Італійські ідеї для синагог Волині: як написати цікаву книгу

0
86
Італійські ідеї для синагог Волині: як написати цікаву книгу
Італійські ідеї для синагог Волині: як написати цікаву книгу

У 2017 році вийшло друком англомовне дослідження про синагоги Волині у двох томах. Один зі співавторів книги Сергій Кравцов – доктор архітектури, історик архітектури у Центрі єврейського мистецтва Єврейського університету у Єрусалимі, знавець сакрального мистецтва Східної Європи.

Хроніки Любарта поспілкувалися з автором про давні єврейські святині Волині і книгу, яка їм присвячена.

– Пане Сергію, варто ввести Ваше ім’я в Google, і він тут же знаходить величезну кількість публікацій, пов’язаних з синагогами України. Чому Вас зацікавила ця тема?

Сергій Кравцов – Дякую за приємне зауваження, я не думав, що такий популярний. Синагоги Волині цікавлять мене з тих пір, як я захопився історією архітектури синагог у Східній Європі, а точніше з кінця 1980-х років. У той час я працював над своєю дисертацією, яка була присвячена містобудуванню Галичини. Мою увагу тоді привернули знакові планувальні схеми, наприклад, Єрусалим земний і небесний, з одного боку, і жива тканина історичних міст України, що була наповнена різновірчими сакральними спорудами, все це дало поштовх до пошуку сенсів, виражених в архітектурі та містобудуванні.

На Волині втілено багато архітектурних задумів бароко, які виникли в Італії і принесені були сюди майстрами-іноземцями. Це явище помітне також у архітектурі синагог, зокрема, у Великій острозькій синагозі, яка була побудована близько 1627 року. Це стало однією з причин вибору теми для нашої спільної з істориком Володимиром Левіним наукової публікації, двотомника присвяченого синагогам Волині.

Були й інші причини: розвиток архітектури синагог в цьому регіоні не переривався з кінця ХVI століття практично до Другої світової війни, Волинь покривала густа мережа єврейських громад з численними синагогами, збереглася документація цих будівель в кращі роки їх існування, в повоєнний час було опубліковано чимало книг пам’яті єврейських громад Волині, а також єврейських переказів, присвячених волинським синагогам і записаних під час етнографічної експедиції С. Ан-ського напередодні Першої світової війни.

Все це дозволило нам придумати план цікавої, на нашу думку, книги, скласти заявку, яку переконала британських друзів Єврейського університету в Єрусалимі виділити нам грант, який дозволив завершити і видати наше дослідження.

Два томи про волинські синагоги авторів Сергія Кравцова та Володимира Левіна
Два томи про волинські синагоги авторів Сергія Кравцова та Володимира Левіна

– Наскільки, на Ваш погляд, вивчено історію синагог Волині сьогодні? Чи є якісь відкриття в цій галузі? Які відкриття зробили Ви в своїй монографії про синагогах Волині?

Сергій Кравцов – Архітектура синагог Волині приваблює дослідників ще з кінця ХIХ століття. Неминуще значення має документ, опублікований Матіасом Берсоном в 1896 році – привілей 1626 року, що дозволяє побудувати луцьку синагогу як оборонну споруду.

До речі, жодна інша синагога не була удостоєна такого документа; улюблений краєзнавцями термін «оборонна синагога» слід застосовувати в однині, тільки стосовно Луцька. Помітні дослідні праці були зроблені в міжвоєнний період. Важливо відзначити безліч збережених фотографій волинських синагог.

Лічені синагоги були обміряні; тут можна виділити креслення Великої луцької синагоги, виконані Леонідом Масловим та Валеріаном Сагайдаковським в 1934 році. Значний внесок у вивчення єврейської забудови Луцька зробив Ростислав Метельницький. Протягом десятиліть було опубліковано багато матеріалів, запропоновано теоретичні схеми, що охоплюють спадщину ХVII-ХVIII століть. Проте чимало пам’яток і явищ залишалося на периферії уваги дослідників.

Луцька синагога
Луцька синагога

Сподіваюся, з завершенням нашої роботи білих плям в історії синагог Волині поменшало, а й у майбутніх дослідників буде більш ніж достатньо роботи. Сподіваємося, що ми пробудили інтерес до предмету, який викличе критичне сприйняття нашого тексту, пошуки і знахідки нових джерел і методів дослідження. Що стосується наших відкриттів, ми пишаємося нашими архівними знахідками і їх інтерпретацією.

Наприклад, будівництво Великої синагоги в Берестечку, на якій встановлена охоронна дошка, що відносить її до ХVIII століття, слід датувати 1827-1885 роками. Ми знайшли проектні креслення цієї синагоги, датовані 1879 роком. Автором проекту був Костянтин Растурханов, головний архітектор Волинської православної єпархії, той самий, що побудував дзвіницю Почаївської Лаври в 1857-1869 роках.

До подібних знахідок відносяться креслення рівненської Великої синагоги, датовані 1849 роком. Крім того, нам вдалося атрибутувати чимало архівних фотографій, місце зйомки яких було встановлено помилково або зовсім не встановлено. Важливими знахідками були скромні дерев’яні синагоги, що збереглися в Олевську і Пулинах.

Багато що вдалося зрозуміти завдяки прочитанню написів, зроблених на староєврейській мові і відображених на старих фото. До відкриттів слід віднести знахідку ритуальних предметів, якими користувалися в Великий синагозі Луцька до Першої світової війни, які були вивезені експедицією С. Ан-ського і нині зберігаються в Етнографічному музеї у Санкт-Петербурзі.

