На хвильку до пана Едзя, або неповторний “Атласс”

На хвильку до Едзя пана, або неповторний

Наприкінці XIX – на початку XX століття найпопулярнішою кнайпою Львова був “Атласс” на розі площі Ринок, 45, та вул. Гродзицьких (Друкарська). Назва кнайпи пішла від прізвища першого господаря кнайпи – М. Л. Атласса, знаменитого єврейського горілчаного монополіста, винахідника чудових спиртних напоїв: “Сmietankуwki”(сметанківки) і “Atlasуwki”(атлясівки).

З часом кнайпа перейшла до його зятя Едзя Тарлерського. Напої у Едзя були чудовими, здебільшого власного виробництва, а кухня вишукана і смачна. Найпопулярнішою з горілок була “Немувка”, яку назвали так на честь постійного гостя кав’ярні, відомого львівського поета Генриха Збежовського – Нема.

Кав’ярня «Атляс» у Львові
Кав’ярня «Атлас» у Львові

“Атласс” мав особливу ауру. Це була кнайпа наднаціональна, надполітична, позарелігійна. Тут сиділи поруч, пили та сперечалися поет-традиціоналіст з авангардистом чи похмурим футуристом, художник-академіст і абстракціоніст, генерали, професори, ксьондзи, скульптори, музиканти та державні чиновники, студенти та актори.

Хоча рахунок за обід чи вечерю тут обходився нерідко в сотні довоєнних злотих, до кнайпи приходили і з одним злотим в кишені на так звані артистичні страви (за 60 грош тарілка супу чи “другого”).

Кав'ярня «Атляс»
Кав’ярня «Атлас»

Крім того, що “Атлас” був кнайпою з фантастичною кухнею, цей заклад також був школою життя, академією літератури, доброго тону та жарту, місцем конкурсів ораторів і акторів, концертів і диспутів, щоденних та святкових зустрічей.

У 1928 році Едвард Тарлерський посадив біля клозету бабусю, яка нібито збирала гроші на нову спідницю, – так і з’явився перший у Львові платний туалет. Тарлерський дозволяв усім за символічну плату заходити до туалету «Атлассу». Охочих було багато, бо у ті часи на площі Ринок був базар. Відтоді, як хтось хотів піти до туалету, казав, що «йде до пана Едзя».

Кав'ярня «Атляс»
Кав’ярня «Атлас»

Стіни кнайпи прикрашали не тільки картини майстрів, а й карикатури та вірші відвідувачів. Хто хотів залишити запис на згадку про відвідини «Атляссу» більш традиційним способом, міг це зробити у спеціальній книзі. «Є два способи пити горілку – один з закускою, інший – без», – написав відомий польський актор Стефан Ярач. А знаний у Європі співак Ян Кепура зізнався: «Хоч ніколи не п’ю – тут завжди п’яний Львовом».

Гумор пана Едзя можна оцінити, читаючи його правила для відвідувачів, наприклад:

  • тарілки, склянки і стільці не можна використовувати як аргументи до своїх політичних і релігійних переконань;
  • гості не можуть забирати додому ножі та виделки, а якщо й братимуть, то не більше однієї пари на місяць;
  • не можна пити менше одного малого пива і більше 49 великих;
  • певна кількість випитого дозволяє вимагати від господаря безкоштовної доставки гостя додому;
  • якщо гість перебуває у закладі протягом години, фірма відповідає за його зуби, капелюх, портфель, паличку, і, якщо це можливо, за коханку;
  • знервований гість має право побити господаря (у межах легкого тілесного пошкодження), при цьому господар не має права на захист чи реванш;
  • у випадку поганого обслуговування прохання до гостей бути терпеливими, чекати, їсти, пити, залишити кафе без скандалу і оплати;
  • усім клієнтам, які харчуються у закладі, рекомендується записатися до товариства “Хороша смерть” і застрахуватися.
Ресторан "Атляс" на площі Ринок. Фото першої пол. XX ст.
Ресторан “Атляс” на площі Ринок. Фото першої пол. XX ст.

Ця чудова кнайпа була закрита після війни. Естафету перехопило трикотажне ательє, яке проіснувало тут аж до розпаду Радянського Союзу. З 2011 року традиції відновилися і у Львові знову працює “Атляс”..

Доля пана Едзя була цікавою, але й трагічною. Радянська влада разом із “Атлясом” конфіскувала все майно ,нажите власником ресторану. Але Едварду Терлецькому пощастило, йому вдалося вислизнути з рук НКВС і він помер в Австралії простим робітником пральні.

Юлія КАЛИНІЧЕНКО

Напишіть відгук