Костел Святого Леонарда, або забута історія кармелітів взутих у Львові

3
1991

Одним з втрачених римо-католицьких храмів та монастирів Львова є Костел Св. Леонарда з монастирем кармелітів взутих, які знаходились на сучасній вулиці Князя Романа. На місці монастиря постав житловий квартал поміж площами Галицькою, Соборною, вулицями Князя Романа, Івана Франка, Шухевича, а у самої будівлі була досить непроста та цікава історія. Впродовж своєї історії вона була і монастирем та костелом, і фабрикою, і в’язницею, поки зрештою костел не розібрали, а частину приміщень монастиря з різною метою використовували та перебудовували аж до середини ХХ століття. Проте лише невелика кількість львів’ян здогадується про багату історію таких вже звичних для них місць. Тож пропонуємо вам зануритись у подорож минулим і поглянути на забуту історію – на історію Костелу Св. Леонарда та монастиря кармелітів взутих.

Символічне місце загибелі Владислава ІІІ на території сучасної Болгарії

Ймовірну появу ченців-кармелітів у Львові слід пов’язувати зі зникненням польського короля Владислава ІІІ Варненчика у поході проти турків. Краківський каштелян, намісник Ян з Чижова виділив кошти на будівництво каплиці св. Леонарда з Ліможу, який був покровителем полонених. У ній повинні були молитись за повернення короля, а сам Ян обіцяв, що врятований король дасть дозвіл і кошти на будівництво монастиря. Вважається, що все ж існування цієї каплиці було нетривалим, оскільки вона знаходилась за межами міських мурів і була знищена під час однієї з облог міста.

К. Недблович (Недбалович) Облога Львова козаками і татарами у 1648 році
К. Недблович (Недбалович) Облога Львова козаками і татарами у 1648 році

Вдруге закласти монастир кармелітів взутих спробував Ян Димітр Соліковський, який був рим-католицьким владикою Львова. Проте цього разу на заваді став львівський магістрат, який у 1599 році відмовив у тому, щоб монастир було закладено біля костелу Марії Сніжної. Проблема була вирішена лише через 15 років, коли гончар Войцех Макух подарував ченцям свій дім і землю під будівництво. Ділянка знаходилась напроти Галицької брами. Кошти на будівництво монастиря і костелу виділив генеральний руський староста староста Станіслав Боніфацій. Наріжний камінь костелу св. Леонарда освятив архієпископ Ян Анджей Прухніцький у 1619 році. Вважається, що храм зводили ймовірно за проектом Амвросія Прихильного. У 1624 році років магістрат дозволив ченцям викупити ґрунти для будівництва монастиря. Проте з умовою, що будівлі будуть з «прусського муру», або дерев’яними, щоб їх можна було легко знищити під час чергової облоги міста. Мурований монастир дозволялось спорудити лише після побудови фортифікацій. Монастир обвели муром, ровом з валом, які увійшли до системи міських фортифікацій. Крім муру, монастир прикривав вал системи фортифікацій міста та долина Полтви. З півночі будівля межувала з укріпленим комплексом монастиря бернардинів. Проте роковою для нього стала облога Львова Богданом Хмельницьким у 1648 році. 9 жовтня міщанин-маляр з передмістя підказав, як краще штурмувати монастир і будівля монастиря згоріла разом з костелом. Вважається, що під час цієї пожежі загинуло близько 400 мешканців передмість Львова, які переховувались під час облоги саме там.

Облога Львова у 1655 році
Облога Львова у 1655 році

Відновлені будівлі знову згоріли, цього разу під час облоги міста у 1655 році. Кармеліти взуті отримали кошти для відновлення монастиря у 1720-х роках. Мурований костел присвятили святу Благовіщення Марії і будівля постала у 1724 році. Також мурованими були будівлі монастиря, який був головним конвентом Руської провінції ордену і де перебувало 52 ченці.

Війська Барської конфедерації у 1769 році намагались захопити Львів. Саме в районі монастиря кармелітів взутих відбулися основні сутички між ними та російськими військами, які підтримували офіційну польську владу у її боротьбі з опозиційною шляхтою. Будівлі монастиря знову не пощастило, зокрема, згоріла його вежа.
Монастир було секуляризовано у 1784, як і чимало інших монастирів Галичини після інкорпорації краю до складу монархії Габсбургів. Костел був парафіяльним у 1786–1789 роках, після чого парафію перенесли до костелу св. Андрія при ліквідованому монастирі бернардинів.

Згодом, у будівлях монастиря відкрили фабрику шовкових тканин, яка, втім, також не була надто ефективною і збанкрутувала. Згодом тут знаходились казарми, а на початку ХІХ ст. відкрили в’язницю, яка найвідоміша тим, що протягом 1877-1878 року, за політичними звинуваченнями тут утримували Івана Франка. Сам же костел використовували як склад, а з 1876 року і костел і приміщення монастиря почали розбирати. На місці колишнього монастирського саду у 1876 році збудували будівлю 3-ї гімназії ім. Франца Йосифа, за проектом Юліуша Гохберґера. У 1889 році закрили в’язницю.

На місці костелу у 1890-ті роки звели будівлю Вищого Суду Галичини – так званий «Палац Справедливості». Все ж збереглось крило келій монастиря, яке після 1945 року передали Львівському політехнічному інституту. У 1860-ті було добудоване східне крило, яке зараз використовується як лабораторія НУ «Львівська політехніка». Підвали монастиря було засипано у 1945-1950 роках. Можна припустити, що частина зводів келій збереглась у корпусі на вулиці Князя Романа 5а, проте все ж зазнала перебудови. Сьогодні про комплекс будівель монастиря фактично ніщо не нагадує, і історія кармелітів взутих для більшості львів’ян досі залишається невідомою.

Віктор ГУМЕННИЙ

Джерела:

  1. Качор І., Качор Л. Львів крізь віки. – Л.: Центр Європи, 2004.
  2. Крип’якевич І. Історичні походи по Льову. – Л.: Каменяр, 1991.
  3. Smirnow J. Historia świątyń rzymskokatolickich Lwowa / [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.duszki.pl/kurier_galicyjski/artykuly/2008_01_12/koscioly.html

3 КОМЕНТАРІ

Напишіть відгук