Львів, якого не повернеш. Кліматично-гідропатичний курорт “Маріївка”

1
2333
Львів, якого не повернеш. Кліматично-гідропатичний курорт
Львів, якого не повернеш. Кліматично-гідропатичний курорт "Маріївка"

Ще сторіччя тому у самому Львові, та околицях тогочасного міста, діяли лікувальні заклади та цілі …курорти, які за розташуванням в унікальних природніх зонах, сервісом, якістю та переліком послуг нічим не поступались відомим європейським аналогам. Серед таких закладів особливе місце посідає кліматичний курорт “Маріївка”…

Курорт "Маріївка" на дорозі зі Львова до Винник. Фото кінця XIX ст.
Курорт “Маріївка” на дорозі зі Львова до Винник. Фото кінця XIX ст.

Використовуючи унікальний підміський ландшафт і природні властивості джерельної води, в одній з найгарніших околиць Львова, по дорозі до Винників, в долині річки Маруньки, львівський підприємець Еміль Браєр, близько 1891 року, будує кліматично-гідропатичний (водолікувальний) курорт “Маріївка”.

Комплекс було зведено за взірцями професора Вінтернітца на височині біля ставка серед великого 11-моргового парку.

Головний корпус водолікувального закладу "Маріївка". Фото до 1914 року
Головний корпус водолікувального закладу “Маріївка”. Фото до 1914 року

Для проживання пацієнтів призначалися два будинки, третій – головний корпус – був обладнаний лікувальним устаткуванням, не гіршим, ніж у кращих тогочасних європейських клініках. Для роботи в санаторії було запрошено першокласну обслугу, висококваліфікованого кухаря, збудовано зимовий сад, теплицю, що дозволяло протягом цілого року мати свіжу городину…

Лікувальні методики базувалися на новомодних теоріях, головний лікар д-р Александр Закшевскі мав чималий досвід роботи в подібних швейцарських, австрійських та німецьких санаторіях.

Відпочивальники на ставу у заплавах Маруньки. Фото міжвоєнного періоду
Відпочивальники на ставу у заплавах Маруньки. Фото міжвоєнного періоду

На початку XX сторіччя відомий інженер Карл Ріхтманн у спілці з головним лікарем закладу купив “Маріївку” у збанкрутілого засновника Браєра. Ім’я інженера Ріхтманна та добра реклама зробили свою справу і “Маріївка” стала модним курортом, тут неодноразово лікувалася одна з найбільш стильних львів’янок початку століття – письменниця Габріеля Запольска. Судячи з усього, ці роки були вершиною розвитку санаторію – лікар Закшевскі навіть зміг відкупити у Ріхтманна його частку і став, таким чином, повноправним власником.

У цьому лікувальному закладі приймалися хворі з розладами нервової системи, лікувалися жіночі, серцеві та судинні хвороби, порушення обміну речовин, травлення, ревматизм, наркоманія, алкоголізм…

Винниківське озеро. Фото наших днів.
Винниківське озеро. Фото наших днів.

Під час I Світової війни курорт припинив існування. Спочатку тут розташувалися квартирували військові, справу довершили мародери, скориставшись відсутністю власника… Після 1920 року родина Закшевскіх продала “Маріївку”, через інфляцію отриманих грошей вистачило чи не на пуделко сірників. Новий власник влаштував тут відпочинковий літній будинок…

У радянські часи на місці давнього курорту облаштували Комсомольське (Винниківське) озеро. До задоволення відпочиваючих на озері були влаштовані пляжі, діяли водна та човнова станції. Комсомольське озеро припинило існування наприкінці 80-х рр. ХХ ст. Близько 2000 року приватний підприємець, відновивши озеро, влаштував на цьому місці відпочинкову зону.

Використані джерела :

http://www.lvivcenter.org/ , http://www.ji.lviv.ua/ , http://vinnikiplus.in.ua/

1 коментар

Напишіть відгук