Одним з небагатьох критих, найменш постраждалих за сторічну історію, і донині добре збережених вважається пасаж Грюнерів у Львові. Знаходиться він за сучасною адресою пл. Григоренка, 5.
Історя пасажу і нової забудови дільниці загалом розпочинається разом із XX століттям, коли талановитий підприємець Якоб Грюнер вирішує інвестувати кошти у розбудову цього жвавого району.
Вул. Ягеллонська ( нині Гнатюка ), з численими, переважно єврейськими крамницями і складами, Рейтана ( нині Курбаса ) із завжди активною ” біржою “, банки, кав’ярні – все це створювало діловий рух, який потребував нерухомості …
” Пробою пера ” Якоба Грюнера на цій дільниці було спорудження прибуткового дому на вул. Ягеллонська, 20, який майстерно виконала фірма Міхала Уляма. За декілька років будинок повернув вкладені кошти …
Будинок №5 на давній площі Смольки ( тепер – пл. Генерала Григоренка ) звів на замовлення Грюнера у 1912 р. в дусі модернізованого бароко архітектор Ю. Пйонтковський.
Довга галерея вестибюля, оздоблена металевими гратами з оригінальним малюнком, сполучалася через подвір’я з аркадою з будинком №8 на вул. Коллонтая ( нині Менцинського ), спорудженим також Ю. Пйонтковським – це колишній пасаж Грюнерів.
З площі Смольки пасаж виходив на вул. Коллонтая ( нині Менцинського ), що не була людною, але мала велике значення – значно скорочувала шлях, сполучала вулицю Городоцьку з центральною частиною міста.
Будинки №5-7-9 на протилежному боці вулиці Менцинського мали колись спільне велике внутрішнє подвір’я – пасаж з численними єврейськими крамницями ( популярна назва – “львівський Бердичів” ).
У різні часи орендарів у пасажі Грюнерів завжди вистачало.
У 1912-1914 рр. у пасажі містився Рільничий банк. Займався він купівлею і продажем сільськогосподарських машин, добрива, вівса.
У 1922 – 1929 рр. тут містився Загальний союзний банк. У 1906 р. тут була і молочарня “Пшеворська”, у 1909 р. – редакція єврейського журналу “Тагблат”, у 1929-1930 рр. – спілка з обмеженою відповідальністю “Автосервіс”. У 1938 р. – львівський відділ всесвітньо відомої фірми “Філіпс”.
Мав пасаж і свою ” родзинку ” … Від 1918 року тут працював популярний кінотеатр “Марисенька”. На діяльність кінотеатру видавали ліцензію. У 1921 р. він належав К. Лісовському, у 1926 – Т. Кухару.
Наприкінці 1939 р. тут організували Театр мініатюр.
Після 1944 р. у приміщенні деякий час функціонував кінотеатр “Москва”, потім Клуб прикордонників, потім кінотеатр “Піонер”.
Тепер тут Львівський духовний театр ” Воскресіння “.
Використані джерела :
http://zaxid.net/ , http://www.pslava.info/ , http://www.lvivcenter.org/ , http://explorer.lviv.ua/
