“Ласка Господня понад усе”, або короткий життєпис владики Филимона Курчаби

"Ласка Господня понад усе", або короткий життєпис владики Филимона Курчаби

Століття,  що  минуло,  залишило  нам  немало  прикладів  подиву  гідного  героїзму  та  самопожертви.  У  часи  тяжких  випробувань,  в  атмосфері  всевладдя  окупаційних  режимів,  посеред  мороку  тоталітаризму,  знаходилося  чимало  на  перший  погляд  звичайних  й  нічим  не  примітних  людей,  які  кожен  у  свій  спосіб,  кожен  на  своєму  місці,  чинили  опір  силам  зла.   Блаженніший  Святослав  у  своєму  цьогорічному  великодньому  посланні  назвав  їх  “тихими  Божими  агнцями  історії свого народу”,  свідомими  того,  “що  хрести  й  терпіння  не тільки  минають,  але  що  без  них  немає  воскресіння…”

Одним  з  таких  тихих  агнців  був  і  владика  Филимон  Курчаба.  Більшість  невтаємничених  нізащо б  не  повірили,  що  цей  старший  чоловік,  мешканець  околиць  Львова,  скромний  працівник  санепідемстанції,  а  згодом  пенсіонер –  насправді  багатолітній  настоятель  однієї  з  чернечих  спільнот  та  єпископ  підпільної  УГКЦ.  Для  компартійного  чиновництва,  КДБ  й  колаборантів  з  РПЦ  такі,  як  цей  старець,  були  постійним  джерелом  головного  болю.  Для  тих  же,  хто  не  зрадив  віру  або  прагнув  пов’язати  власне  життя  із  переслідуваною  Церквою,  владика  Филимон  став  правдивим   поводирем  “через  терни  до  зірок” – духовним  батьком,  переконаним,  що  навіть  за  найскладніших  обставин  “ласка  Господня – понад  усе”…

01.Єпископ Филимон Курчаба
01. Єпископ Филимон Курчаба

Народився  майбутній  архієрей  21 грудня 1913 р.  у  селі  Желихів  Великий  (тепер – Великосілки,  Кам’янко-Бузький  р-н  Львівської  обл.)  наймолодшим  з  п’яти  дітей  простих  селян  Івана  та  Марії.  Під  час  війни  втратив  батька.  Після  закінчення  6  класів  школи  у  рідному  селі  вступив  до  ювенату  (малої  семінарії)  отців-редемптористів  у  Збоїськах  на  околицях  Львова…

Ще  в  серпні  1913-го  до  Галичини,  на  запрошення  митрополита  Андрея  графа  Шептицького  (1865 – 1944)  прибула  перша  група  монахів  ордену  редемптористів  (Чину  Найсвятішого  Ізбавителя) –  бельгійців  за  національністю,  котрі  виявили  бажання  служити  в  східному  обряді  для  українців.  Спершу  бельгійські  ченці  замешкали  в  обителі  у  селі  Унів,  а  після  Першої  світової  війни  митрополит  придбав  для  них  посілості  у  Збоїськах  та  Голоску  Великому.  Влітку  1922 р.  у  Збоїськах  відкрили  так  звану  “малу  семінарію” – шкільний  заклад  для  українських  юнаків.  Филимон  Курчаба  навчався  тут  упродовж  1926 – 1931 рр.  “Майже  щороку  відвідував  нас  митрополит  Андрей  Шептицький. – згадував  він  шкільні  роки. – […]  А  одного  року  так  настояв  на  професорів  і  директора,  що  нам  останні  іспити  подарували”.

Вихованці ювенату (малої семінарії) отців-редемптористів на Збоїськах, кінець 1920-х рр. - Фото: <a href="https://picasaweb.google.com/116226675049743659000/DsPjTJ">https://picasaweb.google.com/</a>
Вихованці ювенату (малої семінарії) отців-редемптористів на Збоїськах, кінець 1920-х рр. – Фото: https://picasaweb.google.com/

Хоч  сам  навчальний  процес  у  ювенаті  було  побудовано  таким  чином  аби  заохочувати  покликання  серед  вихованців,  переломним  моментом  для  юного  Филимона  стала  не  наука,  а  місіонерська  діяльність  редемптористів:  особливо  після  того,  як  останні  завітали  до  його  рідного  села.  “Отці-редемптористи  десять  днів  проповідували  слово  Боже  і  проповідували  так  щедро  і  щиро,  що  ціле  село  і  сусідні  приходили  слухати,  всі  відбували  сповіді  і  каялися” – розповідав  єпископ  на  схилі  літ.

