На Личакові віднайшли могилу Людвіка Марека

На Личакові віднайшли могилу Людвіка Марека

Багатьом жителям нашого міста та його гостям вже відоме ім’я видатного львів’янина ХІХ століття Кароля Мікулі – музичного діяча, піаніста, композитора, учня й асистента Фредеріка Шопена, який створив у тут його своєрідний культ, очолив роботу консерваторії Галицького музичного товариства і заснував власну школу фортепіанної гри за шопенівською методикою. Його ошатне поховання на Личаківському цвинтарі, оздоблене чорним лабрадоритом часто відвідують групи, а екскурсоводи з гордістю розповідають про людину, яка внесла безсумнівно потужний внесок у історію музичного мистецтва Львова, його діяльність і педагогічну систему вивчають фахівці.

Могила Кароля Мікулі
Могила Кароля Мікулі

В чималому переліку його славетних учнів є ім’я людини, яка вартує не меншої уваги і захоплення. Людвік Марек, чех за національністю, спадковий музикант, змалечку запалився яскравою зіркою як піаніст-віртуоз, ще підлітком виступаючи на сценах Тернополя і Львова. Згодом, здобувши блискучу освіту (в тому числі й під проводом славетного львівського педагога К. Мікулі), об’їхав з успішними гастрольними турами Австрію, Угорщину, Росію, Румунію, Польщу, спробував себе як приватний педагог в магнатських домах, і, зрештою, зумів потрапити на студії до легендарного віртуоза, непервершеного майстра фортепіанного виконавства Ференца Ліста у місті Ваймар. Це стало стрімким поворотом в його житті. До Львова він повернувся переконаним лістіанцем, що принципово, засадничо суперечило естетиці виконання в шопенівському стилі.

Людвік Марек
Людвік Марек

Надалі львівська публіка розділилась за вподобаннями на два конкуруючі табори, а їх очільники – Мікулі і Марек, опинились в центрі справжніх навколомузичних пристрастей. Будучи надзвичайно діяльним і шанованим виконавцем, педагогом та адміністратором, Марек протягом свого бурхливого і сповненого подій життя чимало прислужився місту: заснував приватну музичну школу, де навчали фортепіано, вокалу і драматичному мистецтву, заклав осередок продажу, ремонту і прокату музичних інструментів (насамперед піаніно і роялів провідних європейських фірм), очолив музичне товариство «Гармонія» з оркестром і музичними класами при ньому, на його особисте запрошення у Львові гастролювали численні європейські знаменитості (піаністи Ганс фон Бюлов, Артур Рубінштайн, Карл Таузіг,  скрипаль Генрик Венявський, співаки Владислав Мєржвінський, Аліція Барбі та численні інші). Його талановиті учні зі школи і його консерваторського класу  несли славу про свого педагога у багатьох європейських містах,  його музичні твори для фортепіано, оркестру, хору друкувалися в провідних музичних осередках і звучали з провідних сцен світу, молоді виконавці вчились по його підручниках. Музикант багато років товаришував з видатним польським художником Вільгельмом Леопольським і володів низкою відомих полотен цього митця, зокрема його знаменитою роботою «Останні дні Себастьяна Кльоновича».

«Смерть Ацерна», картина Вільгельма Леопольського (1867)
«Смерть Ацерна», картина Вільгельма Леопольського (1867)

Однак хвороба серця вимушено вирвала ініціативного діяча з стрімкого потоку мистецьких подій і передчасно обірвала його життя. Некрологи відзначали, що прощання з видатним музикантом у храмі монастиря оо. Бернардинів (тепер – церква св. Андрія на пл. Соборній) було масштабною громадською подією, яка зібрала численні мистецькі сили міста, в останню путь до місця вічного спочинку на Личаківському цвинтарі його проводжали «родина і незвично численне представництво музичного світу». «Багато що змінилося, коли Марек пригальмував свою активність під загрозою розвитку хвороби серця. Ще більші зміни чекають попереду, коли смерть вирвала його з мистецького світу, в якому він так багато і плідно працював … З його смертю спорожніло вагоме місце, якого спеціально ніхто не створював, але яке було дуже важливим, навіть, конечне потрібним для нашого суспільства. Ми втратили з новоспочилим Людвіком Мареком сповнену заслуг, енергійну людину і талановитого митця, який за життя здобув загальну симпатію і широку популярність», – писав один з найшановніших музичних критиків Львова і Варшави Станіслав Нєвядомський.

І якщо в міжвоєнний період ім’я Людвіка Марека ще було на слуху, а його твори звучали з концертних естрад, то зі зміною влади ця пам’ять поступово затерлась. Славетного в минулому музиканта згадували хіба що вузькі спеціалісти, і то здебільшого принагідно.

Два роки тому, в контексті тематичної екскурсії місцями поховань львівських музикантів було здійснено першу спробу відшукати могилу Людвіка Марека. На щастя, у архівах Личаківського цвинтаря вдалося віднайти запис про дату і номер поля (№ 13).

Запис про про дату поховання Людвіка Марека і номер поля
Запис про про дату поховання Людвіка Марека і номер поля

Та пошуки виявилися не такими простими: чимало плит вкрилося суцільним шаром моху та плюща, надписи на багатьох майже стерлися. Не давали результатів звертання по додаткову інформацію до музею цвинтаря, до низки дослідників Личаківського некрополя, екскурсоводів, знавців-ентузіастів. Прохання про допомогу в пошуку та про діяльність Л. Марека було подано також до консульства Чехії у Львові. Численні спроби «прочісування» поля протягом двох років залишалися безрезультатними до минулого тижня.

Щасливу крапку у пошуках поставив дзвінок директора музею, якому до рук потрапила картка з описом поховання та переліком сусідніх захоронень. За цими орієнтирами відомий львівський некрополіст Ігор Мончук з легкістю встановив заповітний об’єкт пошуку.

Могила Людвіка Марека на Личаківському цвинтарі
Могила Людвіка Марека на Личаківському цвинтарі

Не дивно, що він був складним – делікатний надпис повністю затягло щільним мохом, а основа поховання цілком зруйнована. Зараз під загрозою руйнування і кам’яний хрест, проораний численними вертикальними тріщинами.

Ігор Мончук Та Роксоляна Гавалюк біля могили Людвіка Марека
Ігор Мончук Та Роксоляна Гавалюк біля могили Людвіка Марека

«Повернення» Людвіка Марека (1837-1893) відбулось якраз до його 180-річчя. Чудовий привід влаштувати концерт-лекцію з його творів, познайомитися ближче з різними аспектами його діяльності у формі публічного симпозіуму чи наукової конференції, влаштувати виставку документів, пов’язаних з його діяльністю та здобутками його учнів, і найголовніше – долучитися до реставрації місця останнього спочинку. Адже все, що він нам залишив – є гордістю нашої музичної історії, все що ним реалізовано – зроблено для слави Львова.

Роксоляна ГАВАЛЮК
музикознавець, викладач КЗ ЛОР ЛМК ім. С. Людкевича

Напишіть відгук