Львів і перший світський портрет

0
470
Львів і перший світський портрет

Сучасна епоха привчила нас до химерного мистецтва на кшталт творів Пабло Пікассо чи Енді Воргола. Тому інколи складно повірити, що в окремі з попередніх епох, мистецтво було завязаним на релігійних мотивах та теоцентричним. Pictura est laicorum litteratura. Живопис – це література мирян. За таким принципом жило візуальне мистецтво середньовіччя, а самі твори мали бути частиною дидактичної гри та прославлення Господа, донесенням його величі і популяризацією сюжетів Священної історії. Паростки перших змін проросли в епоху Відродження, коли розписи Сикстинської капели Мікеланджело співжили з творами Сандро Ботічеллі, коли прославляння величі Бога і гармонії світу поєднувалось із акцентом на особливостях людського тіла. Тому надалі скажемо кілька слів про пізнішу складову описаних вище процесів, а саме про зародження світського портретного жанру на території сучасного Львова.

Майстерня художника на полотні Адріана ван Остаде, 1663 рік
Майстерня художника на полотні Адріана ван Остаде, 1663 рік

Ще мандрівник Павло Алеппський, який залишив рідкісні та цікаві описи звичаїв і традицій населення території сучасної України, дивувався особливостям та рівню розвитку живопису на наших теренах. У середині XVII століття він подорожував нашими земля разом зі своїм батьком, Антіохійським патріархом Макарієм. В тексті-описі власних подорожей, Алеппський згадує, а водночас і дуже дивується “козацьким живописцям, які малюють портрети”. При цьому, як він відзначав, вони роблять це не гірше за італійців, французів і поляків.

Емблема львівського цеху малярів. Фото з http://photo-lviv.in.ua
Емблема львівського цеху малярів. Фото з http://photo-lviv.in.ua

Львів у той час також міг відповідати згаданим вище майстрам, адже мав не лише видатних митців, але й навіть цілі школи. Хоч робота художника в той час була радше корпоративним, аніж індивідуалізованим явищем і над полотном  могла працювати ціла група майстрів (особливо яскраво це видно на прикладах іконописних робіт), спробуємо відійти від цього принципу і розповісти про одного митця, який зумів оминути усталений стандарт і вписати своє ім’я золотими літерами до книги історії світового мистецтв – Войцеха Стефановського.

Зображення на Краківській, 22. Імовірно, раніше там була головна будівля львівських малярів. Фото з Емблема львівського цеху малярів. Фото з http://photo-lviv.in.ua
Краківська, 22. Імовірно, раніше там була головна будівля львівських малярів. Фото з http://photo-lviv.in.ua

На жаль, “передозуванням” фактів в цій ситуації похвалитись не можемо, тому змушені виліплювати його портрет із тих, часто сумнівних, повідомлень, припущень та гіпотез, що є в наявності. Отож, прийнято вважати, що Войцех Стефановський (інколи ще Стефанович) народився в сім’ї кравця Войцеха Стефановського та Анни, доньки львівського трубача Фелікса. Освіту він здобув, швидше за все, у Кракові, а далі якийсь час працював на славу рідного Львова. Від 1573 року зафіксовано регулярну співпрацю між ним та Львівською ратушею, для якої він виконував замовлення. В контексті цієї співпраці і є один факт, який нас цікавить зараз найбільше.

Картина Яна Матейка "Стефан Баторій під Псковом", 1872 рік
Картина Яна Матейка “Стефан Баторій під Псковом”, 1872 рік

У 1576 році Львівська ратуша купила у Войцеха Стефановського портрет короля Речі Посполитої Стефана (Іштвана) Баторія. Ця робота мала розміри 61 на 52, 7 см. і вважається одним з перших портретів світських осіб, виконаних на наших теренах. Також ця праця цікава й іншими деталями. В правому верхньому куті там є напис “Steph: Rex Polo. Elect’ 1576”. Опираючись на це свідчення, окремі мистецтвознавці висловлюють гіпотезу, що портрет було намальовано після обрання Стефан Баторія королем, але ще до того, як він зійшов на престол (“elect”). Таким чином, це мав би бути прижиттєвий портрет одного з найбільш відомих королів Речі Посполитої.

Портрет Стефана Баторія Войцеха Стефановського. 1576 рік.
Портрет Стефана Баторія Войцеха Стефановського. 1576 рік.

Львівський мистецтвознавець та колекціонер Тадеуш Маньковський вважав, що ця робота таки дійсно належала пензлю Войцеха Стефановського. Мечислав Гембарович погоджувався з цим і висловлював думку, що Войцеховський змальовував Баторія з натури, коли той перебував у Львові. Баторій дорогою до Кракова, де мала відбуватись коронація, нібито заїхав до Львова на кілька днів. Тоді це і відбулося. Чи так воно було насправді, говорити складно, але зовсім незабаром після створення роботи, Стефановського “підвищили у званні”.

Тадеуш Маньковський. Фото з https://uk.wikipedia.org
Тадеуш Маньковський. Фото з https://uk.wikipedia.org

У 1578 році він став королівським придворним художником. Відтак, Стефановський належав до категорії художників, які перебували у привілейованому становищі. Їм надавався пріоритет у наборі помічників, доставці необхідного товару з-за кордону, вони підлягали лише королівському суду і звільнялись від окремих податків та повинностей. Серед львівських митців, крім Стефановського, подібним статусом користувались Я. Шванковський та І. Александрович.

Мечислав Гембарович. Фото з https://uk.wikipedia.org
Мечислав Гембарович. Фото з https://uk.wikipedia.org

Войцех Стефановський помер у 1588 році, але про його творіння не можна забувати: один з перших світських портретів, виконаних на наших теренах та (можливо) прижиттєвий портрет короля Речі Посполитої Стефана Баторія.

Євген ГУЛЮК

Використані джерела:

  1. Глибчук У. Портрет во дворце и на виселеце // Дзеркало тижня, 2005 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://gazeta.zn.ua/CULTURE/portret_vo_dvortse_i_na_viselitse.html
  2. Гулюк Є. “Мовою фарб” вони говорили з Богом: кілька штрихів з життя львівських малярів // Фотографії старого Львова, 2015 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://photo-lviv.in.ua/movoyu-farb-vony-hovoryly-z-bohom-kilka-shtryhiv-z-zhyttya-lvivskyh-malyariv/
  3. Українські портрети XVI – XVIII століть. Каталог-альбом. – Київ: Галерея, 2006. – С. 114.

 

Напишіть відгук