Отож,  по  закінченні  ювенату,  влітку  1931-го  17-літній  Филимон  Курчаба  вступає  до  монастиря.  Вже  27 серпня  розпочинає  новіціат  у  Голоску:  магістром  новиків  на  той  час  є  о. Ахіль  Бульс  (1894 – 1975),  фламандець ,  котрий  перейнявся  проблемами  українського  люду  Галичини  й  став  правдивим  українським  патріотом.  Через  хворобу  перші  обіти  Филимон  складає  пізніше  від  решти  одногрупників – 21 вересня  1932 р.  Опісля  вирушає  до  Бельгії,  де  п’ять  років  навчається  в  університетах  Лювену  та  Боплято.  Саме  на  бельгійській  землі  21 вересня 1935-го  він  приймає  вічні  обіти,  а  25 липня  1937 р.  рукоположений  на  священика  владикою-редемптористом  Миколаєм  Чарнецьким (1884 – 1959).

Митрополит Андрей Шептицький із редемптористами й вихованцями ювенату - Фото: <a href="https://picasaweb.google.com/116226675049743659000/DsPjTJ">https://picasaweb.google.com/</a>
Митрополит Андрей Шептицький із редемптористами й вихованцями ювенату – Фото: https://picasaweb.google.com/

Після  повернення  на  батьківщину  молодий  отець  викладає  історію  і  польську  мову  у  ювенаті  на  Збоїськах.  Там  його  й  застають  Друга  світова  та  прихід  червоних  “визволителів”.  У  жовтні  1939-го  нова  влада  націоналізує  збоїщанський  монастир.  Тому  від  осені  1939  і  до  літа  1941 р.  отець  Курчаба – парох  у  селі  Тяглів  Сокальського  р-ну  на  Львівщині.  Щойно  після  вигнання  “перших  совітів”  він  вертається  до  Львова,  де продовжує  опікуватися  вихованцями  відновленого  ювенату,  паралельно  виконуючи  обов’язки  економа.

Тим  часом  прихід  “других  совітів”  не  віщує  нічого  доброго.  Не  за  горами  насильницьке  “воссоєдінєніє”  Греко-Католицької  Церкви  зі  сталінською  РПЦ.  “Тоді  якраз  цієї  ночі,  тих  днів,  що  арештували  наших  єпископів,  я  давав  маленькі  реколєкції  в  селі  коло  Буська – Деревлянах,  і  страшно  було,  коли  раненько  приїхали  люди  зі  Львова  і  оповідали,  що  таке  щось  сталося.  Ніхто  в  селі  не  хотів  вірити,  але  дійсність  була  дійсністю.” – розказував  згодом  владика.  Однак  радянізація  Західної  України  не  проходить  гладко,  найбільш  відчайдушні  опираються  окупантові  зі  зброєю  у  руках.  “Під  кінець  тих  реколєкцій – розповідає  єпископ-редемпторист, – прийшов  цілий  відділ  з  ліса,  щоби  відбути  сповідь,  щоби  […]  помолитися  і  бути  готовим  на  ту  дальшу  війну  проти  нового  окупанта.”

Владика Миколай Чарнецький (в центрі) із нововисвяченими отцями-редемптористами, кінець 1930-х рр. - Фото: <a href="https://picasaweb.google.com/116226675049743659000/YWkUKG">https://picasaweb.google.com</a>
Владика Миколай Чарнецький (в центрі) із нововисвяченими отцями-редемптористами, кінець 1930-х рр. – Фото: https://picasaweb.google.com

