1930-ті роки, Львів і музика, яка стрімко розвивається. Вподобання публіки змінюються моментально: від ревелєрсів, постановок ревю — до поширення танго, «легких» пісень, а опісля і джазу. Повсюди звучать пісні як польських виконавців (Мар’яна Демара, Стефана Вітаса, Мєчислава Фоґґа), так і українських (Богдана Весоловського, Ореста Курочки, Анатолія Кос-Анатольського).
Із усього музичного розмаїття колективів упевнено виділяються фаворити: суто український «Ябцьо-Джаз» та «Теа-джаз», сформований із артистів, яких війна пригнала до Львова і змусила кардинально змінити уклад свого життя – тут були українці, поляки та переважно польські євреї. Ці два колективи об’єднувала одна жінка – солістка Ірена Яросевич, яка завдяки прекрасним вокальним даним стала одним із символів повоєнної Польщі.
Ірена Яросевич народилася 12 травня 1917 року в австро-угорському місті Фройденталі (сучасна Чехія) у родині греко-католицького священика Миколи Яросевича, який тоді був капеланом українських січових стрільців в австрійській армії, й Олени з дому Нижанківських. У 1926 р. родина переїжджає до Львова. Середовище, в якому зростала Ірена, вплинуло на вибір професії (братом матері був композитор Остап Нижанківський).
Початок її кар’єри припадає на першу половину 30-х рр. ХХ ст. Ще коли Ірена Яросевич навчалась у Вищому музичному інституту імені М. Лисенка, вона була солісткою «Ябцьо-Джазу» — групи, в яку входили студенти інституту: Богдан Весоловський («Бонді»), Степан Гумінілович, Анатоль Кос-Анатольський. Засновником капели був Леонід Яблонський.
За час перебування у «Ябцьо-Джазі» Ірени Яросевич група випустила чимало хітів, найвідоміший із них – «Прийде ще час», опублікований 1937 року (за різними версіями, автором слів пісні був або Б. Веселовський, або ж поет С. Чарнецький).
Діяльність гурту завершилась у 1938 р. – Б. Веселовський переїхав на Закарпаття, щоби взяти участь у творенні Карпатської України (другою вищою освітою «Бонді» була юриспруденція), а далі вирушив до Відня.
Після розпаду капели Яблонського джазова кар’єра Ірени Яросевич не завершилася. Німецька окупація восени 1939 року змусила багатьох польських митців із єврейським корінням шукати прихистку на підрадянській частині Галичини. Таким чином 1940 р. до Львова переїхало чимало тогочасних знаменитостей, серед них – Генрик Варс, надзвичайно популярний композитор, який написав музику до багатьох фільмів (наприклад, до кінострічки «Волоцюги» 1939 р., у якій вперше прозвучала його знаменита пісня «Tylko we Lwowie»).
У Львові Варс заснував музичний колектив «Теа-джаз» (театральний джаз), що поєднував музичні номери з театральними, оперетою, велику роль надавав вокальним виступам. Колектив, що складався із двадцяти однієї особи, сформувався при Львівській філармонії (яка на той час розташовувалася у приміщені театру Скарбека) та виконував такі твори Г. Варса, як «Umówiłemsię z nią na dziewiątą» («Домовився з нею на дев’яту»), «Zakochany złodziej» («Закоханий злодій»), та, безсумнівно, найвідоміший — «Tylko we Lwowie» («Тількові Львові»).
Разом із Генриком Варсом до Львова переїхав його давній знайомий – відомий у Польщі артист і конферансьє Евґеніуш Бодо і став солістом «Теа-джазу».
Сюди потрапила й Ірена Яросевич – вона стає солісткою новоствореного «Теа-джазу», обравши псевдонім «Рената Богданська» (на честь Богдана Велосовського – її першого кохання). Солістами гурту також були Ґвідон Боруцький, Альберт Гарріс, Адам Астон та Стефан Боб.
Успіх колективу був настільки великим, що його неодноразово запрошували на гастролі містами СРСР. У серпні 1940-го «Теа-джаз» гастролював за маршрутом Одеса – Київ – Курськ – Москва – Ленінград – Ярославль – Львів (у Києві Ірена одружилась із солістом гурту Ґвідоном Боруцьким), а у березні 1941-го – Тбілісі – Єреван – Баку – Москва – Свердловськ – Челябінськ.
Виступи колективу активно висвітлювала тогочасна радянська преса. Якщо віртуозність виконавців сумніву не підлягала, то щодо репертуару були доволі серйозні зауваження. Так, у газеті «Вільна Україна» (№131, 06.06.1940) можна прочитати таке: «Як значний недолік у репертуарі джазу є те, що в ньому надто мало радянських масових пісень…Репертуар мусить бути очищений від ресторанних номерів і поповнений новими, радянськими піснями».
Останній концерт «Теа-джазу» перед нападом Німеччини на СРСР відбувся 20 червня 1941 р. у Києві. Артисти вже не могли повернутись до Львова. Так закінчилася і львівська сторінка життя української джазової співачки Ірени Яросевич.
Згодом частина колективу «Теа-джазу», в тому числі й Ірена Яросевич, приєдналася до створеного 1942 року для вояків 2-го Польського корпусу (т. зв. армія Андерса, сформована в СРСР) ансамблю-театру «Польський парад».
Ірена Яросевич після війни одружується із генералом Андерсом, гастролює у Великій Британії, Франції, Ізраїлі. 1948 року вона знялася у фільмах «Велика дорога» та «Незнайомець у Сан-Марино». Жила із чоловіком в Англії, де й померла 2010 р.
Христина БАЗЮК
Джерела :
- Ігор Осташ. Бонді, або повернення Богдана Весоловського. — К.: «Дуліби», 2013.
- Оля Гнатюк. Відвага і страх. – К.: «Дух і літера», 2015.
- Симоненко В. «Українська енциклопедія джазу». – К.: Центромузінформ, 2004.
- http://zbruc.eu/taxonomy/term/17926
- http://meest-online.com/culture/rozpovid-pro-spivachku-irenu-yarosevych/
- http://www.chasipodii.net/article/12435/
- http://zbruc.eu/node/37634
Фотографії :
- http://staremelodie.pl/piosenkarze/101/Renata%20Bogda%C5%84ska
- http://www.ukrmusic.org/entsyklopediya/v/bohdan-vesolovskyj.html
- http://zbruc.eu/node/36956
- http://zbruc.eu/node/42598
- http://www.filmweb.pl/person/Henryk+Wars-49419
- http://petrleschenco.ucoz.ru/publ/1-1-0-158
- http://www.lvivcenter.org/uk/uid/picture/?pictureid=8416
- http://cosmopolitanreview.com/how-the-cabaret-went-to-war/
- http://kresy-siberia.org/people-of-the-polish-second-corps/all-people/anders-irena/post-war-life-in-england/
- http://www.ogrodywspomnien.pl/index/showd/71412
