Німецька колонізація Львова. Кунат гербу Топор

1
915
Німецька колонізація Львова. Кунат гербу Топор

На думку історика Д. Дорошенка, ще після татарської різні князі взялися до колонізації спустошених міст, закликаючи чужоземних переселенців, особливо ремісників і майстрів. І.Крипякевич вважав, що німці-переселенці облаштовували поселення при давніх оборонних городах, опустілих дворищах руських бояр, перейменовуючи їх на хутори на, так званому, німецькому праві.

Нові оселі діставали самоуправу та господарські привілеї, завдяки чому могли успішно конкурувати з місцевим населенням.   такий спосіб, побіч шляхтичів – власників земських руських, а також і польського роду, з’являються державці німці.

Ісидор Шараневич
Ісидор Шараневич

І. Шараневич пише, що «Зі Львова спроваджували до Волощини задля продажу гуртового вироби промисловців німецьких: коси, ножі, плуги, пояси, сукно, полотно, а з Волощини провадили до Львова худобу, коней, овець, вивірки, шкіри… Згадують найбільше про німецькі та вірменські вози; себто вірмен і німців, що привозили товари до Волощини.» 

На думку М. Грушевського поруч з німцями переселенцями на наші території прийшли місіонери християнської (католицької) віри. Розвивалася мирна колонізація – духовенства. Навіть  самі слов’янські князі закликали німецьких колоністів, щоб підняти свої краї економічно і культурно. Німецькі впливи проявилися, головним чином, в техніці ремесла, в торговельній справі, в організації міського самоврядування. Реальної ваги набирали торговельно-посередницькі операції.

Розповсюдження німецької колонізації, а одночасно німецького права в Галичині мало, як стверджує М. Грушевський, і політичну мету: “збільшувати неукраїнські елементи для протиставлення місцевому населенню. Німецьке право служило не тільки культурним і фіскальним цілям, а пониженню Галицької Руси, денаціоналізації українських земель, скріпленню польських католицьких впливів”.

Львів на карті(шкіц) від 1352 р.(костел Марії Сніжної на карті під №4)
Львів на карті (шкіц) від 1352 р.(костел Марії Сніжної на карті під №4)

Можливо одним з перших німецьких переселенців на наші терени був представник роду Кунат, котрий за версією І. Лінниченка, був військовим слугою князя Лева Даниловича.

На думку А.І. Генсьорського Кунат міг бути дружинником короля Русі і Великого князя литовського Шварна Даниловича та прибув до Галицько–Волинського князівства на його запрошення з Литви. У 1353р. серед львівських райців згадується Кунат зі Стинова – гербу Топор.

Герб Топор
Герб Топор

 У Львові перші німецькі поселенці з’явилися в XIII ст. Припускають, що вони заселили південну частину міста над річкою Полтвою, де і постав новий міський осередок з центром на теперішньому Старому Ринку. Важливий слід в історії Львова залишило знамените Магдебурзьке право — сформоване на підставі норм традиційного судочинства й німецького звичаєвого права. Надання містам маґдебурзького права свідчило про їх значний економічний розвиток і про формування міщанства як стану.

Костел Марії Сніжної. Літографія Свободи, поч. ХІХ ст.Костел Марії Сніжної, поч. ХХ ст. (храм зводився німецькими колоністами католиками і був спочатку дерев’яним, а у 1350 році його вимурували із каменю)
Костел Марії Сніжної. Літографія Свободи, поч. ХІХ ст.Костел Марії Сніжної, поч. ХХ ст. (храм зводився німецькими колоністами католиками і був спочатку дерев’яним, а у 1350 році його вимурували із каменю)

Впродовж 119 років (від 1471до 1590рр.) село Хоросно перебувало у власності стародавнього роду Кунатів (Kunatowie). Доктор Іван Монолатій відносить державця Хоросна і Семенівки – Тобія Куната до поселенців німецької національності.

