Копаний м’яч, або англійський сувенір професора Едмунда Ценара

0
254

Населення міст західної України – Галичини, – перебуваючи на федеративних правах у складі Австро-Угорської монархії, були свідками змагань у грі в «копаний м’яч» у 1894–1895-му роках. Так, громадськість Галичини уже в 1891 році вперше ознайомилася з описом та правилами гри в англійський футбол завдяки монографії «Гімнастичні ігри шкільної молоді».

Едмунд Ценар (1856-1913), один з піонерів львівського футболу
Едмунд Ценар (1856-1913), один з піонерів львівського футболу

У наступному році професор Едмунд Ценар, прибувши з подорожі з Англії до Львова, привіз перший футбольний м’яч, а група вчителів продемонструвала на практиці гру за чисто англійськими правилами. Ці чинники дали поштовх до включення гри в «копаний м’яч” до програми другого зльоту гімнастичного товариства «Сокіл», що мав відбутися в липні 1894-го року. 14-го липня 1894-го року у Львові відбувся матч між сокільськими командами міст Львова та Кракова в рамках другого зльоту спортивного товариства «Сокіл».

Кадр першої в історії України футбольної зустрічі та автора єдиного голу - Володимира Хомицького. Фото 1894 року
Кадр першої в історії України футбольної зустрічі та автора єдиного голу – Володимира Хомицького. Фото 1894 року

Першу письмову згадку про той матч знаходимо і в часописі «Львівська газета» від 17 липня 1894-го року. Судив футбольний матч професор Виробек із Кракова. Цей матч (14-го липня 1894-го року) хоч і продовжувався всього 6 хвилин… до першого забитого м’яча, був першим, що відбувся за чинними на той час правилами на етнічних українських землях і за участю місцевих громадян в присутності понад 3-х тисяч українців. Ця дата ввійшла в історію як початок літопису футболу в Україні. Символічно, що на тому історичному місці, де відбувся перший матч, з 1911-го року професор Іван Боберський започаткував збір коштів для викупу тієї території, щоб збудувати великий
спортивний майдан «Сокола-батька» (площею 5 га) для проведення на повітрі
руханкових вечорів, фестин, забав.

Перша дружина (команда) копаного м’яча Українського спортового кружка при Академічній гімназії у Львові. Зліва направо: 1-й ряд: Василь Косаревич, Анатоль Лукашевич, Гриць Лучаківський; 2-й ряд: Василь Остапчук, Ананій Степанів, Антін Зелений, 3-й ряд: В’ячеслав Льомоз (тренер УСК), Петро Франко, Степан Цимбала, Михайло Заворотюк, Степан Кизима, професор Іван Боберський, Степан Гайдучок. Львів, “площа циклістів”, 26 вересня 1909 р. Приватний архів Степана Гайдучка (м. Львів).
Перша дружина (команда) копаного м’яча Українського спортового кружка при Академічній гімназії у Львові. Зліва направо: 1-й ряд: Василь Косаревич, Анатоль Лукашевич, Гриць Лучаківський; 2-й ряд: Василь Остапчук, Ананій Степанів, Антін Зелений, 3-й ряд: В’ячеслав Льомоз (тренер УСК), Петро Франко, Степан Цимбала, Михайло Заворотюк, Степан Кизима, професор Іван Боберський, Степан Гайдучок. Львів, “площа циклістів”, 26 вересня 1909 р. Приватний архів Степана Гайдучка (м. Львів).

Футбольне пожвавлення у Львові наступає з 1900-го року. Частково це було пов’язано з приїздом до Львова чеха Йозефа Вейтруба, який проводив футбольні тренування для бажаючих. Володимир Лаврійський вперше опублікував футбольні правила українською мовою. Це додатково посприяло утворенню футбольних гуртків, клубів. В 1900-1903 роках учні першої 15 реальної школи об’єднувалися в невеликі групи, щоб грати у м’яч ногами. А восени 1903-го року вони заснували Перший львівський футбольний клуб «Слава». У 1904 році клуб «Слава» розпочав свої виступи в чорно-червоній формі і змінив назву на ЛФК «Чорні». Капітаном команди був вибраний В. Папірус. У травні 1904-го року завдяки професору Івану Боберському у Першій Українській академічній гімназії утворився Український Спортивний Гурток (УСГ). Від нього починається нова ера українського спорту в Галичині. Уже в 1907-му році була створена перша українська футбольна команда «Україна».