Після  того  як  в  листопаді  1945 р.  радянська  влада  повторно  забирає  в  редемптористів  монастир  у  Збоїськах,  отець  Курчаба  разом  зі  співбратами  перебирається  до  обителі  св. Альфонса  на  Голоску.  Вже  повним  ходом  йде  процес  ліквідації  УГКЦ.  Одними  з  перших  під  пресинг  потрапляють  монаші  згромадження – найбільш  стійкі  супроти  потуг  “воссоєдінітєлєй”.  Напередодні  львівського  псевдо-собору  у  лавах  Львівської  віце-провінції  Чину  Найсвятішого  Ізбавителя  налічується  65  ченців:  34  священики,  20  братів,  11  студентів.  Режим  вдається  до  найрізноманітніших  прийомів  щоб  змусити  редемптористів  зрадити  Католицьку  Церкву,  але  безрезультатно.  “Я  знаю,  що  мене,  як  викликали  і  агітували,  пропонуючи  брати  котру-будь  парохію  в  місті  чи  де  хочу,  щоб  тілько  йти  до  Костельника.  – оповідав  в  одному  з  інтерв’ю  владика  Филимон. – Отже  ж,  потім,  як  відказав  всім  решта,  то  вони  […]  махнули  рукою,  кажучи:  “Это  монах,  то  шкода  з  ним  говорити”.  Так  що  зі  священиків,  головно  наших,  ніхто  не  соєдинився.”  Глибока  віра  й  відданість  своєму  покликанню  додають  молодому  священникові  сил  боротися:  “Раз  дав  слово – значить  це  невідворотно.  Треба  витримати  і  бути  вірним  своєму  слову!”

Ювенат редемптористів на Збоїськах, початок 1930-х рр. - Фото: <a href="http://cssr.lviv.ua/about/monasteries/nechynni_monastyri/">http://cssr.lviv.ua</a>
Ювенат редемптористів на Збоїськах, початок 1930-х рр. – Фото: http://cssr.lviv.ua

17 жовтня 1948 р.  влада  ліквідовує  голосківський  монастир:  понад  тридцять  редемптористів  на  чолі  із  протоігуменом  віце-провінції  о.  Йосифом  де  Вохтом  (1881 – 1956)  на  вантажних  машинах  вивозять  зі  Львова  до  Унівської  Лаври.  Два  місяці  по  тому  з  Радянського  Союзу  депортують  отця-настоятеля:  його  обов’язки  перебирає  о. Іван  Зятик (1899 – 1952) – майбутній  священномученик.  Після  арешту  отця  Івана  5  січня  1950-го  протоігуменом  стає  о. Василь  Рудка  (1912 – 1991),  однак  через  сім  місяців  його  також  заарештовують.  26 липня 1950 р.  провід  над  Львівською  віце-провінцією  лягає  на  плечі  отця  Филимона  й  триватиме  довгі  чотири  десятиліття:   “Після  того,  як  арештували  отця  Зятика  в  Уневі,  потім  ще  отець  Рудка  був  старшим  і  його  арештували,  тоді  те  настоятельство  припало  мені  в  1950  р.  І  я  його  ніс  сорок  років,  аж  дотепер,  як  вже  постала  та  повна  відлига.”

5 вересня 1950 р.  рішенням  львівського  облвиконкому  Унівську  Лавру ліквідовано.  Ворог  торжествує,  але  дочасно:  понад  сорок  монахів,  котрі  залишилися  вірними  Чину  Найсвятішого  Ізбавителя,  йдуть  у  підпілля,  продовжують  жити  відповідно  до  Уставу,  здійснюють  духовні  практики  в  нових  обставинах…

Владика Филимон Курчаба (на фото третій зліва) на Красній Площі в Москві, 1989 р. - Фото: <a href="http://ichistory.org.ua/blog/2014/05/19/audio-do-25-richchya-legalizatsiyi-ugkts-pochatok-goloduvannya-na-arbati-v-moskvi/">http://ichistory.org.ua</a>
Владика Филимон Курчаба (на фото третій зліва) на Красній Площі в Москві, 1989 р. – Фото: http://ichistory.org.ua

