Вулиці Львівського Середмістя є найбільш консервативними та незмінними в архітектурі уже протягом століть. Проте, поміж них була одна, котра немов би притягувала до себе жахливі біди і катастрофи, що призвело до різноманітних перебудов та постійної зміни екстер’єру. Мова йде про найдовшу вулицю Середмістя, яка в австрійські часи так і називалася – Довга, а тепер ми іменуємо її вулиця Театральна.
Вулиця Театральна починає свою історію з початком Львівського Середмістя. Первинно вона мала дерев’яну забудову, проте пожежа велика пожежа 1527 року повністю зруйнувала усі дерев’яні будівлі як цієї вулиці, так і цілого готичного Львова. Примітно, що пожежа почалася саме з цієї вулиці, а точніше з бровара, який розміщувався на місці теперішнього Природничого музею будівлю котрого збудували в 1797 році.
Найдавнішою вцілілою будівлею екстер’єру вулиці Театральної по-праву можна вважати Латинську Катедру, яка хоч і розташована на площі Катедральній, але західною частиною примикає до згаданої вулиці. Будівництво даного храму розпочалось ще в XIV ст., однак до наших днів він зберігся уже в перебудованому вигляді, оскільки теж зазнавруйнування під час пожежі 1527 року.
Не менш давнім на цій вулиці є Костел єзуїтів, споруджений на початку XVII ст. Храм практично повністю зберіг свій первинний вигляд. Що правда, від 1702 року він був увінчаний вежею, котра до того ж була найвищою у місті. Однак її розібрали 1830 року, з мотивів безпеки, після падіння за 4 роки до того вежі Львівської Ратуші. До костелу примикає будівля колишньої Єзуїтської колегії, що теж має давню історію. Вона існувала з кінця XVI століття. Однак, сучасна будівля виникла внаслідок перебудов колегії в 1723 та 1872 роках.
Ще одним храмом на вулиці Театральній є церква Преображення Господнього, яка постала тут і 1878-1898 роках на місці костелу Найсвятішої Трійці отців Тринітаріїв. Костел був складовою частиною монастиря, що був зведений в 1703 році. Однак, вже в 1783 році його закрито, а будівлі передано Університету. В приміщені костелу розміщувалась бібліотека та актовий зал. Але у ході революційних подій у Львові 1848 року університетські будівлі були зруйновані артилерійським вогнем та пожежею. Університет перебрався на вул. Святого Миколая (тепер Грушевського), а зруйновані будівлі цісар Франц Йосиф подарував русинам. Саме вони збудували вже згадану церкву Преображення.
Однак, ще до зведення церкви, русини побудували в 1851-1864 році на частині території, зайнятої колись монастирем, одну із ключових для галицьких українців споруду, а саме Народний дім. До наших днів не зберігся лев, що розміщувався на вершині фасаду цієї будівлі.
На місці корпусу теперішньої 62 школи колись теж був костел, а саме костел Святого Хреста при монастирі Францисканців, збудованого ще в XV ст. Цікаво, що це була, окрім Ратуші,єдина будівля Львівського Середмістя, що не зазнала ушкоджень під час вже згадуваної пожежі міста 1527 року. Однак, після реформ 1785 року монастир перестав використовуватись як сакральна споруда. У 1795 році в приміщені колишнього костелу облаштували перший в історії Львова стаціонарний театр. Однак обстріли міста 1848 року вщент знищили дану будівлю, після чого її було розібрано. У 1891-1893 роках на місці костелу було зведено Мішану школу ім. Адама Міцкевича, котра зараз функціонує як 62 школа.
Ще до 1780, замість площі Івана Підкови, до вул. Театральної примикав Шпиталь Святого Духа, збудований ще в XIV ст. Його занепаду як сакральної споруди сприяла знову ж таки зміна влади з польської на австрійську. Як наслідок після 1772 року будівля перебувала в такому занедбаному стані, що аж обвалилась в 1780 році. На її місці протягом 1827-1829 рр. збудовано споруду гауптвахти і дім «Віденської кав’ярні», які існують і досі. Незабудована частина, на місці колишнього шпиталю, утворює площу Івана Підкови, на котрій від 1982 року стоїть однойменний пам’ятник, якому передувала дошка пошани і невеличкий фонтан, які існували в 50-70 роки XX ст.
До 1802 року існував ще давній Низький Замок, котрий теж примикав до вулиці Театральної. На той час він був уже в вкрай незадовільному стані, що стало причиною його знесення. Натомість, на цьому місці утворено площу Каструм. Згодом вона повністю була забудована. 1842 року частину цієї площі зайняв театр Скарбека (М.Заньковецької). В кінці XIX ст. були збудовані будинки філії Управління фінансів, які однак не встояли під час Другої світової війни. На їхньому місці в радянські часи був досить милий сквер, а згодом автостоянка, над котрою майорів екран, на який проектували фільми або ретранслювали телепрограми. А з часів незалежності на цьому місці виник сувенірний ринок «Вернісаж». Ще однією будівлею, що постала на площі Каструмі остаточно припинила її існування, став Національний музей, збудований на початку XX ст.
Отож, фатальними датами для вулиці Театральної, внаслідок котрих вона й зазнавала своїх метаморфоз, стали 1527, 1848 та 1941-1944 роки. Переживши жахливі пожежі, обстріли та бомбардування, втративши цілу низку сакральних споруд,але, в той же час, зберігши цілий комплекс пам’яток архітектури, дана вулиця продовжує зберігати свою особливість, і до речі, досі залишається найдовшою вулицею історичної частини міста.
Володимир ПРОКОПІВ
Джерела:
- Крип’якевич І. Історичні Проходи по Львові. – Львів, 1932.
- Лемко І., Михалик В., Бегляров Г. 1243 вулиці Львова. – Львів, 2009. – 528 с.
- Інтернет-портал www.lvivcenter.org
