Майстер львівського художнього академізму: Корнило Устиянович

0
142

Однією з найцікавіших постатей в мистецькому житті Львова є Корнило Устиянович. Художник, письменник, поет, громадський діяч – цей список можна продовжувати. Незаперечне одне – Устиянович був на диво обдарованою особою, яка присвятила своє життя водночас мистецтву і  згодом – молодому українському національному рухові ХІХ століття. Проте перед цим був період пошуку самого себе, як в мистецькому, так і у суспільному плані. Отож Корнило Устиянович, хто він?

Народився майбутній художник 22 вересня 1839 року в с. Вовків, сьогодні це село у Пустомитівському районі Львівської області. Корнило був сином священика отця Миколи Устияновича і його дружини Анни. Важливим етапом у його житті стало здобуття освіти. Він навчався у василіянській гімназії у Бучачі (сучасна Тернопільщина), та у гімназії у Львові. Хлопець вирішив здобути повноцінну мистецьку освіту з огляду на свої вподобання, тож його дорога пролягла до столиці імперії Габсбургів – у Відень. Впродовж 1858-1863 років, він навчається у Віденській академії мистецтв. Саме це його навчання закладе специфіку його мистецького стилю на подальші десятиліття.

Як художник він проявив себе у різних жанрах – ми бачимо і портрети, і пейзажі, і полотна інших жанрів. Першою його малярською роботою став розпис церкви у Коломиї. Активно проявив він себе і у жанрі монументального живопису. Ним було написано ікони більш як для п’ятидесяти українських церков, розписано п’ятнадцять іконостасів, його пензлю належать одинадцять стінописів у храмах. Серед найбільш знакових його робіт виділяють полотна “Христос перед Пилатом” (створене у Відні у 1880 р.), “Мойсей”, “Хрещення Русі”, “Володимир Великий”, “Василько Теребовлянський”, “Мазепа на переправі” та чимало інших.

Бойківська пара

Устиянович створив близько 40 портретів (зокрема, Анатоля Вахнянина, Степана Качали, Ю.Лаврівського, Тита Реваковича). Присвячував свої роботи Устиянович і народному побуту українців Карпат: гуцули та бойки часто ставали персонажами його полотен. У 1867 р. побував у Санкт-Перербурзі, а у 1872 р. – у Києві.  Протягом 1873—1874 років він жив у с. Вікно у Володислава Федоровича, а з 1882 року він знову у Львові, за редакторською і ілюстративною роботою над  сатирично-гумористичним часописом «Зеркало». Збереглися нечисленні пейзажі Корнила Устияновича («Дзвіниця», «Морський пейзаж», «Чорне море», «Кавказький пейзаж», «Скит Манявський», «Пейзаж з хрестом», «Захід сонця», «Ранок»), в яких, поруч з портретами, найсильніше відчутні традиції класицизму й академізму у живописі.

Як уже було згадано, окрім таланту художника, у Устияновича проявилась також любов до слова. Як поет він дебютував у 1861 році, написавши цілий ряд своїх творів так званим «язичієм», проте досить швидко він переходить на народну мову і він створює історичні поеми «Іскоростень», «Вадим», «Святослав Хоробрий» і драми — «Ярополк», «Олег Святославич, князь Овруцький». Устиянович, ще за життя видав свої твори під назвою «Письма Корнила Устияновича» (3 тт., 1875—77) й окремо брошуру «М. Ф. Раевскій и российскій панславизмъ. Споминки зъ пережитого и передуманого», яка побачила світ у 1884 році. У останній він фактично осмислив трансформацію своєї власної ідентичності і свою еволюцію від панславізму до українофільства.

Могила Устияновича Зображення: http://mykolayiv.org/detail/kornilo-ustiyanovich/
Могила Устияновича
Зображення: http://mykolayiv.org/detail/kornilo-ustiyanovich/

Помер Корнило 1903 року у селі Довге на Дрогобиччині під час роботи над іконостасом для храму, який знаходився у цьому селі. Там же він і був похований. На його могилі встановлено бюст роботи львівського скульптора Євгена Дзиндри. Якщо письменницький талант Устияновича  наші дні фактично забутий, то про його полотна цього не скажеш. Устиянович став автором цілої низки знакових та найбільш упізнаваних історичних полотен в Україні. Його тонке відчуття стилю дозволило йому створити справжні шедеври. Отож пам’ятаймо про Устияновича, проте деколи однієї пам’яті недостатньо. Ми рекомендуємо вам викроїти у себе вільний час і зробити те, що ви можливо давно уже не робили – відвідати музей. Цього разу конкретний – Національний музей у Львові. І помилуватись там полотнами Устияновича, бо вони таки того варті.

Віктор ГУМЕННИЙ

Джерела:

  1. Корнило Устиянович (http://www.mankurty.com/sven/?page_id=237)
  2. Корнило Устиянович (http://mykolayiv.org/detail/kornilo-ustiyanovich/)

Напишіть відгук