Отець  Курчаба  попервах  вертається  до  рідного  села  Великосілки,  де  мешкає  протягом  восьми  років.  Завдання  перед  ним  стоїть  не  з  легких:  підтримувати  контакти  зі  співбратами,  розкиданими  по  всіх  куточках  України  та  й  поза  нею,  опікуватись  жіночими  згромадженнями – і  все  це,  перебуваючи  під  постійним  тиском  “компетентних  органів”,  загрозою  арешту  тощо.  У  1958-му  протоігумен  переїздить  до  Львова.  Спершу  поселяється  в  односельчанина, брата  Гавриїла  (Івана)  Олійника  (1903 – 1992),  котрий  мешкає  неподалік  закритої  голосківської  обителі.  Пізніше,  у  1962 р.  вони,  разом  зі  ще  одним  братом-редемптористом  Герардом  (Романом)  Жовніром  (1894 – 1973),   купують  іншу  хатинку  в  районі  вулиці  Замарстинівської.  Отець  Филимон  спочатку  працює  сторожем  у  парку,  а  згодом,  до  виходу  на  пенсію  в  1973-му – завідувачем  складу  на  санепідемстанції.  “Доброї  роботи  не  давали  священикам. – згадував  він. – Ставали  ми  в  5-й  годині,  скоренько  Службу  Божу  служили,  на  9-ту  треба  було  бути  на  роботі… А  там,  звичайно,  начальство  войовниче,  що  підглядало,  підсилало  комсомольців  аби  дивитися,  як  він  там  поводиться,  що  говорить,  який  вплив  на  других  лаборантів  має…”

Резиденція владики Филимона Курчаби на вул. Замарстинівській - <a href="http://cssr-kovel.ucoz.com/news/20_littja_vikhodu_cerkvi_z_pidpillja/2009-09-13-24">http://cssr-kovel.ucoz.com</a>
Резиденція владики Филимона Курчаби на вул. Замарстинівській – http://cssr-kovel.ucoz.com

В  умовах  новітніх  катакомб  в  обов’язки  настоятеля  входить  організація  невеликих  чернечих  спільнот,  в  котрих  співбрати,  живучи  по  двоє – четверо,   можуть  надалі  провадити  служіння  відповідно  до  Уставу  згромадження.  “Ми  купили  таку  невеличку  хату  у  Львові,  на  улиці  Лісній.  І  там  замешкало  чотирьох  з  наших.  Прописалися.  Ну  і  іншу  ще  таку  садибу  купили  в  Зимній  Воді,  там  мали  можливість  сходитися.” – оповідатиме  владика  після  виходу  з  підпілля.

Інше,  не  менш  складне  завдання,  що  постає  перед  протоігуменом, – організація  підпільного  новіціату  й  студентату  для  бажаючих  прийняти  монаший  сан.  Працювати  зі  студентами  й  новиками  отцеві-протоігумену  допомагають  отці  Євстахій  Смаль  (1922 – 1991),  Михайло  Лемішка  (1900 – 1987)  та  Михайло  Винницький  (1926 – 1996).  Також  у  віце-провінції  діє  підпільна  семінарія,  де  викладають  отці  Євген  Пелех  (1920 – 1996),  Павло  Дмуховський  (1916 – 1990),  Павло  Маїк  (пом.  1980),  Роман  Бахталовський  (1897 – 1985),  Василь  Михайлюк  (1919 – 2001)  та  ін.

Під час перших прилюдних відправ – з отцями Євстахієм Смалем і Василем Вороновським, кінець 1980-х рр. - Фото: <a href="http://cssr-kovel.ucoz.com/news/20_littja_vikhodu_cerkvi_z_pidpillja/2009-09-13-24">http://cssr-kovel.ucoz.com</a>
Під час перших прилюдних відправ – з отцями Євстахієм Смалем і Василем Вороновським, кінець 1980-х рр. – Фото: http://cssr-kovel.ucoz.com

Не  зважаючи  на  постійні  гоніння  в  атеїстичній  державі,  покликань  не  бракує:  від  1961  до  1989-го  до  Чину  Найсвятішого  Ізбавителя  вступає  (і  залишається  в  нім)  41  людина.  На  момент  виходу  Церкви  з  підпілля  в  лавах  згромадження  налічується  62  особи  (3  єпископи,  38  священиків,  6  братів,  6  студентів,  9  новиків).  Саме  прихід  нових  людей,  побожної  молоді,  свідомої  свого  покликання  навіть  у  совєцьких  реаліях,  дає  настоятелеві  внутрішню  силу  продовжувати  нести  свій  хрест  й  не  занепадати  духом.  “Були  трудності,  але  безнадійності  не  пам’ятаю.” – підсумовує  свій  досвід  владика  Филимон.  Водночас,  і  сам  він,  і  інші  старші  отці  своєю  поставою  додавали  віри  тим,  хто  зважився  йти  тернистим  шляхом  катакомб.  Розповідає  єпископ  Михаїл  Колтун  (до  чину  редемптористів  вступив  у  1974 р.,  вічні  обіти  склав  1981-го): “Дивлячись на переконання тих священиків-редемптористів, яких я знав, чи то отець Михайлюк, чи  то  отець Винницький,  чи  отець  Курчаба,  чи  отець  Смаль – це  були  такі  священики,  які  не  для  себе  щось  робили:  вони  робили  для  людей,  для  Церкви. Вони  були  переконані  у  своєму  покликанні  і  це  давало їм  оптимізму  у  баченні свого завдання у підпільному  житті. Десь  воно  мене  також   переконало. Якщо  вони  пішли  на цей ризик, то задля чогось  вони  пішли. Задля  Церкви,  щоб ця  Церква  могла  продовжувати  жити серед народу. І я так подумав:  “якщо не я піду, то хто?”,  і  я  себе  побачив  присвяченим  служінню  Богові.”

