Шоколад з’являється у Європі у XVI ст., у наступні століття він, поступово, втрачає славу елітного продукту, стає доступним пересічним мешканцям, зокрема львів’янам … Перша цукерня у місті Лева відкрила свої двері завдяки швейцарцю Домініку Андреоллі на поч. XIX ст., у пасажі, що сполучає площу Ринок з вулицею Театральною.
Через сотню років чи не у кожній будівлі сучасних проспектів Тараса Шевченка та Свободи були розташовані кав’ярні та кондитерські, завжди раді побалувати смачними солодощами та кавою …
Одним з найвідоміших кондитерів і підприємців Львова з кінця XIX ст. був Ян Гефлінгер, власник фабрики цукрів, шоколаду та фруктових продуктів переробки. Це підприємство успішно діяло довгі 48 років, від 1891 до 1939 рр.
” Солодкий ” бізнес у Львові на поч. XX ст. стає настільки успішним і розгалуженим, що 1904 року, для лобіювання інтересів великого класу кондитерів засновано ” Товариство цукерників для Галичини та Буковини ” з центральним офісом у місті Лева. Діяла також Корпорація працівників цукрового виробництва, саме Ян Гефлінгер – заслужений авторитет у професійному середовищі, був ії почесним головою.
Цукерня Гефлінгерів від 1896 року знаходилась за сучасною адресою Театральна, 8. у приміщенні, що до того належало теж знаному львівському кондитеру – Міхалу Монне.
Саме тут солодке переплітається із гірким присмаком кохання … Адже небогою кондитера була знана львівська красуня, Ванда Монне, прекрасна історія кохання панянки і художника Артура Гроттгера, із шекспірівським завершенням, мабуть відома кожному львів’янину … Так сталося, що цукерня перетворилася на стале місце їхніх зустрічей.
У 1903 році Ян Гефлінгер помер, і керівництво перейшло до його сина Тадеуша. Молодий чоловік значно розвинув батькову справу … Передусім, Гефлінгери, одними з перших у Львові, почали використання рухомої реклами, були постійними учасниками ярмарків і вистав, водночас фірма реагувала і була активним учасником громадського життя міста …
В дні урочистого відкриття пам’ятника поетові А. Міцкевичу місто жило лише цим святом, позачинялися всі магазини й установи, торгували лише квітами, продавці яких переказували 10 % прибутку у фонд дефіциту будівництва. Гефлінгер долучився до події, його фабрика випустила шоколадний медальйон із портретом Міцкевича, пообіцявши спрямувати весь дохід із продажу перших 10 тис. шоколадок у фонд будівництва монументу. Пропозиція мала великий успіх, кондитерам вдалося продати значно більше…
Величезна кількість цукерень, потік туристів, слава Львова, як ” солодкого ” міста у наші дні, розпочиналась саме завдяки не простій праці родин львівських кондидетерів, серед яких Гефлінгери посідали одне з провідних місць …
Використані джерела :
http://ji.lviv.ua/ , http://www.lvivcenter.org/ , Кондитерська історія Львова , http://postup.brama.com/
