Львівське художнє скло: від традиційного промислу до революційного мистецтва

0
1178
Львівське художнє скло: від традиційного промислу до революційного мистецтва

«Художнє скло має стати брендом Львова, як кава чи шоколад» – вважає директор Музею скла Михайло Бокотей. Старший викладач кафедри художнього скла Львівської національної академії мистецтв, син видатного художника-скляра, засновника Музею скла Андрія Бокотея розповів «Фотографіям старого Львова» про історію й тонкощі виробництва гутного скла.

Гутним склом називають вироби, виготовлені біля скловарної печі майстром вручну, способом вільного видування. У процесі скловаріння не можливо уникнути імпровізації, такий собі джаз склярської справи. Жодної обробки після того, як матеріал охолоне (оздоблення кольоровими емалями, гравірування, чи позолоти).

Художнє скло – один із наймолодших видів образотворчого мистецтва, що стрімко здобуває популярність у світі. Це ключ до втілення найфантастичніших задумів, техніка, яка відкриває безмірний простір для експериментів. Готова робота є результатом співтворчості людини та вогню.

Майстер працює біля гутної печі у Львівській академії мистецтв. Фото: Ксенія Янко
Майстер працює біля гутної печі у Львівській академії мистецтв. Фото: Ксенія Янко

Сьогодні на кафедрі художнього скла в Академії мистецтв навчаються близько 70 студентів. Можливо, деякі з них присвятять себе гутній справі, адже мають рідкісну можливість спробувати себе в гутництві вже зараз. Кафедра Академії володіє гутною піччю, що їх у всій Європі знайдеться не більше десяти.

Піч розігрівається до 1250-1300 градусів, працює безперервно, навіть уночі. Її гасять раз на рік в кінці другого навчального семестру. Робота з нею небезпечна і важка. Лише деякі з майбутніх художників-склярів наважуються працювати з гарячим склом власноруч. Завдання художника – насамперед розробити проект майбутнього витвору, відтак слідкувати за роботою майстра. Автор задуму мусить достеменно знати технологію скловиробництва, аби скерувати дії виконавця, раптом щось піде не так.

Технологія виготовлення скла не просто давня, вона відома людині вже понад 5 тисяч років. За уставленою історичною думкою, скло почали виготовляти близько 2500-3000 року до н. е. у Межиріччі та Єгипті. Спочатку прозорою блискучою речовиною глазурували фаянсові прикраси. Близько 1500 року до н. е. у Єгипті з’явилися перші скляні чаші, кухонне начиння, пляшки. Великим технологічним проривом можемо вважати технологію видування скла, винайдену в 100 році на території сучасних Палестини та Сирії. В античну епоху найбільшими центрами склоробства були Греція, Римська Республіка, Олександрія. Саме за часів античності перші скляні вироби з’явилися на теренах України – здебільшого посуд римського зразка.

Римське скло (I-II cтоліття). Фото надане Михайлом Бокотеєм, директором Музею скла
Римське скло (I-II cтоліття). Фото надане Михайлом Бокотеєм, директором Музею скла

Протягом віків склоробство завойовувало своє місце серед традиційних ремесл українців. Досягло великих успіхів за часів Київської Русі та Галицько-Волинського князівства. У XII столітті наші пращури вже знали технологію виготовлення прикрас, посуду, мозаїчного та віконного скла, почали з’являтися перші гути, себто майстерні склярів. У ХIV-XVII столітті скловиробництво активно розвивалося в Галичині, розповідає директор Львівського музею скла Михайло Бокотей.

– У Львівській області археологи знаходили не тільки готові вироби зі скла, а й малі гути, – уточнює М. Бокотей – отже скло не завозили звідкись, а виготовляли на місці.

Михайло Бокотей. Фото: Ксенія Янко
Михайло Бокотей. Фото: Ксенія Янко

Наприкінці XVIII століття княгиня Ізабелла Любомирська збудувала гуту в селі Коростів Львівської області. Вироби цього підприємства відзначались високою якістю і були шановані в усій Австро-Угорщині. Вірогідною здається версія, що княгиня Любомирська запросила працювати в коростівській гуті богемських майстрів, від яких набиралися досвіду місцеві.

