21 унікальна світлина маєтку Лянцкоронських в Роздолі

12916
21 унікальна світлина маєтку Лянцкоронських в Самборі

Проекту Lodomeria вдалось натрапити на унікальні родинні фото Лянцкоронських, які були зроблені на території маєтку в місті Розділ а Львівщині. На світлинах зображена дружня родина графа Кароля Лянцкоронського.

Палац Лянцкоронських в Самборі
Палац Лянцкоронських в Самборі

В об’єктив фотографа найбільше потрапили дружина Малгожата та доньки Кароліна та Аделаїда. Взагалі Кароль був одружений три рази, від першого шлюбу в нього був син Антоній, а від третього дві доньки.

Відомо, що Кароль Лянцокоронський був не лише графом, власником маєтків в Східній Галичині та Польському Королівстві, а й відомим мистецтвознавцем, колекціонером, письменником, мандрівником, віце-президентом Організації Культурної Оборони в Галичині, кавалером ордену Золотого Руна, мальтійським кавалер.

Вперше Розділ згадується у 1569 році, коли доглядач королівських лісів Матвій Чернієвський самовільно заснував тут поселення. Щоб трохи усмирити його, королі Сигізмунд Август та Стефан Баторій навіть посилали до Роздолу своїх комісарів. У 1576 році Чернієвський все ж таки виклопотав у Стефана Баторія привілей на заснування міста і збудував тут замок (оборонний двір).

У 1631 році львівський земський суддя Станіслав Жевуський, одружившись з Анною, дочкою Яна Чернієвського, онучкою Матвія, першого власника міста, отримав Розділ, як посаг. П’ять поколінь маєток перебував у власності родини. Станіслав Жевуський збудував в Роздолі свою літню резиденцію у стилі класицизму. Від тої резиденції залишився флігель. Замок вичерпав ресурс оборонної споруди у 1704 році.

Близько 1740 року Міхал Юзеф Жевуський збудував тут великопанську резиденцію. Це був мурований палац, який від імені дружини Францішки з Цетнерів, отримав назву Франкопіль. Палац було зведено у стилі французького ренесансу за взірцем замків долини Луари. До наших днів дійшов інвентарний опис палацу з 1789 року. У ньому панська садиба названа “замком” і окреслена, як будівля “фронтально повернута до міста”. Поруч з палацом стояла скарбівня “давня, вимурована на два поверхи і перекрита склепіннями”.

Резиденція була оточена парком, який мав регулярний характер. Згодом там з’явилося багато екзотичних рослин. Згадується і про існування валів раннього оборонного двору.

Після Жевуських маєток перейшов у власність Лянцкоронських, які володіли ним до 1939 року. У 1874 році Антоній Лянцкоронський розпочав реконструкцію палацу, яка здійснювалася під керівництвом відомого львівського архітектора Юліана Захаревича. Палац було добудовано і розширено. У 1904 році французький архітектор Шарль Баужу об’єднав ці будівлі зі старим корпусом. До початку Першої світової війни за проектом архітектора Люнтваля з Сілезії було збудовано ліве (східне) крило палацу.

Палац славився колекцією предметів мистецтва. Вважається, що засновником багатого зібрання був ще Міхал Юзеф Жевуський, який звозив сюди предмети мистецтва з інших родових маєтків. При Каролі Антонії Лянцкоронському колекція була настільки великою, що суперничала з колекцією самого імператора Франца Йосифа.

Тут була стара і нова зброя, східні килими і західні гобелени, порцеляна, бібліотека в 20 тис. томів, картинна галерея з роботами Рафаеля і Рембрандта. Лянцкоронський забрав колекцію фотографій найцінніших витворів мистецтва з найбільш відомих музеїв світу, яка налічувала 120 тис. штук.

Напередодні Другої світової війни багато експонатів було вивезено у Віденський палац графа Антона Лянцкоронського, де вони були реквізовані і згодом осіли у фондах Королівського замку в Варшаві і краківського Вавеля. Предмети старовини, що залишилися у Роздолі, після націоналізації маєтку 1940 році були вивезені до Ермітажу і Одеського археологічного музею. Стараннями директора Львівської галереї мистецтв Бориса Возницького, кілька років тому маєток Лянцкоронських покинули останні уламки мистецької колекції – Мармурова фігура Марса ІІ століття, антична скульптура жінки з жертовною чашею (ІІ століття до н.е.) і портрет римлянки, що довгі роки вважалися гіпсовими копіями давніх скульптур.

В радянські роки відкрили санаторій, що спеціалізувався на лікуванні захворювань органів травлення. Зараз палац перебуває у приватній власності.

Фото взяті з колекції: Archiwum Lanckorońskich
Джерело: http://ukrainaincognita.com/

Тетяна ЯЦЕЧКО-БЛАЖЕНКО

1 коментар

  1. У назві статті йдеться про Розділ. У тексті – також. Чому ж тоді під кожною фотографією написано, що це Самбір? Чи авторка просто не вважає за потрібне вичитувати власні тексти перед публікацією?

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.