Військова лічниця при вулиці Личаківській. Загиблі українські вояки в ході боїв за український Львів. Роздуми Івана Боберського. “Не помагає ніяка туга і ніякий сум і ніяке зітхання, треба без упину старатись доглянути вчас з котрого боку грозить небезпека і поборювати її спритом, силою, збруєю. Перемогу окуповується все жертвами. Нема перемоги без страт. Мені не було ані лячно, ані сумно на душі. Зрозумів я вже перед роками: не плачем, – не плачем, а мечем, дійти можемо до розради, за якою тужить кожне сотворіння, а це до свободи. […] Лишень боротьба, не байдужність, лишень рух, не лінь надають життю вартости і приманчивости”.
Про ці та інші події, які відбулися 11 листопада у Львові можна почерпнути інформацію з “Дневника” відомого педагога, громадського та військово-політичного діяча Івана Боберського. Текст публікується із збереженням мови та правопису ориґіналу.
Витяги із “Дневника”. Дня 11.ХІ.1918, Львів, понеділок
В кістниці військової лічниці при Личаківській вулиці глянув я на трупи, що там лежали на тапчані, що тягнувся попри довшу стіну. З карток, причіплених до мерців, відписав я такі написи в німецькій мові: “Ляйтнант Ліськевич помер 9.ХІ.1918 від ран”. Мав на собі блюзу старшини від пушкоти. При другім мерці звучала картка: “Полк піхоти ч. 15. Піхотинець Ґріґорія Юрко Миколай, греко-східного обряду, роджений 1896, пібраний 1915, Хлімча, Буковина, помер 10.ХІ. Стріл в голову”. Третій мерлець мав на листку напис: “Старовецький Володимир, уроджений в Знесінню, Львів, приналежний до Клепарова, уроджений 1892, греко-католик, вільного стану, прибув 6.ХІ. Діяґноза: стріл в черево. Помер 10.ХІ.1918, 8:10 перед полуднем”. Це три мерці з боїв за Львів. При четарі Ліськевичу не було на картці ніяких дат, коли родився, де служив, які рани спричинили його смерть.
Всі три лежать на плечах з немічно простягненими руками при тілі, очі на пів замкнені, лиця бліді, у Ліськевича голова дещо скривлена на право. Відважно перейшли через град польських куль на другий берег життя, яке з безперестанною боротьбою за лучі сонця. Не помагає ніяка туга і ніякий сум і ніяке зітхання, треба без упину старатись доглянути вчас з котрого боку грозить небезпека і поборювати її спритом, силою, збруєю. Перемогу окуповується все жертвами. Нема перемоги без страт. Мені не було ані лячно, ані сумно на душі. Зрозумів я вже перед роками: не плачем, – не плачем, а мечем, дійти можемо до розради, за якою тужить кожне сотворіння, а це до свободи. Український нарід на власній землі не є господарем, але невільником. Неволю побороти можна лишень боротьбою з власною лінию, байдужностю, несвідомостю, безсильностю, нерішучостю, незгідливостю, служальчостю, зі смоком, який відбирає притомність і бистрість духа, а постає кільканайцять голов. Той смок спричиняє неволю народів.
Хто рветься до меча за свою свободу, у того будиться вже свідомість, уступає байдужність, зникає лінь, гине зрадлива служальчість, розвивається сила і рішучість, зрастає змисл до злуки і єдности з другими.
Говорив я не раз моїм співпрацівникам: “Злукою і боротьбою здобуває нарід свободу”. Боротьбою з кожною перепоною в собі і довкола себе, злукою своїх сил, щоб навіть найдрібнійші сили лучились в одну велику силу, як пластинки снігу лучаться у великанський кругляк, що котиться непереможно і пробиває собі дорогу стрімкою полониною і високим смерековим лісом. Що значить одна мала пластинка сама? Якась мілліонова частина сили одного коня. Але пластинки злучені торощать високі ялиці і рвуть скали із собою.
Ліськевич і Ґріґорія і Ставровецький це пластинки, які зачинають свідомо з лінивої байдужности переходити в живий рух і пірвуть за собою другі пластинки українського народу, щоб промостили собі лявіною шлях до свободи на своїй землі і стерти всяку перепону і всякого противника в собі і поза собою.
Лишень боротьба, не байдужність, лишень рух, не лінь надають життю вартости і приманчивости.
Іван Боберський
Особлива подяка за надані світлини та матеріали Андрієві Гречилу, Лесі Крип’якевич, Романові Метельському та Василю Стрільчуку.
Андрій СОВА
історик
Джерела і література:
- Сова А. Військово-політична діяльність Івана Боберського в роки Першої світової війни // Гуманітарні дисципліни у навчально-виховному процесі вищих навчальних закладів: [зб. наук. статей]. – Львів : ПП Сорока Т. Б., 2014. – Вип. 4. – С. 90–100.
- Сова А. Степан Гайдучок – творець та літописець історії українського гімнастично-спортового руху. – Режим доступу: http://photo-lviv.in.ua/stepan-hajduchok-tvorets-ta-litopysets-istoriji-ukrajinskoho-himnastychno-sportovoho-ruhu/ [03.2018].
- Сова А., Тимчак Я. Іван Боберський – основоположник української тіловиховної і спортової традиції / За наук. ред. Євгена Приступи. – Львів: ЛДУФК; Апріорі, 2017. – 232 с.: іл.
- Сова А. Боберський Іван Миколайович // Західно-Українська Народна Республіка 1918–1923. Енциклопедія. – Івано-Франківськ, 2018. – Т. 1: А–Ж. – С. 143–144.
