Мешканці Львова та його передмість у колекції Юрія Глоговського

4
2596

У відділі мистецтв Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника знаходиться надзвичайно цінна колекція акварелей і рисунків пером львівського художника кінця ХVIII-початку ХІХ ст. Юрія Глоговського. Малюнки являють собою зарисовки костюмів та етнографічно-побутових сцен із життя галичан.

Переважну більшість акварелей Ю.Глоговський паспортизував, вказуючи назву населеного пункту, де він їх малював. Найбільше робіт з натури зроблено на території, яка за сучасним адміністративно-територіальним поділом відповідає Львівській, Тернопільській, Івано-Франківській областям. Досить повно представлений одяг населення Львова та його околиць

Відтворення традиційного українського вбрання а акварелях Ю.Глоговського відзначається дивовижною точністю, що підтверджуєтьсячисленними свідченнями етнографів, істориків, письменників – сучасників видатного художника.

Майже всі малюнки, зроблені митцем з натури, відносяться до 1830-х років. Втім, як вважають Д. Крвавич і Г. Стельмащук,чорновий матеріал для своїх робіт художник почав збирати від початку XІX ст. Особливе значення для їх науки полягає також і у тому, що акварелі чудово доповнюються етнографічними працями того часу.

Цікаво, що період найбільш активної етнографічно-збирацької діяльності Ю.Глоговського співпадає з періодом діяльності гуртка «Руська трійця», який теж базував свою діяльність на зборі і популяризації етнографічного матеріалу.

Творчість цього художника розвивається в загальному руслі основних спрямувань мистецтва романтизму. Риси народності, якими вона характерна, показують людину близьку до народу, захоплену його великою історичною та культурною спадщиною. 

Ю. Глоговський по-науковому підходив до збирання і відтворення матеріалу, фіксував крій, колір, головні убори, полотно, сукно, хутро, способи оздоблення – вишивка, тасьма, шнур, вибійка.

Львівська міщанка
Львівська міщанка

Львівська міщанка початку ХІІ ст. одягнута у білу сорочку, горловина якої викінчена обшивкою, у довгу до п’ят, зелену спіднцю з фалдами і прорізом збоку. Поверх спідниці – біла запаска, поверх сорочки – зелена корсетка. Верхнім одягом виступав різнокольоровий, найчастіше синій кавтан з шалевидним коміром, облямований жовтою парчею. Такі кавтани залишались у побуті міщанок до початку ХХ ст. Волосся не заплетене, на голові шапка кораблик, облямована овечим хутром.

Одяг знатних львівських міщанок Ю.Глоговський копіював з живописних робіт костьолу Бернардинів у Львові. Малюнки Ю. Глоговського мають особливий характер, який є результатом винятково гуманного ставлення художника до зображувальних типажів – селян,міщан, ремісників, торговців та ін.

Львівська міщанка 17ст. з живопису в костелі Бернардинів у Львові
Львівська міщанка 17ст. з живопису в костелі Бернардинів у Львові

В іншому випадку жінка в сукні, ліф якої синій, а спідниця охриста. Рукав довгий. З-під викоту сукні виглядає біла сорочка з коміром – стійкою, зібраним у брижі. Поверх коміра зав’язана чорна стрічка. На голові синя шапка, оздоблена хутром, яке обрамляє обличчя. З-під шапки виглядає біле мереживо.

Львівська міщанка 1700 р.
Львівська міщанка 1700 р.

Львівська міщанка 1700 р., в синьому кавтані з петлицями. З-під кавтана виглядає спідниця у поздовжні смужки, поверх неї біла запаска – деталь, яка залишилась у побуті львівських міщанок до початку ХІХст.На голові біла намітка, поверх намітки – хутряна шапка. На ногах чоботи.

Ю.Глоговський зафіксував одяг жителів різних соціальних верств Львова та його передмістя. В той час коли робились малюнки, міщанство складалось переважно із ремісничого люду – шевців, м’ясників, кравців та пекарів, прядильників, квітникарів та ін. Висвітлюючи побут своєї епохи художник зарисовує образи кухарки, круп’ярки, служниці у верхньому святковому вбранні.

Львівська кухарка 1834 р.
Львівська кухарка 1834 р.

Усі вони одягнені у білі сорочки. Кухарка і служниця – у червоних шнурованих безрукавках з глибоким вирізом. Спідниці традиційного крою, довгі, в поясі зібрані в складки. Поверх спідниці або верхнього одягу – білий фартух, дуже широкий, що обгортав майже весь стан. Кухарка одягнута у короткий білий кожушок з виложистим коміром.

Львівська круп’ярка 1834 р.
Львівська круп’ярка 1834 р.

У круп’ярки поверх білої сорочки з виложистим коміром – синя «кохта» з великим викотом біля шиї і великим круглим коміром. Нижче коміра на грудях – кілька рядів голубих петлиць.

Головні убори львівських міщанок – хустки і капелюшки. Хустки пов’язували різноманітними способами. На кухарці зелена у квіти хустка обвита довкола голови, зав’язана вузлом на тім’ї. Біла хустка круп’ярки зав’язана так, що два кінці, перехрещуючись позаду, утворюють великий бант над чолом. 

