Якщо колись по дорозі до невідомого міста або вже у ньому ми шукали хороший путівник (та бодай карту, щоб навіки не заблукати в лабіринтах кварталів), то тепер частенько користуємося банальною Вікіпедією чи туристичними сайтами.
«Книги − морська глибина: Хто в них пірне аж до дна, Той, хоч і труду мав досить, Дивнії перли виносить», − писав Іван Якович Франко. Часи змінилися. Ми змінилися – у ритм життя ввійшли різноманітні гаджети. Але книжка не втрачає своєї ролі, особливо якщо це хороша книжка. А якщо вона ще й про Львів, то взагалі мови нема.
Зараз Ви побачите список із кількох видань різних років і жанрів але у них всіх є спільна риса – центром, головним героєм розповіді є Львів. Його неповторний колорит, сформований віками, розстріляний гарматами війни та відроджений із новим, ще не до кінця сформованим, обличчям присутній у цих книгах. Деякі з них уже глибоко втягнули в себе гіркуватий дух часу, а інші ще пахнуть друкарнею. Із світлин на їх сторінках на нас дивляться ті хто будував це місто до нас. Їхні палітурки захоплено розглядатимуть ті кому ми залишимо наше місто. Книжки про Львів…
Іван Крип’якевич «Історичні проходи по Львові». Так називається історико-краєзнавча праця одного з кращих учнів Михайла Грушевського, видатного українського історика, яка побачила світ у 1932 р. Книга знайомить нас з сторінками сивої давнини Львова, найважливішими подіями в житті міста протягом XIII – XX ст.
Юзеф Вітлін «Мій Львів» (Józef Wittlin «Mój Lwów»). Книга у якій класично відтворено, а може її публікацією частково і породжений (хто зна?), міф про «старий, прекрасний Львів», «місто якого уже нема», «наш (тобто періоду австрійського і польського панування, польський) Львів». Так само застиглий, пропущений крізь свідомість підлітка, образ Львова містить книга Станіслава Лема «Високий Замок». Її автор, фантаст із світовим іменем (чого варто згадати хоча б його шедевр «Солярис») до 1946 року мешкав у Львові, залишивши нам уявні картини, описи міста таким, яким він його запам’ятав. Бо іншого він вже не бачив – виїхавши після Другої світової війни до Кракова Лем більше ніколи не повернеться до Львова.
Образи Львова від Вітліна та Лема, а також спогади про це місто інших діячів німецькомовної та польської літератури (З. Герберта, А. Заґаєвського, Б. Шульца, Б.-І. Антонича, А. Дьобліна) дбайливо зібрав у своїй книзі нідерландський дослідник Ян Пауль Гінріхс. Його книга носить заголовок «Lemberg-Lwów-Львів. Фатальне місто». Місто у ній показане таким, яким його бачать (чи хочуть бачить?) з-за кордону, із неповторними, втраченими довоєнними образами та шармом, важкою реальністю пострадянської України затиснутої між сходом і заходом.
«Автор книжки пояснює, що вибрав такий підхід до опису міста, бо в путівниках по Львову дуже мало інформації про неприємні приємні сторінки львівської історії…, − читаємо у часописі «Критика» (число 5/6, травень-червень 2011 року), − жоден із туристичних буклетів, доступних за кордоном, не дає вичерпної картини трагедії єврейського населення. Тож у цій книжці можемо побачити столицю Галичини очима євреїв та поляків» .
Сергій Гуменний
Список джерел:
- Крип’якевич І. Історичні походи по Львову. Львів «Каменяр», 1991.
- https://www.livelib.ru/selection/19466-lviv-u-literaturi
- Ян Пауль Гінріхс, Lemberg-Lwów-Львів. Фатальне місто. З нідерландської переклав Ярослав Довгополий, Київ: «Видавництво Жупанського», 2010.
- Альбіна Познякова. Інші дні Львова. Часопис «Критика» Число 5-6 (163-164) Травень-червень 2011
