно пов’язана з бу­дівництвом земляного кургану („кіпця”) на честь 300-річчя Люблінської унії, що 1569 р. об’єднала Королівство Поль­ське і Велике князівство Литовське в єдину федера­цію – Річ Посполиту. Земляні роботи зі зведення кіпця були розпочаті 1869 р., а саме будівництво завершено 1871 р. У зв’язку із відкриттям кіпця, Комітет з відзначення ювілею, який очолював польський політик Францішек Смолька, запланував урочистості з участю численних делегацій з різних теренів, за­селених поляками – Великопольщі, Пруссії, Сі­лезії, Кракова. У Кракові подібний курган (кіпець Костюшка) зведено ще у 1820-1823 рр., що спону­кало польську громаду Львова наслідувати при­клад цього міста.

До цього заходу видавнича фірма Корнелі Піллера вирішила видати спеціяльний путівник містом, оголосивши конкурс, у якому взяли участь відомі історики та краєзнавці Станіслав Кунасевич та Антоній Шнайдер. Переможцем конкурсу став А. Шнайдер, випустивши 1871 р. свій „Przewodnik po mieście Lwowie”, щоправда, скорочену видавцями версію.

Перше видання путівника по Львову А. Шнайдера. 1871 року
Перше видання путівника по Львову А. Шнайдера. 1871 року

Путівник побудовано за маршрутним компози­ційним принципом: його відкриває короткий істо­ричний огляд, за яким розміщено інформацію про маршрутну частину з докладним описом головних площ та вулиць (площа Ринок із розташованою на ній ратушею та сім вулиць-променів і площа, що виходять з неї, – Шевська, Краківська, Вірменсь­ка бічна, Домініканська, Руська, Бляхарська, Га­лицька та площа Катедральна), окремих дільниць міста (історичні Галицьке, Краківське, Жовківське, Стрийське, Зелене передмістя; Хорунщизна, Новий Світ, Байки, Богданівка, Підзамче, Пасіки), відомих будівель (ратуша, „Народний Дім”, коро­лівський арсенал), костелів (римо-католицький катедральний собор, Єзуїтський костел, Домі­ніканський собор, костел св. Магдалини, катедральний греко-католицький Собор св. Юра та ін.), монастирів, навчальних та культурних закладів, товариств, лікарень. Історичну цінність має інформація про Національний заклад ім. Оссолінських, заснований 1817 р. графом Юзефом Максиміліаном Оссолінським на території колишнього жіночо­го монастиря св. Агнеси ордену кармеліток взутих (черевичкових). 1871 р. колекція цього закладу на­лічувала 100 тис. томів книг, 1 872 рукописи, 6 733 гравю­ри, 515 карт та атласів, 464 ху­дожні полотна, 419 дипломів, 1 150 старожитностей, 2 552 автографи, понад 10 тисяч монет і медалей, 1 333 зразки мінералів.

Титульна сторінка "Енциклопедії до краєзнавства Галичини", Львів, 1871 рік
Титульна сторінка “Енциклопедії до краєзнавства Галичини”, Львів, 1871 рік

Наприкінці путівника на­ведено статистичні дані кількости площ, вулиць, перед­мість, будинків, мешканців за національною ознакою та конфесійним складом. Зокре­ма, згідно з даними урядового перепису населення 1869 р., у Львові налічувалася 3 381 кам’яниц , у якій проживало 87 109 постійних мешканців. Серед них – 46 252 особи ла­тинського обряду, 12 406 осіб греко-католицького віросповідання, 26 694 особи іудейсь­кого визнання та невелика кількість німців і вірмен. За­вершує путівник стислий опис Високого замку із курганом Люблінської унії. Текст путівника написаний до­ступною для широкого загалу мовою. Авторство А. Шнайдера зазначено не на титульному аркуші, а на останній сторінці видання.

Титульна сторінка 2-го видання путівника по Львову А. Шнайдера. 1875 року
Титульна сторінка 2-го видання путівника по Львову А. Шнайдера. 1875 року

„Родзинкою” цього путівника стали чорно-білі ілюстрації, виконані друкарською фірмою Піллерів на основі літографій відомих львівських графіків чеського походження Йозефа Свободи (бл. 1810 – бл. 1885) та Карела Ауера (1818-1859), що репрезентували для огляду читача визначні архітектурні набутки Львова. Всього у путівнику вміщено вісім літографій: герб Львова, катедральний римо-католицький костел, львівська ратуша, Національний заклад імені Оссолінських (нині – головний корпус Львівської національної науко­вої бібліотеки України ім. В. Стефаника), Театр графа Станіслава Скарбека (нині – Національний академічний український драматичний театр ім. М. Заньковецької), палац латинських архи­єпископів (нині – курія Львівської римо-католицької архидієцезії), ярмарок поблизу церкви св. Юра, вигляд Львова з Високого замку. На той час не було поширене ілюстрування книжок. Знана дослідниця культурного ландшафту Галичини першої половини XIX ст. Софія Малець справед­ливо назвала літографії Карела Ауера „своєрід­ною енциклопедією галицького побуту”.

Друге видання путівника А. Шнайдера, зна­чно ширше за обсягом, доповнене планом міста і вийшло накладом книгарні „Губринович і Шмідт” коштом Товариства польських лікарів. Воно присвячене Другому з’їздові польських лікарів та при­родознавців, який відбувся 19-24 липня 1875 р. у Львові. A. Шнайдер був делегатом згаданого з’їзду, перше засідання якого відбулося 20 липня у ве­ликій залі засідань львівської ратуші; при вході до зали учасникам імпрези безкоштовно вручали „Przewodnik po Lwowie” Шнайдера.

КраайовеархеологічнетовариствоуЛьвові.Членський квиток А. Шнайдера
КраайовеархеологічнетовариствоуЛьвові.Членський квиток А. Шнайдера

Авторство А. Шнайдера, на відміну від поперед­нього видання, уже вказувалось на титульному аркуші. Видання розширено доповненням розділу „Найголовніші площі та вулиці” новим матеріялом, який автор структурував на п’ять розділів відпо­відно до тодішнього поділу міста за дільницями: „Середмістя”, „Галицьке передмістя”, „Краківське передмістя”, „Жовківське передмістя”, „Личаківське передмістя”. Також додано практичну ін­формацію із переліком культурних та фінансових установ, товариств, організацій; розклад руху по­їздів та ціни на фіакри; нових назв вулиць Львова; список готелів, кав’ярень, цукерень; рекламного блоку у першому виданні не було.

Становлення путівника як окремого жанру до­відково-краєзнавчої літератури на львівському ґрунті припадає на період перебування Галичини під юрисдикцією Австрійської монархії. Видання першого путівника Львовом А. Шнайдером, що за­початкував маршрутний принцип його побудови, якого дотримуються й автори багатьох сучасних путівників, стало помітною подією на культурній мапі нашого міста кінця XIX ст. і початковою точ­кою відліку в історії львівських вадемекумів.

Маріанна МОВНА

Напишіть відгук