Іван Боберський – голова українського гімнастичного товариства “Сокіл-Батько”. Львів, листопад 1912 р. З приватного архіву Степана Гайдучка (м. Львів).
Іван Боберський – голова українського гімнастичного товариства “Сокіл-Батько”. Львів, листопад 1912 р. З приватного архіву Степана Гайдучка (м. Львів).

Поява у 1905-му році книги професора Івана Боберського «Копаний м’яч» дала новий поштовх для розвитку футболу. У ті роки футбольні команди УСГ проводили поєдинки з польськими, єврейськими, чеськими командами не тільки у Львові, а й у містах Галичини. Перший футбольний матч на Тернопіллі документально зафіксовано 21-го серпня 1909-го року між командами «Креси» і «Поділля». А у жовтні 1909-го року УСГ- «Україна» провела показовий матч у Тернополі з командою місцевої гімназії. Це дало поштовх до створення спортивного гуртка «Поділля». Починаючи з 1906 року львівські клуби робили візити до містечок Львівщини, Станіслава, Тернополя, що дало поштовх розвитку футболу в цих містах.

Члени команди "Гасмонея", 1935 р.
Члени команди “Гасмонея”, 1935 р.

В 1907 році був створений Львівський спортивний клуб «Погонь», а «Лехія» відродилася, як самостійний клуб. В тому ж році був створений єврейський спортивний клуб під назвою «Жидовський Клуб Спортивний» –– ЖКС, пізніше відомий під назвою «Гасмонея». В 1910-му році – засновано клуб «Спарта».

Перший міжнародний матч організував львівський футбольний клуб «Погонь» з угорською командою «Кассаї АК». Обидві зустрічі футболісти погоні програли з рахунком 0-5 і 1-4. Команда «Погонь», маючи певний міжнародний досвід, проводить серію міжнародних товариських матчів з футбольними клубами Австрії та Угорщини. В складі «Погоні» дебютує в центрі нападу шістнадцятирічний Вацлав Кухар, який стає найпопулярнішим львівським футболістом, виступає на VII Олімпійських іграх 1924 році.

В 1910-1911 роках у Тернополі існували футбольні клуби: «Креси», «Бурса-ТСП», «Поділля -1 і 2», «Єгуа», «Руська бурса – 1 і 2». Найсильнішою на той час вважалася команда «Поділля». У 1911-12 роках у Тернополі нараховувалося уже сім гімназійних дружин.

25-го червня 1911-го року у Львові був заснований загальнокрайовий футбольний Союз Галичини, який з 3-го вересня 1911 року став автономним членом австрійського футбольного Союзу. Головою футбольного Союзу Галичини 1912 року було обрано львів’янина Хрістелбауера.

На світлині: угорі - "Поґонь" (1910), унизу - "Чарні" (1929)
На світлині: угорі – “Поґонь” (1910), унизу – “Чарні” (1929) – фото https://football24.ua/

1913-го року відбувся перший офіційний чемпіонат Галичини з футболу. В ньому взяли участь клуби «Краковія», «Вісла» і «Погонь».

1914-го року в рамках Чемпіонату Галичини, залежно від сили, клуби були поділені на три класи «А», «Б» і «С».

Початок першої світової війни залишив незавершеним другий чемпіонат Галичини, у якому взяли участь клуби: «Краковія», «Чарні», «Погонь» і «Вісла». На той час футбольний Союз Галичини нараховував чотири команди класу «А» та двадцять команд класу «Б».

На початку 1920-го року створено львівський окружний футбольний Союз (ЛОФС), який організував перший чемпіонат ЛОФС у класі «А»: «Погонь», «Чарні», «Полонія» (Перемишль) і «Рів’єра» (Станіслав); у класі «В» – ЖКС, «Лехія», «Спарта», стрийський спортивний клуб, а також резервні команди «Погонь» і «Чарні».

