У теперішній час нікого не здивуєш бажанням не одружуватися, брати позику в банку задля власних потреб та грати в боулінг на вихідних. Однак життя львів’ян періоду 1400 – 1900 років керувалося різними законами, що забороняли вище перераховані речі.
Зокрема, у 1401 році була видана ухвала, згідно з якою започатковувався парубочий податок. Наші предки дбали про демографічний ріст тож усіх неодружених і тих, хто не бажали мати власне потомство, записали в один список та ухвалили податок, що в народі називали ‘биковим’: чотири копи щорічно з голови.
А починаючи з 1411 року неодружені міщани, які не мають нерухомості, мусять щорічно платити до міської каси ‘арбітрум’ по чотири копи грошів. Згодом цих людей не допускали до міського права, а отже вони не могли бути заробітчанами та їм не дозволялося торгувати. Хіба їх брали на поруки двоє гідних громадян, які гарантували, що вони протягом року одружаться і набудуть нерухомості.
Здавна Львів був відомий поєднанням різних культур, однак 1505 року він зазнав нової слави, ставши єдиним місцем християнського світу, де поєднувалися три архієпископські столиці: латинська, вірменська і руська. Латинський та вірменський єпископи були тут давно, і в цей рік вперше з’явився руський, яким був Макарій Тучапський.
Не дивним є те, що велика кількість податків та незаможність населення сприяли розвитку лихварства. Павло Кампіан 1599 року заснував при львівській Катедрі перший побожний банк ‘Monti Pietatis’(гора милосердя) і Братство Милосердя. Фактично їх можна назвати першим львівським банком та першим ломбардом. Найбідніші люди не сплачували відсотки взагалі, для інших у позику можна було взяти 100 злотих під заставу на півроку 4%. Доки не збудували спеціальний будинок, активи банку зберігалися в каплиці Кампіанів. Тож ця каплиця є найдавнішим у Львові банківським приміщенням.
1610 року на вимогу Стрілецького братства було заборонено тримати у приватних будинках утримувати кегельбани – гру в кулі й диски, хіба що лише серед домашніх. З цього випливає, що право надавати кегельбани для громадськості було лише у Стрілецького братства.
Не пасли задніх і єзуїти. За міськими мурами на відстані від єзуїтської колегії місто мало власну корчму та броварню. Однак вони заважали єзуїтам тому вони подали скаргу королю у якій йшлося про те, що дим із броварні псує зовнішній вигляд костелу та псує культурні оздоби, а музика та галас з корчми заважає духовному спокої. Тож єзуїти вимагали видати наказ, згідно з яким місто віддає їм броварню та корчму, а взамін отримує кам’яницю в центрі міста. З 1645 року єзуїти володіли корчмою та броварнею, які залишилися на тому ж місці, що й раніше. А дим та галас їм уже не заважали, адже взамін вони отримували досить хороший прибуток.
31 липня 1853 року засвітилася перша гасова лампа у шпиталі Піярів на Личакові під час операції Владислава Холецького. А згодом шпиталь Піярів купує у спілки Лукасевич-Міколяш-Зег 500 кілограмів нафти. Це була перша у світі нафтова оборудка.
У 1911 році громадськість сколихнула стаття у львівській газеті ‘Нові моди’, яка писала про появу у Львові першої жінки в штанах. Надалі це не було дивиною, адже під час Першої світової війни жінки досить часто допомагали чоловікам.
Тож багато тепер звичних для нас речей колись вважалися неприйнятними та підлягали покаранню. А етнічна різноманітність лише сприяла цьому.
Анастасія ШЕСТЮК
Джерела:
- http://www.wikiwand.com/uk/
- Лемко Ілько. Цікавинки з історії Львова. – Львів: Апріорі, 2011. – 128 с.: іл.
