Небесні покровителі ‘‘Чорної кам’яниці’’

0
356

Однією з найбільш відомих пам’яток архітектури, що розташовані на пл.Ринок, без сумніву можна вважати так звану ‘‘Чорну кам’яницю’’, яка своїм виглядом привертає увагу не лише гостей, а й жителів нашого міста.

‘‘Чорна кам’яниця’’ збудована в ренесансному стилі у 1588 – 89 рр., на місці будинку, знищеного пожежею 1527 р. Архітекторами, ймовірно, були П.Барбон та П.Римлянин. Третій поверх добудований у 1596 р. архітектором П.Красовським. У 1677 році кам’яницю оздобили скульптурами та аттиком.  У 1884 р. будинок реставрували і добудували четвертий поверх, а у 1911 р. проводять нову реставрацію споруди. У 1929 р. проведено реконструкцію будинку і з цього часу тут розташований відділ нової та новітньої історії Львівського Історичного музею.

Чорна кам’яниця у Львові на площі Ринок. Фото А. Ленкевич, 1938 рік
Чорна кам’яниця у Львові на площі Ринок. Фото А. Ленкевич, 1938 рік

Цікавим є фасад будинку, який оздоблено діамантовим рустом, скульптурами, а портал і вікна прикрашені білокам’яною різьбою з виноградної лози.  Привертає увагу і колір споруди, який є чорним, звідки і походить її назва, яка закріпилася ще з XIX ст. За однією з версій, фасад кам’яниці зведений з пісковика, який має здатність втягувати вологу, кіптяву і з часом темніє і за рахунок цього будинок набув чорного кольору.

Одним з найвідоміших власників ‘‘Чорної кам’яниці’’ був купець і фармацевт Ян Лоренцович. Наступним відомим власником став Мартин Анчевський, який був бургомістром Львова, а також лікарем і секретарем Яна ІІІ Собеського.

Фасад ‘‘Чорної кам’яниці’’ прикрашають наступні фігури святих: св. Мартина, св. Луки, св. Станіслава Костки, св. Яна з Дуклі, а також Матері Божої.

Пречиста Діва Марія з Дитятком Ісус. Фото Мар’яни Іванишин
Пречиста Діва Марія з Дитятком Ісус. Фото Мар’яни Іванишин

Над порталом будинку зображена Пречиста Діва Марія з маленьким Ісусом на руках. Богородицю вважали покровителькою жителів будинку.

Над середнім вікном першого поверху – Св. Мартин  (покровитель доктора Мартина Анчевського) на коні і віддає жебракові половину свого плаща. Це реальний випадок із життя св.Мартина, який стався в Ам’єні.

Св.Мартин Турський
Св.Мартин Турський

Св.Мартин Турський (316-397 рр.) – офіцер римського війська в Галлії, християнський священик, єпископ міста Тур (Франція). Майбутній святий  народився в Саварії (нині Сомбатхей, Угорщина). В 15 років вступив на військову службу (за наполяганнями батька), а до цього часу навчався в Італії (у Павії), де мав можливість ознайомитися з християнським вченням.

У 338 році під час перебування в Ам’єні і стався вищеописаний випадок, коли майбутній святий у люту холоднечу зустрів жебрака та віддав йому половину свого плаща. Після цього, у сні, юнак пізнав, що під виглядом жебрака до нього приходив сам Ісус. Це стало своєрідним переломним моментом у житті 18 – ти річного хлопця, який вирішив полишити військову службу та вирушив до Піктавії (Пуатьє), щоб просити єпископа Іларія про хрещення і служіння в Церкві.

Св.Мартин на фасаді будинку пл.Ринок, 4. Фото Мар’яни Іванишин
Св.Мартин на фасаді будинку пл.Ринок, 4. Фото Мар’яни Іванишин

У 360 р. св.Мартин заснував перший у Франції (тоді ще в Галлії, в Лігюжі) християнський монастир та перебував там поки його не обрали Турським єпископом. Навіть коли став пастирем, то не допускав ніяких вигод у житті.  Єпископ Мартин помер у 397 р. у Канді, його тіло доправили до Тура і там поховали. Реліквії святого донині спочивають у цьому соборі, який став базилікою св.Мартина.

Св. Мартин вважається покровителем Франції, королівського роду Меровінгів, а також дітей, воїнів, жебраків, ткачів, подорожніх. Зображується в єпископському вбранні або як кінний воїн, що віддає жебракові половину свого плаща.

Над вікном справа – св. Станіслав Костка, який вважався одним з покровителів міста Львова.

Св. Станіслав Костка (1550-1568 рр.) – послушник Ордену єзуїтів.  Народився в Росткові, в досить відомій родині. В 14 – ти річному віці вступив до віденської школи єзуїтів разом із своїм братом Павлом. Спочатку навчання йому давалось важко, але згодом він став одним з найкращих учнів. Майбутній святий під час навчання строго постив та навіть бичувався.