Гарбень (стоїть 4-й від ліва) і його зіркова "Погонь". Світлив Марек Мюнц, 1924 р.
Гарбень (стоїть 4-й від ліва) і його зіркова “Погонь”. Світлив Марек Мюнц, 1924 р.

На початок сезону 1923 року у Львові нараховувалося 47 клубів (6 – класу «А», 12 – класу «Б» і 29 – класу «С») із майже тисячею футболістів. Це свідчило про всенародну любов до гри в копаний м’яч. У 1925 році у Львові вже нараховувалося 1730 футболістів і 59 клубів. Львівська «Погонь» здобула чемпіонський титул у Першості Польщі. В 1926 році чемпіоном Польщі вчетверте поспіль стала команда «Погонь» (Львів).

У 1929 році в Станіславі був створений український клуб «Пролом». В 1930-му році клуб «Пролом» вперше зіграв з одним з найсильніших клубів міста – КС «Гурка». Матч закінчився з рахунком 0:0. А 1932-го року з ініціативи «Пролому» у вересні відбувся турнір за участю станіславців, «України» (Львів), «Довбуша» (Чернівці), «Ревери» (Станіслав). Перемогу святкувала «Україна».

"Україна". Світлина 1929 року
“Україна”. Світлина 1929 року (фото https://football24.ua/)

В 1931 році «Цитадель» ветерани «Погоні» і «Гасмонеї» провели матч при штучному освітленні. Це був перший і єдиний (до 1939-го року) матч у Польщі при штучному освітленні. На 1932-й рік у Львові нараховувалося вже 85 футбольних команд і 5800 футболістів. Практично кожний завод, фабрика, організація, цех мали свою команду.

У 1931-му році у Станіславі було 12 статутних клубів: 8 польських, 3 жидівських і 1 український.

У 1932-му році тернопільський воєвода Казимир Мошинський започаткував Кубок LNP для тернопільських команд. Першим володарем срібного кубка став клуб ПКС «Легіон».

Футбольна команда «Легіона» (1935)
Футбольна команда «Легіона» (1935)

30-го квітня 1933-го року у Тернополі був організований Тернопільський футбольний пів-округ, президентом якого став Вацлав Жиборський. До пів-округа вступило 11 статутних клубів із Тернополя, Чорткова, Теребовлі, Збаража, Золочева.

До II світової війни Галичина адміністративно була поділена на три воєводства: Львівське, Тернопільське і Станіславське, але всі футбольні клуби були об’єднанні в один Львівський футбольний округ. Створений у 1934-му році, СТ ОСФ встиг провести 6 чемпіонатів.

За цей період чемпіонами ставали CWKS «Rewera» (Станіслав) – 4 рази, WKS «Родон» (Стрий) – один раз і KS «Gorka» (Станіслав) – один раз.

Андрій ВЕРЦІМАГА та Володимир ЛЕВЧУК

  1. Список літератури:
    Б.О.М. Згадуючи голі ЛєняСкоценя // Спортивне товариство «Україна» (Львів). До
    80 річчя заснування: Альманах. Ред. Кол. Й. Лось та ін. – Львів: Світ, 1991. – С. 20––
    21.
  2. Вацеба О. Нариси з історії західно – українського спортивного руху / О. Вацеба.
    «Лілея» – НВ», 1997. – 230 с.
  3. Легкий Л. Футбол Тернопілля / Л. Легкий. – Тернопіль: Лілея, 2002. – 169 с.
  4. Михайлюк Ю. Секція футболу (копаного м’яча) / Ю. Михайлюк, І. Яремко. //
    Спортивне товариство «Україна» (Львів). До 80 річчя заснування: Альманах. Ред. Кол. Й. Лось та ін. – Львів:Світ, 1991.– С. 26-39.
  5. Федерація футболу України. Футбол в Україні. Витоки, традиції, перспективи.
    Львів – Київ – 2004. – 312 с.
  6. Яремко І. 100 футболістів Львова (персони львівського футболу). / І. Яремко –
    Львів: «Тріада плюс», 2012. – 380 с

Напишіть відгук