Львів’янин, що не злякався російських військ

1
2208

Влітку 1914 року вибухнула Перша світова війна, а вже 3 вересня Львів на 293 дні було окуповано російськими військами. Напередодні цього майже уся верхівка магістрату та губернаторства поспіхом евакуювались в безпечніші міста, однак були ті, хто маючи можливість не перебувати в місті в час його окупації не злякалась та не залишили Львів. Серед таких постатей варто виділити Тадеуша Рутовського, котрому багато львів’ян, що пережили той неспокійний час, завдячують життям.

Тадеуш Рутовський, фактичний президент Львова в час російської окупації 1914-1915 рр.
Тадеуш Рутовський, фактичний президент Львова в час російської окупації 1914-1915 рр.

Сьогодні у багатьох публікаціях на тему історії Львова можна зустріти світлину 1914 року, на котрій похилий на вигляд чоловік передає на Личаківській рогатці символічні ключі від міста командувачу російських військ генералові Роде. Ким же був цей старенький чоловік?!

Вілла "Паллатин", в котрій мешкав Т. Рутовський. Сучасне фото
Вілла “Паллатин”, в котрій мешкав Т. Рутовський. Сучасне фото

Тадеуш Рутовський, поляк за походженням, народився в невеликому польському містечку Тарнув в 1852 році. Походив він з доволі знатної сім’ї – його батько свого часу був міським головою Тарнува. Заможне походження дозволило йому отримати доволі хорошу освіту у Відні, де він уже наприкінці 1870-х років став доктором філософії.

Свою кар’єру Рутовський розпочав як журналіст та публіцист. Його статті друкувалися в таких газетах та журналах як «Ekonomist Polski», «Gazetа Narodowа», «Muzeum», «Nowа Reformа», «Przełom», «Słowо Polske». У 1884 році він перебирається на постійне проживання до Львова. Тут розпочинається його діяльність як депутата – обирався послом до Галицького Крайового сейму та до парламенту у Відні. Досить багато зусиль Рутовський доклав для вирішення політичних стосунків між поляками та українцями, зокрема підтримував позицію українців щодо збільшення їхньої квоти у парламенті.

З 1905 року Рутовський стає віце-президентом Львова. На цій посаді його й застає війна у 1914 року. Коли наприкінці серпня – на початку вересня більшість міських та губернських урядників поспіхом покинули місто Рутовський вирішив не тікати. Оскільки 2 вересня серед інших Львів покинув його президент – Юзеф Нойман, то Рутовському нічого не залишалось як одягнути на шию церемоніальний ланцюг міського голови та вирушити на Личаківську рогачку, де він і вручив ключі від міста Василю фон Роде.

Вулиця Тетральна названа ще за життя Рутовського його іменем у 1916 році. Фото 1916 року
Вулиця Тетральна названа ще за життя Рутовського його іменем у 1916 році. Фото 1916 року

Після здачі міста його градоначальником було призначено російського генерала Ейхе. Однак, росіяни Львова не знали, і керувати ним не уміли, а тому фактичні обов’язки по керівництву муніципального господарства міста продовжував займатись Тадеуш Рутовський. До речі, коли росіяни поставили вимогу надати їм від кожної громади міста по 4 заручники, то від поляків Рутовський запропонував і свою кандидатуру. Однак його  пропозиція була відхилена, оскільки він фактично керував містом.

Колекційна монета видана на честь Т.Рутовського
Колекційна монета видана на честь Т.Рутовського

До однієї з найбільших заслуг Рутовського на посаді фактичного керівника Львова слід віднести відкриття у Львові кількох пунктів обігріву та харчування. Внаслідок фінансової політики окупаційної влади та й в цілому обставинами війни населення Львова опинилось фактично без грошей та без їжі, та перебувало на межі голоду. Тому існування публічних столових багато кого рятувало від голодної смерті. Відомо, зокрема, що такі заклади були на площі Святого Теодора та на площі Стрілецькій (Д.Галицького).

На фото на урочистому місці ймовірно сидить Т.Рутовський, після свого повернення з російського ув'язнення. Фото 1917 року
На фото на урочистому місці ймовірно сидить Т.Рутовський, після свого повернення з російського ув’язнення. Фото 1917 року

Наприкінці червня 1915 року коли російська окупаційна влада покидала місто, вона вирішила забрати з собою 44 іменитих львів’ян серед котрих опинився й Тадеуш Рутовський. Загалом йому довелось пробути у Росії 17 місяців після чого він тріумфально повернувся до Львова. Однак неспокій війни та заслання підірвали здоров’я вже немолодого Рутовського і 1918 року він помер у Крехові та був похований на Личаківському Кладовищі у Львові.

Могила Т.Рутовського на Личаківському кладовищі
Могила Т.Рутовського на Личаківському кладовищі

На честь Рутовського було випущено колекційну монету з його зображенням на аверсі. Окрім цього, в 1916 році його іменем було названо вулицю Театральну, до речі, ще за життя. Іменем Рутовського було також названо і ремісничу бурсу у Львові.

Володимир ПРОКОПІВ

Джерела:

  1. “Вчерашние богачи оказались нищими. Население голодало, в городе не было хлеба, соли, сахара, мяса” // http://gazeta.ua/articles/history-journal/_vcherashnie-bogachi-okazalis-nischimi-naselenie-golodalo-v-gorode-ne-bylo-hleba-soli-sahara-myasa/577332?mobile=true
  2. O Tadeuszu Rutowskim (1852-1918) // http://www.up.krakow.pl/konspekt/konspekt9/szocki9.html
  3. 4 вересня 1914 р.: Росіяни у Львові. «Від моменту появи на ратуші білого прапора в місті запанувало очікування» // http://bruchwiese.livejournal.com/366207.html
  4. http://www.castle-way.com.ua/2015/06/12.html
  5. Котлабулатова І. Львів на фотографіях 1860 – 2006. Львів: Центр Європи, 2006 – 316 с.
  6. Котлобулатова І. Львів на фотографії-2:  1860-2011. – Львів, 2011.

1 COMMENT

  1. Елена Таранская: Оце так-так! Оце відкриття! Батько мого чоловіка мешкав у цьому будинку на вулиці Глібова, мав квартиру на другому поверсі з цим розкішним балконом над входом до будинка. Велика кімната з дуже високою стелею мала 40 кв. метрів. Ми там святкували наше весілля 43 роки тому. Друга кімната була нижче і набагато менша за площею, кухня зовсім маленька, з ванною прямо у ній добре, що відгородженим туалетом. Зрозуміло, що то була перебудована частина помешкання пана Рутовського, яке займало, без сумніву, цілий поверх. Чоловік пригадує, що спочатку у тій великій кімнаті стояв білий рояль, який попередники пізніше вивезли. Цілком ймовірно, що то був рояль родини Рутовських. Ну ось така співпричетність до історії виявилася. Дякую “Фотографії Старого Львова” за цю статтю, ну і за всі решта, звичайно, – я завжди їх читаю з цікавістю.

Напишіть відгук