Скло кінця XVIII – початку ХІХ століття. Коростівська гута. Фото надане Михайлом Бокотеєм, директором Музею скла
Скло кінця XVIII – початку ХІХ століття. Коростівська гута. Фото надане Михайлом Бокотеєм, директором Музею скла

Початок ХХ століття в історії львівського скла відзначився насамперед укрупненням виробництв. На зміну маленьким гутам прийшли заводи і фабрики, праця склярів, природно, стала менш творчою, вироби від естетики прямувалидо утилітарності.

Утилітарності понад красу і самобутність шукав не тільки Львів, не тільки СРСР. Ця тенденція утвердилась в усьому світі. То неймовірнішим здається ривок на зустріч мистецтву художника Гарві Літлтона та майстра Домініка Лобіно. У 1963 році, заснувавши власну майстерню в США, вони свідомо відмежувались від серійного виробництвана користь оригінальних творчих робіт.

– Цей момент якраз вважається поворотним, коли художнє скло стало жанром образотворчого мистецтва – наголошує Михайло Бокотей.

Рух студійного скла, започаткований, таким чином, у Сполучених штатах, швидко здобув популярність у країнах Європи та СРСР. Що ж до Львова, здається, вдруге народилось тут гутництво. При Львівській експериментальній кераміко-скульптурній фабриці працювала спеціальна бригада майстрів-гутників. Художники з усього Радянського союзу приїздили до Міста Лева втілити свій задум.

На початку 80-років в СРСР утворилася мистецька група художників-склярів, до якої входили Фідаїль Ібрагімов, Любов Савельєва із Москви, Олександр і Галина Іванови із Петербургу, Андрій Бокотей зі Львова. У Москві 1980 року в митці представили першу виставку творчих робіт зі скла й були підтримані загалом.

Сьогодні Андрій Бокотей – народний художник України, дійсний член Національної академії мистецтв України, керівник Західного науково-мистецького центру Національної академії мистецтв України, професор Львівської національної академії мистецтв. Важко уявити як би розвивалось художнє скло без цього напрочуд діяльного митця.

Андрій Бокотей. Фото: Ксенія Янко
Андрій Бокотей. Фото: Ксенія Янко

У 1989 році А. Бокотей організував перший Міжнародний симпозіум гутного скла у Львові. Від того часу симпозіуми проходили кожні три роки. У жовтні 2016-о відбувся 10-й ювілейний захід. Традиційно, його відвідали художники з США, Франції, Японії, України, Польщі, Росії, Литви, Латвії, Естонії, Ізраїлю, Туреччини, Швеції, Фінляндії, багатьох інших країн.

Від 1992 року діє львівський Музей скла, заснований Андрієм Бокотеєм для експонування результатів міжнародних симпозіумів гутного скла. Із 2013 року ним керує син художника Михайло Бокотей.

Музей скла(площа Ринок, 2). Фото: Ксенія Янко
Музей скла(площа Ринок, 2). Фото: Ксенія Янко

– На жаль, це не є повноцінним музеєм: всього лиш 3 кімнати, 150 метрів експозиційної площі. Скоріше, виставковий комплекс. – говорить М. Бокотей. – Ми володіємо унікальною колекцією – понад 400 робіт 240 авторів з 32 країн. Серед них твори художників, які через 50 років будуть визнані на рівні з Пікассо, Клімтом, Леже. 400 робіт, з яких можемо виставити щонайбільше 40.

Директор сподівається, що музей колись отримає нову більшу будівлю (мовляв, єдина перевага цієї – розташування у центрі міста), що його як і більшість музеїв фінансуватиме держава. Проте розуміє, доки країна переживає кризовий період, питання не на часі. Натомість родина Бокотеїв, батько і син, популяризують гутне скло, влаштовуючи міжнародні симпозіуми. Виставки митців, котрі беруть у них участь,  збирають щораз більше відвідувачів.

Зі свого боку кафедра художнього скла Львівської національної академії мистецтв запрошує на екскурсії до майстерні гутного скла школярів, студентів, львів’ян та гостей міста. Тут з вогню народжується незнаний, химерної форми, барвистий та прозорий, мов краплинка води, Львів.

Ксенія ЯНКО

Додаткові джерела:

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BA%D0%BB%D0%BE

http://www.bestreferat.ru/referat-236265.html

https://www.google.com/culturalinstitute/beta/entity/m0fv4lh

Напишіть відгук