Ким були мешканці княжого Львова?

2318
Львів, панорама XV століття
Львів, панорама XV століття

Сьогодні мова піде про мешканців давнього Львова. Ким вони були? Чим займалися? Відповідь на ці запитання можна отримати із краєзнавчих розвідок українського історика Івана Крип’якевича, що були зібрані в окрему книгу «Історичні проходи по Львові» та вийшли друком у 1932 р. Даний путівник став одним з найпопулярніших та перевидається навіть зараз.

Уривок із праці, у якому йдеться найбільше саме про українців, подаємо оригінальним.

“Українці у Львові за княжих часів творили більшість населення. Про це свідчить велике число церков у різних місцях княжого Львова. Під самим княжим двором була церква св. Миколая і монастир св. Онуфрія, нижче від них церква св. Теодора, далі при Жовківській  вулиці (сучасна Б.Хмельницького – ред.) церкви св. Параскеви , Воскресення, Спаса. Недалеко церкви св. Миколая  стояв невеликий костел св. Івана Хрестителя. Всі ті церкви своїм заснуванням походять, мабуть, ще з княжих часів. Місто було людним і широким, оселі його йшли аж до ріки Полтви й далі за Полтву.

Церква Святого Миколая на поч. ХХ ст.
Церква Святого Миколая на поч. ХХ ст.

Окрім українців у місті були ще й інші народи, різного походження. З Вірменії прибули до нас вірмени. Як турки завоювали їх країну, вони з Азії подалися на Крим і звідти перейшли до Львова. Тут вони були у значнім числі і в княжім місті мали аж три церкви – св. Анни, св. Якова й св. Хреста. Їх головним осередком був Старий Ринок, тут вони жили ще довгі часи й затримали свої купецькі права. Вірмени мали в ХV ст. біля Старого Ринку свою лазню; коло монастиря св. Якова був знову “вірменський міст”.

Костел Святого Хреста і монастир францисканців

Зі сходу прийшли також татари, що були ремісниками, знали ковальство й золотарство, торгували дрібним товаром. Торгівлю вели також караїми, жидівська секта, що прийшла з Криму; їх давній цвинтар – це т.зв. старе окопище при Клепарівській вулиці. Жиди також були у Львові з княжих часів.

Із заходу по татарськім лихоліттю стали напливати німці. Вони заводили собі по містах окремі дільниці зі своєю самоуправою, т.зв. магдебурзьким правом. За часів Льва німці мали у Львові свого війта, Бертольда Штехера, що дістав від князя різні землі. Їх церквою був костел Марії Сніжної, перша римо-католицька парохія у Львові.

Мешканці середньовічного Львова. Рисунок Ф. Ковалишина для книги Ф. Яворського "Львів за Ягайла", 1910 рік.
Мешканці середньовічного Львова. Рисунок Ф. Ковалишина для книги Ф. Яворського “Львів за Ягайла”, 1910 рік.

І в пізніші часи українці найгустіше жили на території княжого Львова. Околицю під давнім городом називали Підзамчем, ціле передмістя – Краківським (тепер Жовківське). На початку ХVІІ с. в парохії св. Миколая є 6 ковалів, 3 слюсарі, 5 мечників, 2 пекарі, 3 столярі, 10 кравців, 1 маляр 1 золотар; в парохії св. Федора – 1 слюсар, 2 теслі, 1 столяр, 7 кравців, 6 гарбарів; в парохії Воскресіння – 1 токар, 1 кравець, 1 ткач; в парохів св. Параскеви – 1 золотар, 2 ковалі, 1 слюсар, 1 мечник, 5 пекарів, 2 ткачі, 1 боднар, 2 теслі, 3 кравці. У великім числі жили в цих сторонах шевці-українці. В 1618 р. було їх тут 40 самих лише добрих майстрів. Поляки з міста не хоіли приймати їхдо цеху. Але наші передміщани порадили собі, зорганізували свій цех під опікою львівського старости, який ішов їм на руку, і відкрили свої шевські “ятки” перед Краківською брамою. Українська шевська органзація стала такою небезпечню для шевців-поляків, що вони мусили просити українців про згоду. В 1641 р.  складено угоду. Українці вступили до міського цеху на рівних правах з поляками – один цехмістер був з українців, один з поляків, цехова складка йшла  на половину між обі сторони. Іншим ремеслам так не щастило. Цехи з міста не раз переслідували їх і карали гостро за те, що без цехового дозволу вели ремесло.

Церква Різдва Богородиці. Реконструкція Ігора Качора
Церква Різдва Богородиці. Реконструкція Ігора Качора

Наші передміщани були доволі заможні, мали свої доми й грунти були в силі навіть будувати нові церкви. В ХVІІ-ХVІІІ ст. всі церкви на передмісті перебудовувалися. Ще поставлено нову церкву Різва Богородиці й монастирі Воведення та Івана Богослова. При всіх церквах були братства, що займалися не тільки божою службою, але й організацією міщанства. При кожній церкві була бурса й школа. В ХVІІ і ХVІІІ ст. на Жовківськім передмісті знаємо шість наших шкіл при церквах: св. Миколая, св. Онуфрія, св. Теодора, св. Параскеви, Воскресення й Різдва Богородиці. Учили там дяки, бідніші учні жили при церкві й утримувалися з милості громадян.

Костел Марії Сніжної, поч. ХХ ст.
Костел Марії Сніжної, поч. ХХ ст.

Серед українців поселилися тут і там поляки, але парохіяльний костел мали тільки один – Марії Сніжної, що зразу був німецькою парохією. В ХVІІ ст. зложені ще монастирі місіонарів, кармелітів босих та бенедиктинок.

Жиди, що були за княжих часів, алев невеликому числі, пізніше почали зростати й врешті розмножилися так, що виперли християн цілком з головної Жовківської вулиці на краї передмістя”.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.