Львівська служниця в зимовому святковому вбранні 1834 р.
Львівська служниця в зимовому святковому вбранні 1834 р.

Львівська служниця зображена без головного убору. Волосся розділене на проділ, гладко зачесане. Коса, мабуть, спадає на спину.В усіх жінок на шиї три – п’ять разків червоного намиста.  

Львівський міщанин 1834 р
Львівський міщанин 1834 р

На акварелях також зображений чоловічий одяг львівських міщан, які носили приталені капоти з дорогого синього сукна, з червоними вилогами, на нагрудній частині – п’ять рядів петлиць із жовтого позументу. Капоту підперезували високим шкіряним поясом на чотири ряди пряжок.

Взимку міщани носили верхній довгополий одяг – опанчу із сукна, з коміром-стійкою, вилогами. До опанчі чоловік одягав високу сіру шапку із синім верхом і розрізом ззаду, стягнутим трьома рядами червоних стрічок.

Парубок з Клепарова 1834 р.
Парубок з Клепарова 1834 р.

Парубок з Клепарова одягнений у довгу, нижче колін, білу полотняну сорочку, із коміром стійкою і довгим розрізом спереду. Сорочка підперезана червоним поясом з тканини. Полотняні штани неширокі. На ногах шкіряне взуття. На голові – валяна висока шапка із сферичним верхом, подібна до валяного поліського ковпака.

Жінка з Наварії
Жінка з Наварії

Жінка з Наварії одягнена у білу, без оздоб сорочку з виложистим коміром, червоною стрічкою біля нього. Поверх одягнута голуба безрукавка, спідниця полотняна, охриста, оздоблена поздовжніми смугами синьої вибійки. На талії білий фартух. На голові біла хустка, два кінці якої, зав’язані навхрест у вузлик високо над чолом.

Селянка з Винник 1834 р.
Селянка з Винник 1834 р.

Голова селянки з Винників пов’язана білою хусткою оздобленою вузькою смужкою. В руках – корзина, плетена із увару.

Жінка з Давидова 1834 р.
Жінка з Давидова 1834 р.

Жінка з Давидова зображена зі спини, у довгому зеленому кавтані. З кожного боку від прохідки по чотири складки – фалди. Кавтан оздоблений жовтою тасьмою. Комір і манжети з хутра. Голова пов’язана двома хустками.

Дівчина з Чишок 1834 р.
Дівчина з Чишок 1834 р.

Дівчина з Чишок одягнена у білу сорочку з виложистим коміром і білу спідницю. На плечах – безрукавна накидка, зібрана біля шиї у дрібні складки і обшита вузькою смужкою тканини. На голові синя хустка, складена трикутником, пов’язана так, що два кінці, перехрещувались на потилиці. Взута у чорні туфлі.

Одяг жінок із сіл, розташованих недалеко від Львова, має деякі компоненти та види вбрання, подібні до міщанського. Акварелі з колекції Ю.Глоговського, цінні своєю достовірністю і дають змогу перевірити, доповнити, уточнити деталі вбрання жителів міста Львова та його передмість.

Селянин з околиць Львова з кошиком яєць
Селянин з околиць Львова з кошиком яєць

З колекції можна довідатись про маловідомі або зовсім невідомі компоненти і деталі вбрання, про головні убори, взуття, пояси та ін. Можна припустити, що Ю. Глоговський  ставив собі за мету опублікувати зібраний матеріал в етнографічному альбомі.

Львівський дроворуб
Львівський дроворуб

Його творчість показує людину, близьку до народу, людину, захоплену його великою історичною та культурною спадщиною, врешті людину – сповнену свідомості виконання місії збереження культурних цінностей для майбутніх поколінь.

Анрій КНИШ

Джерело: «Український народний одяг 17 – початку 19ст. в акварелях Ю.Глоговського».

4 КОМЕНТАРІ

  1. Що за телепень малював???, а який телепень дозволив це все надрукувати і соціалізувати в народні маси? Я розумію, що євроінтеграційна – космополітичну політика ідуть семимильними кроками по території України, але, панове, свою автевтичність-вишику, яка притаманна Галичині, втрачати не можна. Вишивка Буда одним з головних елементом прикраси одягу, а тут, в тих убогих малюнках вона зовсім відсутня. Автор малюнків явно пропагує ідею знищення українства і самобутності народу Галичини. Розстрілювати таких!

  2. Все вірно! Є.Глоговський та К.В. Кєлісінський малювали те, що бачили. На початку 19 ст. вишивка в селянському побуті ще не набула такого поширення, як в кінці століття. А про ростріли – ми це вже проходили.

  3. Дивовижно, як усе вчасно! Усього кілька днів тому мучила думка: невже абсолютно весь одяг українців був зацяцькований вишивкою? Коли ж вони встигали? Це ж нелегка, довга, часто марудна робота. Одна справа потроху для себе, для сім’ї на свято… Чудова стаття про реалії. Втішили.

Напишіть відгук