Львівський майстер бароко, або ким був Бернард Меретин

1
804

Одним з найяскравіших львівських архітекторів XVIII століття був німець Бернард Меретин. Творець цілої низки будівель без яких сьогодні неможливо уявити Львів чи інші міста, він і досі залишається митцем з однією з найзагадковіших біографій. І хоч відомості про його життя уривчасті, його твори стали справжнім зразком вишуканості та пишноти, які притаманні бароковому стилю.

Ранній етап життя Бернарда Меретина залишається фактично невідомим сучасним дослідникам. Ми знаємо, що близько 1738 року він з’являється у Львові. Бернард ніколи не належав до львівського цеху будівничих. Попри конфлікти з львівським цехом, та судові процеси, матеріали яких дозволили встановити його авторство цілої низки будівель, Меретин, як вважається активно залучав до робіт за межами Львова львівських будівничих.

На початках, Меретин перебував під протекцією Карло Ґарані, чий палац і кам’яницю у Львові він перебудовував. Після цього, він виконував невеликі роботи в резиденції Марії Софії Чорторийської. Ще однією схожою роботою у цей час була перебудова овальної каплиці і прилеглої частини монастиря кармеліток, яку Меретин розпочав у 1743 році.

Миколай Потоцький
Миколай Потоцький

У подальшому, головним замовником архітектора став Миколай Потоцький, який проводив значні будівельні роботи у своїх маєтках у Городенці та Бучачі. Окремі дані свідчать, що 1742 року архітектор проживав при монастирі кармеліток взутих, перебудовуючи монастирський костел. 1757 року він поселився у кам’яниці Генсьоровській (сьогодні будинок № 9 на вулиці Театральній). Вцілому, Меретин залишив цілу низку шедеврів як Львові, так і у інших містах. Погляньмо на деякі з них.

Монастир місіонерів
Монастир місіонерів

Він керував перебудовою монастиря місіонерів при колишній вірменській церкві Святого Хреста у Львові у 1744 році (сьогодні вулиця Замарстинівська, 9).

Перебудова костелу і монастиря сакраменток (сьогодні на вулиці на вулиці Тершаковців, 9). Роботи за його проектом тривали аж до 1780-х.

Монастир тринітаріїв, після обстрілу міста у 1848 році
Монастир тринітаріїв, після обстрілу міста у 1848 році

Після пожежі 1748 року, за проектом Меретина було відновлено костел монастиря тринітаріїв, який знаходився на сучасній вулиці Краківській.

Бібліотека імені В. Стефаника - колишнє приміщення монастиря кармеліток взутих.
Бібліотека імені В. Стефаника – колишнє приміщення монастиря кармеліток взутих.

До його творінь також належить перебудова костелу монастиря кармеліток взутих у Львові протягом 1743–1759 років. Змінено фасад та форму головного купола. Як уже було зазначено, у 1742 p. Меретин навіть мешкав при цьому монастирі. Сьогодні це приміщення Національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника, де від проекту Меретина майже нічого не збереглось, внаслідок перебудов ХІХ століття.

Площа Ринок також зберегла на собі сліди діяльності Меретина. Фасад будинку під номером 8, та будинки № 10, 13, 30, 33, 40 та 43 були будівлями, до роботи над якими причетний Меретин.

Палац Бесядецьких
Палац Бесядецьких

Після пожежі у 1745 році Меретин здійснив перебудову палацу міського райці і доктора медицини Карла Ґарані. Нині будинок відомий як Палац Бесядецьких на пл. Галицькій, 10 у Львові.

З 1745 року, Меретин керував спорудженням нової будівлі собору Св. Юра. Після смерті 1746 року Атанасія Шептицького, який записав для виконання робіт 116 800 злотих польських, настала кількарічна перерва, яка закінчилась з номінацією Леона Шептицького — 31 березня 1750 року було відновлено контракт з Меретином. 14 лютого 1754 року Л. Шептицький підписав новий контракт. Останню фазу робіт гостро критикував французький архітектор П’єр Ріко де Тіррегайль. 3 листопада 1756 року Меретин вніс до міських актів маніфестацію, в котрій відкидав несправедливу критику. Все ж, собор було завершено і завершено за його проектом.

Бернард помер у Львові 3 або 4 січня 1759 року, залишивши по собі сина Йосифа і доньку Франциску. Протягом кількох років кредитори добивались сплати боргів архітектора від його родичів. Син і зять Б. Меретина за борги навіть потрапили до в’язниці у 1761 році. Такою несправедливою була до нього доля, навіть після смерті. Проте після себе він залишив не лише борги, але й будівлі, які стали справжньою окрасою Львова і це увіковічнило ім’я Меретина у століттях. Його творчістю захоплювались його сучасники і так само захоплюємось нею і ми. І це – найвища відзнака для майстра своєї справи.

Віктор ГУМЕННИЙ

Джерела:

Бірюльов Ю. Архітектура Львова. Час і стилі. ХІІІ – ХХІ ст. – Львів, 2008. – 720 с.

 

 

1 COMMENT

Напишіть відгук