Вже у 1472р. Хоросно( Chrostna) перебуває у королівській оренді в Петра Куната тенутарія з Семенівки. Згодом на його місце заступає Тобій Кунат з Семенівки.

Герб Топор присутній на костелі у Семенівці
Герб Топор присутній на костелі у Семенівці

В Глинянах – 22 липня 1493р. «[Stypko] з Ярослава, воєвода краківський, генеральний староста земель руських накладає [wadyum] – заставу в справі Мартина Куната проти Тобіаша Куната». Виходить, що сини Петра Куната не поділили батьківський спадок.

1494р. «Знатний Мартин Кунат з Семенівки, зобов’язаний до боргу 220 флорентів власникові Пустомит шляхетному Іванові Дідушицькому». Під цей борг було закладене усе майно в Милошовичах і Хоросно. Гроші були повернуті до наступного року. Поділ маєтку між братами Тобієм та Мартином продовжується у 1494р. Останній отримав 400 угорських флоренів від брата Тобія, як відшкодування за частину, яку отримав сам Мартин після смерті шляхетної Софії – своєї сестри. Згодом, Мартин записує 400 флоренів на всій частині своїх володінь у Семенівці, а також війтівства у Милошовичах і Хоросно на користь Тобія.

12 червня 1566р.у Любліні, «король Сигизмунд Август своїм наказом доводить до Мартина Куната – власника королівських угідь в Семенівці та Хоросно, що гарантує [gleit] право на проїзд через  вказані території, хлопам вище згаданих сіл». Це право залишалось в силі на три наступні роки. Цього ж дня король Сигизмунд Август «наказав Петрові Вазі з Бложева, каштелянові перемиському і старості  львівському, щоб боронив хлопів королівських сіл Семенівки та Хоросно від утисків власника Мартина Куната».

У 1572р. Мартин Кунат – ротмістр коронний, ходив з Миколаєм Мелецьким в похід на Молдову.

Хроніки татарського нападу 1575р. На заклик польного гетьмана Миколая Сенявського було зібране ополчення Руського та Подільського воєводств. Серед вождів важно виділити Миколая Мелецького.На другому місці Ієронім Сенявський, який очолював  кінну сотню з власних слуг.  Серед скромніших командирів власних підрозділів Станіслав Данилович, Каспер Васичинський, Ян і Рафал Скарбеки, Єжи Поляновський, Копичинські, Чолганські та інші. Загальний ватажок походу був обраний на зборах ротмістрів під Плоскировим. Верховенство надали подільському воєводі Миколаю Мелецькому. Тоді ж обрали й помічника (поручника) гетьманського. Ним став «мужній» Мартин Кунат «котрий свідомий хитрості  злого Поганина».

На задньому плані поховання Миколи Сенявського у костелі міста Бережани
На задньому плані поховання Миколи Сенявського у костелі міста Бережани

У документах також згадується про іншу гілку Кунатів з Тулиголов біля Комарно.

У Львові, 8 жовтня 1445р., «суддя Ян Голомбек із Зимної води і Сцібор з Вишні підсудок землі львівської, посвідчили , що Ян Кунат з Тулиголов записав своїй дружині Гелені і дочці Андреї з Малехова 500 гривень посагу і віна на селі своєму Тулиголовах».

4 березня 1485р. «Софія, дочка Яна Зубрського та жінка Яна Куната, продала свою частину у селі Зубра і половину села Сихів, Янові війтові з Сокільник за 250 грн».

У Львові 7 січня 1491р. «Ян Кунат, дідич Тулиголов і Жидятич, продав своє село Жидятичі за 250гр. Янушові дідичу Малечкович».

Наступна – аграрна колонізація Галицьких земель німецькими переселенцями припадає на кінець XVIII ст. Йосиф ІІ вдався до радикальних реформ вважаючи свої східні провінції  слабо заселеними і промислово відсталими, але це вже інша історія.

Андрій КНИШ

1 коментар

Напишіть відгук