Львівський національний академічний театр опери та балету імені Соломії Крушельницької ось уже понад століття є окрасою для міста та, за неписаними правилами, вважається центральною спорудою міста, а площа біля нього є, мабуть, найчастішим місцем перших зустрічей незнайомих людей.
Поруч цієї величної споруди протягом ста років стояв не один монумент, проте жодний не витримав такого сусідства, а тому зараз його самотність розбавляє недавно зведений фонтан, що несміливо, час від часу, тішить туристів грайливими потоками води.
Першим, кому довелося стати сусідом Львівській «Опері» був пам’ятник Станіславу Яблоновському. Правду кажучи, саме театр став сусідом для останнього, а не навпаки, адже монумент гетьману оселився на Гетьманських Валах ще майже за пів століття до зведення шедевру Горголевського, а саме в 1861 році. Розміщений він був навпроти сучасного Національного музею ім. А.Шептицького.
Історія цього пам’ятника є доволі захоплюючою та в дечому трагічною, а для польського населення Львова він мав значення не менше за сам театр. Річ у тім,що це був найстаріший львівський світський пам’ятник, а самого гетьмана вважали за рятівника Львова під час татарської облоги 1695 року. Сама скульптура створена ще в 1752-1754 рр., можливо, скульптором СебастіаномФесінгером. Первісно, фігура Яблоновського стояла в дворі Єзуїтської колегії, на місці, де зараз розташований Національний музей.
Під час реставрації костелу пам’ятник було зруйновано, а сама скульптура гетьмана безслідно зникла. Лиш в 1859 році її було випадково знайдено відомим на той час львівським журналістом Іполитом Ступницьким. Вона знаходилась в купі сміття на подвір’ї будинку №13 на вул. Карла Людвіга, де зараз знаходиться «Гранд Готель». З цього приводу Ступницький написав обурливу статтю, наслідком котрої став збір коштів, за котрі пам’ятник було відреставровано. В 1861 році його встановили уже на знаному нам місці на Гетьманських Валах.
З невідомих причин, в 1932 році пам’ятник Яблоновському перенесли на тодішню площу Трибунальську (теперішня площа Яворського), з котрої він зник безслідно у 1939-1944 роках.
Після приєднання Львова в 1939 році до складу СРСР, радянська влада вирішила використати площу перед Львівським оперним театром як пристанище для вождя світового пролетаріату.Однак,через брак коштів тодішній міській владі довелось обмежитись лиш мармуровою стелою, поставленою в 1940 році, напис на котрій запевняв, що скоро на цьому місці постане пам’ятник Леніну.
Однак цим планам завадили німецькі війська, які в 1941 окупували Львів. Мармурову стелу було знищено, а на її місці в 1942 році з’явилась монументальна композиція у вигляді кам’яного куба з написом “AdolfHitlerRing”, що означав тодішню назву вулиці. На кубі містилася металева чаша для факела.
В 1944 році радянські війська повертають контроль над містом, а монументальний куб з чашею одразу ж руйнують. Міською владою вирішено повернутися до ідеї встановлення на цьому місці пам’ятнику Леніну, проте цю ідею вдалося втілити в життя аж в січні 1952 року, коли й відбулося урочисте відкриття.
Цікаво, що простояв монумент вождю світового пролетаріату по- сусідству з львівською «Оперою», рівно стільки ж, як і пам’ятник Яблоновському, а саме 38 років. Демонтовано його в 1990 році, ще навіть до здобуття Україною незалежності.
Українська влада Львова навіть не намагалась звести біля Оперного театру ще якийсь пам’ятник, а тому він і досі стоїть одиноко, милуючись віддзеркаленням своєї краси в краплинах фонтану.
Володимир ПРОКОПІВ
Джерела:
- Лемко І., Михалик В., Бегляров Г. 1243 вулиці Львова. – Львів, 2009. – 528 с.
- Інтернет портал «Центр міської історії Центрально-Східної Європи» http://www.lvivcenter.org/