Владика Филимон Курчаба на богослужінні в храмі Пресвятої Трійці, Дрогобич, 15 лютого 1990 р. - Фото: <a href="http://archive.is/WkFJ4">http://archive.is/</a>
Владика Филимон Курчаба на богослужінні в храмі Пресвятої Трійці, Дрогобич, 15 лютого 1990 р. – Фото: http://archive.is/

23 лютого 1985 р.  місцеблюститель  патріаршого  престолу  УГКЦ  митрополит  Володимир  Стернюк  (1907 – 1997),  також  редемпторист,  таємно  уділяє  співбратові  по  чину  о. Филимону  Курчабі,  протоігумену  Львівської  віце-провінції  редемптористів,  єпископські  свячення.   Навесні  1989-го  владика  Филимон,  разом  з  іншими  єпископами,  священиками  та  вірними  Греко-Католицької  Церкви,  вирушає  до  столиці  радянської  імперії  Москви,  вимагати  легалізації  найбільшої  забороненої  конфесії.  Ігнорування  греко-католиків  радянськими  чиновниками  спричиняє  радикальніші  кроки  збоку  вірних,  а  саме – голодування  й  інші  масові  акції  на  Арбаті,  поблизу  телевежі  “Останкіно”,  біля  посольств  Італії  та  США.  Питання  УГКЦ  перестає  бути  внутрішньо-радянською  проблемою.

Єпископ Филимон Курчаба. Вінниця, травень 1993 р. - <a href="http://archive.catholicnews.org.ua/20-richnitsya-vid-osvyachennya-narizhnogo-kamenya-u-vinnitsi#point">http://archive.catholicnews.org.ua</a>
Єпископ Филимон Курчаба. Вінниця, травень 1993 р. – http://archive.catholicnews.org.ua

Після  легалізації  Церкви,  на  початку  грудня  1989 р.,  єпископа  Курчабу  й  інших  співбратів  відвідує  у  Львові  тодішній  архімандрит  Чину  Найсвятішого  Ізбавителя  о.  Хуан  Мануель  Лассо  де  ла  Веґа:  Львівську  віце-провінцію  підвищено  до  провінції.  Під  час  провінційної  капітули  у  львівському  храмі  св. Йосафата  (вул. Замарстинівська,  134)  в  листопаді  1990-го  владика  Филимон  складає  з  себе  повноваження  протоігумена   після  сорока  років  жертовного  служіння…  Але  й  надалі  старенький  єпископ,  наскільки  дозволяють  вік  і  здоров’я,  продовжує  брати  участь  у  житті  як  згромадження,  так  і  цілої  Церкви – зокрема,  з  1990  по  1991-й  очолює  відновлену  Львівську  духовну  семінарію.  21 травня 1994 р.  владика  Филимон  Курчаба  уділяє  дияконські  свячення  Святославу  Шевчуку – нинішньому  предстоятелю  УГКЦ.