Самен Ан-ський. Колаж Олександра Котиса
Самен Ан-ський. Колаж Олександра Котиса

– Ваша остання книга про синагоги Волині, наповнена чудовими ілюстраціями. Звідки вони? Чи довго їх довелося збирати?

Сергій Кравцов Спасибі за добре слово про наші ілюстрації! Ми їх збирали з початку 1990-х років. Вони зберігаються в колекціях України, Білорусі, Польщі, Австрії, Великої Британії, Росії, Ізраїлю, США. Крім того, в книзі багато обмірних креслень збережених синагог. Вони виконані українськими архітекторами-реставраторами на замовлення Центру єврейського мистецтва Єврейського університету в Єрусалимі. Ці креслення доступні на нашому сайті, в Індексі єврейського мистецтва імені Бецалеля Наркіса тут.

– Ми знаємо, що багато синагог Волині назавжди втрачені для історії. На вашу думку, які з них були унікальними не тільки для Волині, а і як пам’ятки світової архітектури?

Сергій Кравцов Однією з найцінніших пам’яток європейської архітектури є згадана Велика острозька синагога. В її композиції і декорі відбилося уявлення про Єрусалимський Храм, графічно виражене в коментарі до Книги пророка Єзекіїля, виданому в Римі в 1604 році. Цікаво, що близька ідея була втілена дещо пізніше, близько 1670 року в синагогах Амстердама. Острозьку синагогу, яка пережила не одну війну, в наші дні вдалося врятувати від занепаду й руйнування завдяки зусиллям чудової людини Григорія Аршинова.

– Чи відомі імена архітекторів, яким належить авторство волинських синагог?

Сергій Кравцов Острозьку синагогу, за моєю гіпотезою, побудував майстер львівського цеху будівничих Якуб (Джакомо) Мадлена (помер в 1630 році), родом зі швейцарського кантону Ґраубюнден, який працював для князя Олександра Заславського. Я вже згадав єпархіального архітектора Костянтина Растурханова, автора проекту синагоги в Берестечку і безлічі волинських церков.

Велику рівненську синагогу в 1849 році проектував штабс-капітан Олексій Проскуряков, який служив у Київській губернській управі. Євреї не могли належати до будівельних цехів і тому ми не чуємо про євреїв-архітекторів аж до початку ХХ століття. Архітектор-єврей Абрам Трахтенберг (1875-1919), який працював переважно в Києві, проектував луцький общинний будинок з його синагогою і, цілком можливо, стилістично близьку луцьку Талмуд-Тору.

Крім того, відомі євреї-теслі, що будували дерев’яні синагоги, і не тільки. Зберігся переказ про майстра Симху Вайса, сина Шломо з Луцька, який зробив план для дерев’яної синагоги в мазовецькому місті Насельськ (ХVIII століття). Єврейським художнім промислом було виготовлення ковчегів Тори (аронот кодеш), дерев’яних багатоярусних споруд, прикрашених багатим різьбленням. Відомий майстер Озер син Іхіеля з Кременця, який створив ковчег в Радивилові. Здебільшого ці майстри не підписували свої твори, їх імена в громадах частіше забували, ніж запам’ятовували.

Острозька синагога
Острозька синагога

– Що важливіше для сучасного викладача історії – об’єктивність у висвітленні минулого або формування психоемоційних уявлень про свою історію?

Сергій Кравцов  Я історик архітектури, є така досить рідкісна професія. Я працюю дослідником в Центрі єврейського мистецтва Єврейського університету, викладаю спорадично, лише в межах моєї вузької спеціалізації. Проте, я дозволю собі відповісти на Ваше питання. У вивченні історії, як і в її викладанні, важливо розуміти, що історія як така не має ні власної мети, ні кінця.

Таким чином, не існує «історичної справедливості» і її «торжества», є тільки інтереси окремих осіб і груп, які власне і наділяють історію психоемоційними оцінками. Тільки в ідеології, що наділяє історію метою, і веде, умовно кажучи, від «темного минулого» до «світлого майбутнього», можливий поділ історичних подій на «хороші» і «погані». Поміняйте точку зору – і всі оцінки перекинуться.

Сьогоднішня історична наука не сприймає такого телеологічного (від грецького слова «телос», тобто «мета»), підходу. Інша справа, що на кожному етапі знання, володіння певним набором фактів і методиками аналізу, історики, в тому числі історики мистецтва і архітектури, конструюють теорії, які впорядковують і пояснюють ці факти. Згодом накопичуються нові свідчення та факти, в старих теоріях виявляються похибки, виникають нові теоретичні конструкції. В цьому і полягає життя науки, відкритої критичному аналізу.

Емоційне ставлення до історії не завжди допомагає її осмисленню. Проте, важко уявити собі більш руйнівний період, ніж Друга світова війна, Голокост. Посудіть самі: з 341 синагоги, що колись існували в межах Волинської губернії, збереглося лише 39.

– Поділіться планами на майбутнє, чим зараз займаєтеся, яку тему вивчаєте?

Сергій Кравцов  В даний час я працюю над книгою про архітектуру синагог Латвії, так склалися плани і можливості. Займаюся декількома біографічними темами, не пов’язаними з Волинню.

Я хотів би побажати волинським читачам і любителям історії ще більшої уваги до історичного середовища, пам’яток історії та культури, незалежно від того, до якої групи чи конфесії вони належали в минулому.

Тетяна ЯЦЕЧКО-БЛАЖЕНКО

Напишіть відгук