Костел Святої Урсули на вулиці Зеленій

0
871
Костел Святої Урсули на вулиці Зеленій

Вулиця Зелена відома своїми численними установами, від центру й до околиці міста. На ній «тулиться» більше, ніж 4 сотні будинків. Серед них є і пам’ятні. Будинок №12 відомий тим, що тут проводив свої дослідження Рудольф Вайгль (1883-1957), котрий в міжвоєнні роки винайшов вакцину проти тифу.

Вулиця Зелена. Фото : Софія Змерзла
Вулиця Зелена. Фото : Софія Змерзла

На місті будинку №22 у ХІІІ ст. стояв палац родини Калиновських, а в XIX ст. — палац графів Замойських. Проте 1911—1913 рр. тут було збудовано сучасний будинок. Автор проекту Альфред Захаревич, скульптурне оздоблення Зигмунта Курчинського.

Костел Святої Урсули, кін. ХІХ ст. (взято з http://strubcina.org/%d0%ba%d0%be%d1%81%d1%82%d0%b5%d0%bb-%d1%83%d1%80%d1%81%d1%83%d0%bb%d1%8b/)
Костел Святої Урсули, кін. ХІХ ст. (взято з http://strubcina.org/)

Проте, особливу увагу привертає храм, що у своїй історії поєднує католицизм та протестантизм – це колишній костел Святої Урсули, а зараз Центральна Церква Євангельських Християн Баптистів «Дім Євангелія» (вул. Зелена, 11б). Дві симетричні вежі споруди виринають з глибини дворика, ніби величезні свічки, – є найпримітнішою архітектурною оздобою загалом непоказної вулиці.

Гетьман Станіслав-Ян Яблоновський, 1691 р.
Гетьман Станіслав-Ян Яблоновський, 1691 р.

Костел Св. Урсули – це храм при монастирі ченців ордену домініканців-обсервантів. Фундатором монастиря для ченців у 1678 р. був польний коронний гетьман Станіслав-Ян Яблоновський. Будівництво монастиря та костелу тривало до 1685 р. Ініціатором заснування монастиря домініканців-обсервантів був о. Амброзій Скоковський, один із засновників обсервантського руху серед польських домініканців. Львівська обитель обсервантів була найменшою серед усіх монастирів цієї гілки домініканців у Речі Посполитій. Храм зведено у бароковому стилі, фасад дещо увігнутий, з двома вежами.

Урсула – героїня християнських агіографічних (агіографія — жанр християнської літератури, в якому описується життя святих) легенд, широко поширених у середньовіччі в західноєвропейських країнах. За переказом дочка британського короля, що прославилась своєю мудрістю, красою і правдивістю, хотіла уникнути небажаного заміжжя. Наречений-язичник погрожував батьку Урсули, тому вона була змушена дати згоду на шлюб, але поставила кілька умов: одруження відбудеться за три роки і наречений прийме християнство. Сама ж вона зі свитою відправилась до Риму. До неї приєдналися благочестиві дівчата, які хотіли присвятити своє життя Христу.  Кількість паломниць досягла 11 тисяч.

В Римі їх прийняв  папа Киріак (міфічний персонаж). Він взнав, що призначено Урсулі і її супутницям мучеництво і вирішив розділити його з ними, розповів всім про своє рішення, урочисто склав з себе сан і приєднався до мандрівниць. На зворотному шляху під Кельном на паломниць напали гуни. Вони ненавиділи християнство, були обурені обітницями дів про безшлюбність, тому винищили всіх. Останньою загинула Урсула, відмовившись стати дружиною вождя гунів.

Є припущення, що ці події відбувалися в V ст. , але в IX ст. були дуже міфологізовані. Пізніше католицька церква оголосила Урсулу святою мученицею за віру.  В честь неї було названо костел у Львові. Популяризації легенди в середньовіччі сприяли живописні твори.

Костел Святої Урсули, 1970-ті рр. (взято з http://strubcina.org/%d0%ba%d0%be%d1%81%d1%82%d0%b5%d0%bb-%d1%83%d1%80%d1%81%d1%83%d0%bb%d1%8b/)
Костел Святої Урсули, 1970-ті рр. (взято з http://strubcina.org/)

Монастир проіснував до 1784 р., коли був закритий у рамках касаційних реформ австрійського цісаря Йосифа ІІ. Храм при монастирі було передано у користування львівській протестантській общині євангелістів аусбурзького віровизнання. Як своєрідний доказ того, що храм був довгий час протестантський, на фасаді храму у міжвоєнний період встановлено дві пам’ятні таблиці – на честь 400-ліття протестантизму та 150-ліття львівської протестантської громади.

У др. пол. ХХ ст. у храмі було розміщено склад грамплатівок фірми «Мелодія», а з 1985 року львівська громада євангельських християн баптистів почала клопотати про передачу їй будівлі костелу Св. Урсули. Особливо клопотався про це тогочасний пресвітер громади Володимир Матвіїв. Храм було передано згаданій громаді, яка провела реставрацію та перебудову храму.

Софія ЗМЕРЗЛА

Джерела:

  1. Вуйцик В. С., Липка Р. М. Зустріч зі Львовом. — Львів ., 1987. — С. 75.
  2. Нестерова О.Е. Урсула // Мифы народов мира. Энциклопедия.  Гл. ред. Токарев С.А.  – М.: 1991. —  Т.2 – С. 551
  3. Николишин Ю. І. Елегії Львова.-Львів., 2002. – С. 114
  4. http://velychlviv.com/

Напишіть відгук