Олена Кульчицька і народний одяг Заходу України

0
314
Олена Кульчицька і народний одяг Заходу України

Олена Львівна Кульчицька є одним з найвидатніших діячів українського мистецтва. Вона — митець визначного таланту і великої творчої енергії. З однаковим успіхом вона працювала у різних мистецьких жанрах і різноманітній техніці, була талановитим живописцем, видатним майстром гравюри, ілюстратором.Художниця Кульчицька Олена (зі сайту http://esu.com.ua)

Олена Львівна Кульчицька народилась 15 вересня 1877 року в Бережанах Тернопільської області. Свої дитячі та юнацькі роки вона провела серед західноукраїнських трудящих. Життя рідного народу цікавило її не тільки як художницю, а й як громадського діяча та дослідника. З метою вивчення побуту народу Кульчицька пройшла всю територію Західної України і зробила багато цінних зарисовок.

Серед численних творів О. Л. Кульчицької важливе місце займає серія малюнків народного одягу, над якими вона працювала протягом багатьох років (1928—1946). Ці етнографічні зарисовки, зроблені з натури в багатьох місцевостях України, становлять велику історико-пізнавальну цінність.

Карта національного одягу українців західних областей
Карта народного одягу українців західних областей

Підготовлений О. Л. Кульчицькою альбом малюнків національного одягу українців західних областей, в якому є 74 таблиці, що містять понад 100 малюнків, заслуговує на особливу увагу істориків, етнографів, мистецтвознавців, художників.

Національний одяг українців західних областей дуже різноманітний. На території Тернопільської, Чернівецької, Івано-Франківської, Дрогобицької, Львівської, Волинської і Ровенської областей існувало п’ять-шість типів національного одягу, по суті, близьких між собою. Проте їхні художні прикраси були такі різноманітні багатством орнаменту і барв, що в зарисовках О. Л. Кульчицької вони створюють враження багатьох типів.

У Тернопільській, почасти Чернівецькій і Івано-Франківській областях побутував подільський комплекс жіночого одягу. Цей комплекс складався з сорочки з вставками з білого домотканого полотна, широкої в збірку спідниці з полотна або ситцю, вишитої вовняної запаски-фартуха і каптана з білого полотна. На голову одягали очіпок, хустку, яку раніше ткали з вовни, і зверх неї — перемітку, намітку.

Таблиця 5. Святковий одяг жінки с. Нирків Товстенського району Тернопільскої обл. 1932 р.
Таблиця 5. Святковий одяг жінки с. Нирків, Товстенського району, Тернопільскої обл., 1932 р.

У південних районах Тернопільської області спідницю заміняє обгортка — прямокутний шматок тканини, якою обгортають нижню частину тулуба (карта, фіг. 1). Замість каптана тут поширений кептар — вишитий короткий кожушок без рукавів. У деяких наддністрянських селах до обгортки спереду одягають запаску з кольорової вовняної тканини домашнього виробу. Намітка пов’язується тут теж в трохи інший спосіб (табл. 5). Головний убір дівчини-нареченої дуже барвистий і багатий на прикраси (табл. 9).

Чернівецький комплекс є південним варіантом подільського комплексу (карта, фіг. 2), тільки сорочка тут більше прикрашена вишивкою. В деяких селах замість фартуха підв’язують велику хустку з довгими торочками, але здебільшого носять горбатку — обгортку з піднятими спереду й заткнутими за пояс кінцями.

Таблиця 9. Весільний вінок с. Колодрібка Заліщицького району Тернопільськох обл. 1946 р.
Таблиця 9. Весільний вінок с. Колодрібка, Заліщицького району, Тернопільськох обл., 1946 р.

Подільський комплекс жіночого одягу є єдиним від Тернополя до Чернівців і виступає на цій території в трьох відмінах: північна (Настасів), середня (Вільхівчик, Колодрібка, Нирків) і південна (Суховерхів). Середня й південна ідентичні майже в усіх деталях, а північна відрізняється наявністю спідниці замість обгортки і каптана замість кептаря. Середня відміна подільського комплексу поширена також і в прилеглих районах Івано-Франківської області на сході і північному сході (Орелець, Рибне, Тишківці, Вербовець, Старий Косів та ін.).