Монастир св. Альфонса на Замарстинівській: сучасний вигляд - Фото: <a href="http://cssr.lviv.ua/about/monasteries/alfons-lviv/">http://cssr.lviv.ua</a>
Монастир св. Альфонса на Замарстинівській: сучасний вигляд – Фото: http://cssr.lviv.ua

Останні  роки  життя  єпископ  проводить  в  монастирі  св.  Альфонса  на  Голоску.  Там   і  завершується  його  земний  шлях  26 жовтня  1995 р.  Останнє  пристановище  один  з  подвижників  підпільної  Церкви  знаходить  на  Личаківському  цвинтарі.  Проте  справа  владики  живе  й  надалі – як  у  спільноті,  котру  оберігав,  так  і  у  цілій  Церкві,  якій  присвятив  життя  й  за  свободу  якої  боровся…

Олександр  ШЕЙКО

  1. 20-ліття виходу Церкви  з  підпілля//Офіційний  сайт  редемптористів  у  Ковелі [Електронний  ресурс] – Режим  доступу: http://cssr-kovel.ucoz.com/news/20_littja_vikhodu_cerkvi_z_pidpillja/2009-09-13-24;
  2. 100-ліття владики Филимона//Офіційний  сайт  редемптористів  у  Львові [Електронний  ресурс] – Режим  доступу: http://www.cssr.lviv.ua/news/?article=1191;
  3. Великоднє послання Блаженнішого  Святослава//Інформаційний  ресурс  Української  Греко-Католицької  Церкви [Електронний  ресурс] – Режим  доступу: http://news.ugcc.ua/documents/velikodnie_poslannya_blazhenn% D1%96shogo_svyatoslava_76481.html;
  4. Єпископи редемптористи//Офіційний сайт  редемптористів  у  Львові [Електронний  ресурс] – Режим  доступу: http://cssr.lviv.ua/about/bishops/ ;
  5. Історія Львівської провінції//Офіційний  сайт  редемптористів  у  Львові [Електронний  ресурс] – Режим  доступу:  http://cssr.lviv.ua/about/history/;
  6. Карвацький Р. Церква святого Йосафата.  Історія  одного  храму  (частина  1)// Офіційний  сайт  редемптористів  у  Львові [Електронний  ресурс] – Режим  доступу: http://cssr.lviv.ua/word/articles/?article=1738 ;
  7. Маловідомі факти з  історії  Львівської  провінції  Згромадження  редемптористів//Офіційний  сайт  редемптористів  у  Львові [Електронний  ресурс] – Режим  доступу: http://cssr.lviv.ua/word/articles/?article=1858;
  8. Місця народження і  поховання  редемптористів  Львівської  провінції//Офіційний  сайт  редемптористів  у  Львові [Електронний  ресурс] – Режим  доступу: https://drive.google.com/file/d/0B5bqlJaDOz_2bEVfZVV0RzQ5eDQ/view?pref=2&pli=1;
  9. Некролог Львівської провінції:  Січень//Офіційний  сайт  редемптористів  у  Львові [Електронний  ресурс] – Режим  доступу:  http://www.cssr.lviv.ua/news/?article=1480;
  10. Некролог Львівської провінції:  Лютий//Офіційний  сайт  редемптористів  у  Львові [Електронний  ресурс] – Режим  доступу: http://www.cssr.lviv.ua/news/?article=513;
  11. Некролог Львівської провінції:  Березень//Офіційний  сайт  редемптористів  у  Львові [Електронний  ресурс] – Режим  доступу: http://www.cssr.lviv.ua/news/?article=546 ;
  12. Некролог Львівської провінції:  Жовтень//Офіційний  сайт  редемптористів  у  Львові [Електронний  ресурс] – Режим  доступу: http://www.cssr.lviv.ua/news/?article=1761 ;
  13. Нечинні монастирі Львівської  провінції//Офіційний  сайт  редемптористів  у  Львові [Електронний  ресурс] – Режим  доступу: http://cssr.lviv.ua/about/monasteries/nechynni_monastyri/ ;
  14. Овсяник Ю. Голодна молитва 1989 року//Zbruč [Електронний  ресурс] – Режим  доступу: http://zbruc.eu/node/27653;
  15. Піх Р. “Львівський собор” – позиція і  вибір  редемптористів  Львівської  віце-провінції//Офіційний  сайт  редемптористів  у  Львові [Електронний  ресурс] – Режим  доступу: https://www.academia.edu/;
  16. “Священство – це не професія,  а  покликання,” – засвідчує  єпископ  Михаїл  Колтун//Сайт  ДивенСвіт [Електронний  ресурс] – Режим  доступу: http://old.dyvensvit.org/articles/6157.html;
  17. Спогади про підпілля  владики  Филимона  Курчаби//Медіаресурс  УГКЦ [Електронний  ресурс] – Режим  доступу: https://ugcc.tv/ua/media/75289.html;

Напишіть відгук