Св. Станіслав Костка
Св. Станіслав Костка

У 1565 р. юнак досить важко захворів та думав, що помре. Вони з братом жили в домі у лютеранина, який заборонив запрошувати священика навіть до помираючого. Св. Станіслав випросив у Бога Св. Причастя, яке йому принесла Св. Варвара. Приходила до нього і Пречиста Діва Марія з Дитятком Ісусом, яке дала йому потримати на руках.

Після одужання, юнак твердо вирішив стати єзуїтом, проте зустрів опір рідні. Незважаючи на це рішення свого не змінив. В новіціат майбутнього святого прийняли в Римі. Дізнавшись про це, його батько відсилає туди іншого сина – Павла, щоб той повернув брата додому. Проте, незабаром після вступу в новіціат, св. Станіслав захворів та помер. Брат застав його тіло.

Св. Станіслав Костка. Фото Мар’яни Іванишин
Св. Станіслав Костка. Фото Мар’яни Іванишин

Через два роки після смерті, коли відкрили його труну, щоби взяти реліквії, тіло Станіслава Костки знайшли нетлінним. Беатифікаційний процес розпочався одразу після смерті, а завершився 1606 року. Станіслав Костка став першим блаженним Товариства Ісусового. Канонізований 1627 року.

Зображується у вбранні єзуїта. Його атрибути: посох прочанина, лілія, розарій (вервиця), Богородиця, Дитятко Ісус на руках, ангел, який подає йому Св. Причастя.

На капітелях бічних пілястрів бачимо св. Яна з Дуклі.

Св. Ян з Дуклі
Св. Ян з Дуклі

Св. Ян з Дуклі (1414 – 1484) – чернець – обсервант (бернардинець), перший канонізований католицький святий, що жив у Львові. Народився в Дуклі, в родині заможних міщан. Навчався, можливо у Кракові, а після цього повернувся в Дуклю та оселився тут як пустельник. У віці 20-25 років вступив до монастиря францисканців у Кросно. Був добрим священиком та душпастирем, а також настоятелем монастирів у Кросно та у Львові.

У 1463 р. прийняв устав бернардинців, який був більш суворим. Майбутній святий багато молився, навіть уночі, а також відзначався великою набожністю до Діви Марії. Помер у Львові, похований у храмі отців бернардинів (тепер – церква св. Андрія Первозванного), але при закритті монастиря у 1946 р. труну з реліквіями св.Яна перенесли до Жешува, а у 1974 р. до костелу отців Бернардинів у Дуклі.

Св. Ян з Дуклі. Фото Мар’яни Іванишин
Св. Ян з Дуклі. Фото Мар’яни Іванишин

Ще за життя і після смерті почали відбуватися чуда. Був беатифікований у 1734 р. папою Климентом XII, а у 1739 р. тим же папою проголошений покровителем Польщі, Литви і Русі.  З XVII ст. св. Ян з Дуклі став покровителем Львова. У 1997 p. був канонізований у Коросно папою Іваном Павлом ІІ.

Зображується в бернардинському габіті під час молитви, а також як монах якому з’являється Пречиста Діва Марія.

На капітелях бічних пілястрів можна побачити  також євангеліста Луку – покровителя художників та лікарів. Св. Лука – один з чотирьох євангелістів, ймовірно походив з Антіохії та за фахом був лікарем.

Св. Євангелист Лука
Св. Євангелист Лука

Лука приєднався до Апостолів вже після смерті Ісуса Христа та подорожує разом з св. Апостолом Павлом, перебуваючи разом з ним навіть в римському ув’язненні. Коли св. Апостол Павло перебував два роки в ув’язненні в Кесарії Палестинській, то св.Лука певно мав змогу детально довідатись про події, які згодом описав у Євангелії.

Де євангеліст перебував після смерті св.Апостола Павла достеменно невідомо. Ймовірно, що Лука у 84-річному віці помер у Беотії. Де саме знаходяться його мощі достеменно невідомо. Серед можливих варіантів поховання виступають різні точки зору і серед них  такі міста як Беотія, Венеція, Падуя. Найбільш ймовірним місцем поховання вважається Базиліка св.Юстини в Падуї.

Св. Євангелист Лука. Фото Мар’яни Іванишин
Св. Євангелист Лука. Фото Мар’яни Іванишин

Вважається, що св. Лука залишив нам перше зображення Богородиці. Зображується як юнак із темним кучерявим волоссям в туніці. Його атрибутами вважаються: книга, приладдя художника, лікарське приладдя, скальпель, сувій, образ або статуя Пречистої Діви Марії, віл.

МАР’ЯНА ІВАНИШИН

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА :

  1. Мельник І. Львівські вулиці і кам’яниці, мури, закамарки, передмістя та інші особливості Королівського столичного міста Галичини. – Л. : Центр Європи, 2008. – 384 с.;
  2. http://credo.pro/2017/09/69349;
  3. http://credo.pro/2017/11/72256;
  4. http://credo.pro/2017/07/65584;
  5. http://credo.pro/2017/10/71170;
  6. http://katolyckyj-visnyk.blogspot.com

Напишіть відгук