Цілком відокремлено виступає одяг жінки з села Серафинців Івано-Франківської області (табл. 18). Він дуже нагадує київсько-чернігівсько-полтавський комплекс. Тут така сама сорочка з уставкою і вишивкою, але обгортку заміняє строката спідниця з квітчастого ситцю. Запаска й хустка теж строкаті. Замість кептаря тут носять керсетку-ріклю полтавського типу.

Таблиця 18. Святковий одяг дівчини с.Серафинці, Городенківського району, Станіславської обл., 1932 р.
Таблиця 18. Святковий одяг дівчини с.Серафинці, Городенківського району, Станіславської обл., 1932 р.

На малюнках О. Л. Кульчицької представлений також станіславський комплекс жіночого одягу, який частіше називають гуцульським. Він складається з сорочки з уставкою, двох запасок, які підв’язують поясом спереду і ззаду (замість спідниці), і кептаря. Хустка і капчури (постоли й нараквиці) доповнюють цей одяг (карта, фіг. 3). Взимку тут носять сердак з чорного домотканого сукна з яскравою вишивкою. Цей тип одягу поширений у гірських районах Івано-Франківської, на заході Чернівецької і на сході Закарпатської областей.

Таблиця 38. Літній одяг жінки с. Грушів, Меденицького району, Дрогобицької обл., 1939 р.
Таблиця 38. Літній одяг жінки с. Грушів, Меденицького району, Дрогобицької обл., 1939 р.

Зарисовки О. Л. Кульчицької, зроблені в західних районах Івано-Франківської області, показують одяг, ближчий своїм характером до дрогобицького комплексу, або, як його називали в літературі,— бойківського. Цей комплекс поширений на території Дрогобицької і прилеглих районів Івано-Франківської та Закарпатської областей (карта, фіг. 4). Він складається з білої полотняної сорочки з уставкою або з суцільним рукавом (здебільшого на півдні області в гірських районах), спідниці з білого полотна, оздобленої вибивним узором — “мальованкою”, але частіше з кольорового ситцю темніших тонів, лайбика (безрукавки з фабричної кольорової тканини), прикрашеного вишивкою, і хустки. У деяких селах поверх лайбика носили вишиту полотнянку — каптан такого ж крою, як і свитка. На малюнках Кульчицької подані різні варіанти прикрас цього комплексу жіночого одягу; особливо добре зроблені ескізи головних уборів, вишивки і деяких деталей сорочки (табл. 38).

Львівський комплекс народного одягу представлений малюнками з Себечева, Старичіва, Городка та інших місць. Він складається з сорочки, спідниці у вертикальну або горизонтальну смужку, вишитої блузки з рукавами (кабата), вишитої запаски, хустки й чобіт (карта, фіг. 5). У деяких місцях замість кабата носять сукняний жупан — керсетку в талію з фалдами, близьку до полтавської. Так само, як у Дрогобицькій області, тут була поширена полотнянка — верхній літній каптан (табл. 53),— але значно довша й без вишивки. Особливе місце завдяки барвистості та декоративному багатству займають весільні головні убори жінок з Городка, Домажира та інших місцевостей (табл. 49).

Таблиця 49. Весільний одяг молодої м.Городок, Городоцбкого району, Львівської обл., 1940 р.
Таблиця 49. Весільний одяг молодої м.Городок, Городоцбкого району, Львівської обл., 1940 р.

