Костел Св. Івана Хрестителя – один з найдавніших храмів Львова

0
1681

На площі Старий Ринок, біля підніжжя Замкової гори, розташований один з найдавніших храмів Львова, пам’ятка архітектури – Костел Св. Івана Хрестителя. Протягом свого довгого існування він зазнав багатьох ремонтів та перебудов, результатом яких стала цілковита зміна його первісного вигляду.

Костел Св. Івана Хрестителя. К.В. Келісінський (?), 1838 рік.
Костел Св. Івана Хрестителя. К.В. Келісінський (?), 1838 рік.

Сучасні дослідники Львова не мають єдиної думки відносно часу побудови храму, дату заснування якого називають від 1201 року до 1370 року.

Згідно першої теорії храм був побудований 1201 року на честь народження Данила Галицького, у 1230-х роках тут зупинялись монахи домініканської місії, у 1240-50-х роках віддали ревній католичці Констанції – дружині Лева І. Після її смерті святиню передали вірменам-уніатам.

Констанція Угорська. Барельєф на стіні костелу Св. Івана Хрестителя, фото 2015 року
Констанція Угорська. Барельєф на стіні костелу Св. Івана Хрестителя, фото 2015 року

Згідно другої теорії саме вірмени біля 1370 року будували костел, який до кінця століття перейшов до католиків. 1415 року архієпископ Ян Жешовський прилучив костел до парафії новоутвореної львівської латинської катедри. Пребенду костелу 1517 року ввели до капітули латинського собору, а в половині століття зєднали з прелатурою львівського декана. За патронат над костелом довгі роки точились суперечки поміж магістратом та католицькими єпископами. З роками костел залишився фактично без парафіян, адже нечисленні католики, що ще мешкали на Краківському передмісті, ходили до костелу Марії Сніжної. До кінця ХVІІІ ст. він перебував майже у повному забутті.

Фатальною для костелу стала пожежа 1800 року, яка знищила закритий храм. Кошти на його відновлення виділили лише через 37 років, але реставрацію провели на такому рівні, що вже 1855, 1860 роках довелось вести нові ремонтні роботи для порятунку святині. Нову капітальну реставрацію виконали за проектом Юліана Захаревича у 1886-88 роках.

Костел Св. Івана Хрестителя, 1868 рік
Костел Св. Івана Хрестителя, 1868 рік

До середини 1920-х років від старого костелу в храмі залишався надзвичайної роботи величезний бароковий вівтар (1526 року) із зображенням Христа. Проте даних про його місцезнаходження на сьогодні немає. Після завершення ІІ світової війни костел закрили. Він став господарським приміщенням, моргом прилеглої лікарні.

У 1986-89 роках для відтворення складної будівельної історії храму та реконструкції його первісного вигляду були проведені ґрунтовні комплексні дослідження пам’ятки, які охопили всі її частини. Археологічні дослідження проводилися під керівництвом начальника Львівської експедиції Інституту суспільних наук АН України Романа Багрія.

Костел Св. Івана Хрестителя, 1871-1887 роки
Костел Св. Івана Хрестителя, 1871-1887 роки

На початок робіт памятка була фактично хрестовидним в плані храмом. Рамена хреста утворювала апсида, дві ризниці (північна та південна), прибудований з заходу присінок з допоміжними приміщеннями. Всі ці частини групувалися навколо центральної, найбільшої частини – нави.

Результати досліджень доводять, що всі частини храму походять з різних будівельних періодів.

1-й будівельний період – рубіж ХІІ-ХІІІ ст. – початок будівництва. Не дивлячись на значну кількість пізніших перебудов основна частина памятки збереглась в первісному вигляді під пізнішим нашаруванням.

Це нижня частина частина фундаментів храму, що дає змогу відтворити первісний тридільний план памятки. Основні частини храму: апсида, центральна частина – нава і бабинець, відділений аркою емпори.

Крім фундаментів до цього будівельного періоду відноситься і більша частина муру стін храму, який виконаний з пальчатої брускової цегли на вапняно-піщаному розчині. Наявність цемянки в розчині доводить, що будували костел місцеві майстри.

2-й будівельний період – середина-кінець ХІІІ ст., до якого відноситься незначна частина муру південної стіни нави над первісним двірним прорізом. Ймовірно в цьому місці знаходилося вікно.

3-й будівельний період – ХVІ ст. Саме в цьому періоді відбувається перша значна перебудова храму. З півночі до нього була прибудована ризниця, що викликало необхідність підняти стіни пам’ятки, змінити щипці східної і західної стін, переробити дахові конструкції та підсилити фундаменти храму.

Проект дзвіниці Костелу Св. Івана Хрестителя авторства І. Левинського.
Проект дзвіниці Костелу Св. Івана Хрестителя авторства І. Левинського.

4-й та 5-й будівельні періоди – ХVІІ – перша половина ХІХ ст. В цей період повністю перебудовується інтерєр храму. Закладаються ніші та бічні апсиди. Прорубаються вікна в стінах апсиди та в північній і південній стінах нави. Симетрично до вікон в стінах нави вирубаються ніші, а самі стіни діляться спареними пілястрами. Повністю перекладається склепіння, яке дістає сучасну форму.

6-й будівельний період – 1869 рік. На цей момент назріла необхідність ґрунтовного ремонту храму. Були повністю перекладені північна та південна стіни, склепіння, західна стіна храму разом з щипцем. Влаштовані нові хори.

7-й будівельний період – 1887 рік. Не дивлячись на перебудову у 1869 році, технічний стан храму продовжував погіршуватись і тому назріла необхідність нової реставрації будівлі. За цю справу взявся відомий львівський архітектор Юліан Захаревич, який розробив проект у псевдороманському стилі і втілив його у життя.

В цей період були приховані риси, притаманні первісному вигляду храму. Тому довгий час взагалі вважалося, що споруда повністю перебудована і втратила історико-культурну цінність.

Храм Св. Івана Хрестителя. Реконструкція І.Могитича.
Храм Св. Івана Хрестителя. Реконструкція І.Могитича.

Результатом проведених досліджень став виготовлений інститутом «Укрзахідпроектреставрація» проект храму у кількох варіантах, один з яких передбачав повне відтворення первісного вигляду памятки. Проте, до реалізації був прийнятий проект, згідно з яким частково були залишені пізніші добудови і нашарування. Автори проекту отримали Державну премію України.

Поруч з храмом розташовується мурована під три дзвони дзвіниця. У 1939 році дзвони зникли. Причина зникнення і досі залишилася невідомою. Після чого понад 70 років дзвіниця стояла без основних своїх атрибутів, аж поки у 2010 році не встановили нові дзвони, які спеціально для храму Івана Хрестителя було виготовлено у Польщі на ливарні Кавінських.

З 1993 року в костелі почав діяти Музей пам’яток стародавнього Львова, який є одним з відділів Львівської національної галереї мистецтв імені Бориса Возницького. У 2009 році храм освятили під титулом святого Івана Хрестителя. З того часу споруду ділять між собою церква і музей.

Джерела:

І. Качор, Л.Качор. Львів крізь віки. Львів: Видавництво «Центр Європи», 2004 р.;

В.Швець. Архітектурні дослідження храму Івана Хрестителя у Львові // Галицька брама. – Львів, лютий 1996. – № 12;

http://risu.org.ua/ua/relig_tourism/religious_region/59156/

Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. Kościoły i klasztory Lwowa z okresu przedrozbiorowego. Część I. Kraków 2011

Напишіть відгук