На території Волинської й Ровенської областей існував комплекс жіночого одягу двох варіантів. Волинський варіант має сорочку, спідницю з домотканої вовняної матерії (літник), керсетку (досить коротку), запаску,пояс, намітку (“плат”) і чоботи, а в поліській частині — личаки (карта, фіг. 6). Взимку цей одяг доповнювався свитою з білого або сірого домотканого сукна. В Ровенській області поширений той самий комплекс, але в окремих селах він має деякі відміни. Вони полягають у тому, що спідниця й запаска зроблені з яскравих вовняних тканин в смужку, а строкатий лайбик, замість керсетки, щільно облягає талію і має великий виріз на грудях. Голову прикрашає кольоровий очіпок. Рукава сорочки також багато вишиті. Своїм характером цей варіант подекуди наближається до польського одягу (лайбик) і в той же час до литовського (спідниця, запаска й очіпок). На півдні волинський комплекс щільно зв’язаний, з одного боку, з львівським, а з другого — з подільським (північним варіантом).

Таблиця 53. Літній одяг жінки с. Старичі, Яворівського району, Львівської обл., 1946 р.
Таблиця 53. Літній одяг жінки с. Старичі, Яворівського району, Львівської обл., 1946 р.

Отже, на території західних областей, крім Закарпаття, існували й частково існують тепер п’ять основних комплексів національного одягу: подільський, станіславський (гуцульський), дрогобицький (бойківський), львівський і волинський. Більшість цих комплексів уже вийшла з ужитку, замінена іншими, більш удосконаленими, або міським одягом.

Крім названих типів національного одягу, яскраво відображених на малюнках Кульчицької, в альбомі представлені зразки одягу українців, які проживали до 1946 р. на Лемківщині — території, що відійшла нині до Польщі. Малюнки Кульчицької тим більш цінні, що українці з цих місць переселені в інші місця, де вони перестали носити зафіксований художницею одяг. Описані типи одягу жінок із західних областей України при наявності окремих елементів, що значно відрізняють їх один від одного, мають в своїй основі риси, які об’єднують їх в один український тип.

Таблиця 25. Верхній чоловійчий одяг с. Старий Косів, Косівського району, Станіславської обл., 1940 р.
Таблиця 25. Верхній чоловійчий одяг с. Старий Косів, Косівського району, Станіславської обл., 1940 р.

Велике значення мають малюнки, які на окремих елементах показують єдність національного одягу східних і західних областей України. До них насамперед треба віднести гуцульську запаску, що складається з двох спеціально витканих полотнищ потрібного розміру. Ці полотнища, підв’язані поясом одне спереду, друге ззаду, заміняють спідницю. Така сама запаска з таким самим типом сорочки відома в Полтавській області. Зразки жіночої безрукавки-керсетки, представлені в альбомі, в своїй основі ідентичні з керсетками, поширеними в Київській, Чернігівській, Полтавській та інших областях.

Чимала цінність малюнків Олени Кульчицької полягає і в тому, що на них зображені багаті прикраси одягу жінок із західних областей України. Головною прикрасою одягу в описаних комплексах є вишивка — найпоширеніший вид народної орнаментації. Своїм колоритом та багатством орнаментальних мотивів народна вишивка одягу весь час привертала увагу художниці. Органічний зв’язок орнаментальної композиції вишивки з кроєм одягу, що показаний майже на всіх малюнках, свідчить про великий художній смак, з яким український народ прикрашав свій одяг.

Таблиця 28. Зимовий одяг дівчини с.Ворохта, Яремчанського району, Станіславської обл., 1933 р.
Таблиця 28. Зимовий одяг дівчини с.Ворохта, Яремчанського району, Станіславської обл., 1933 р.

Художниця цікавилась також і деталями орнаментальних мотивів вишивки, розглядаючи їх в тісному зв’язку з одягом. Її зарисовки орнаментальних мотивів показують високу художню творчість українського народу з його національною специфікою. Багатолітня праця Олени Львівни Кульчицької є значним вкладом в справу вивчення культури українського народу взагалі і історії розвитку українського національного одягу зокрема.

І. Ф. Симоненко, 1959 рік. Стаття з альбому Народний одяг Західних областей України. Київ, Видавництво Академії наук Української РСР, 1959.

Джерело: http://uartlib.org

Напишіть відгук