Історія львівської бруківки, або камінь – як символ старого і сучасного Львова

0
1174

Про неї згадували поети у своїх віршах, а письменники – у творах, митці змальовували її у своїх картинах, а фотографи цього та минулого століття – шукали найкращий ракурс для знимкування…  Це щось таке без чого Львів не був би Львовом і в цьому переконані всі його мешканці – це львівська бруківка.

Фото бруківки. Джерело: <a href="http://any-type-tour.com/Lviv/articles.php?ch=11">http://any-type-tour.com/</a>
Фото бруківки. Джерело: http://any-type-tour.com/

“У Львові вже у 1452 р. Ринок і головніші вулиці були бруковані” – виявляється це була перша відома нам згадка про львівську бруківку. І залишена вона у хроніці губернатора Львова – Бартоломея Зіморовича. Цікаво, що виготовленням та укладанням бруківки займався не будь-хто,  для цього існувала навіть окрема професія – т. зв. брукарі, яких “місто утримувало, щорічно оплачуючи їхню роботу”.

Жителі міста Львова (особливо у центральній частині), вийшовши зі свого помешкання, мали потрапляти на зручні та комфортні дороги. Для цього, з міської скарбниці постійно виділялися кошти для “впорядкування площ, тротуарів, доріг”. Львів’яни, звичайно були задоволені міською владою, яка постійно вдосконалювала зовнішній вигляд місцевості, а гості міста – приємно здивовані.

Не дивно, що площа Ринок стала першою територією, на якій було покладено бруківку, тут ще й відбувалися корисні для суспільства експерименти:  “Навколо Ринку перед будинками іде тротуар, гладко викладений тесаним камінням. Він такий широкий, що можуть іти чотири особи разом або дві пари назустріч одна одній”.

Стара бруківка гріє ніжно,
Слова з фонтану воду п’ють,
Різець років, неначе Пінзель,
У камені шукає суть.

Кузан В.

Процес укладання бруківки був довготривалий, проте цікавий: спочатку потрібно було видобути натуральний камінь, для цього – місто використовувало найкращі каменоломні. Потім шматки каменю обтесували до спеціальної форми, і цією ювелірною роботою займалися лише досвідчені майстри, котрі вміло оперували молотком та теслом.  Проте, варто зазначити, що вулиці міста Львова, свого часу, були вимощені не тільки кам’яною, але й дерев’яною бруківкою. Побачити її можна було у тих місцях: “де гуркіт возів та цокіт копит могли заважати працювати львівській еліті”, а також під вікнами міських багатіїв, котрі могли собі дозволити придбати дерев’яну бруківку, яка була значно дорожча за кам’яну.

Левеня – воно ж дитина,

Хоче гратись, пустувати
І зубами гризти ґрати.
І бруківкою кидатись
.

Людкевич М.

Виготовлення дерев’яної бруківки теж було своєрідним мистецтвом. Для цього використовували міцну та несхильну до гниття деревину – сосну. Бруки найчастіше виготовляли прямокутної форми і викладали на піскову основу, щоб вона протрималась якнайдовше, крім того, проміжки між плитками заливали смолою, щоб цеглини не набирали води.

Завдяки давнім записам дізнаємось, що дерев’яною бруківкою було вимощено територію попід стінами Галицького сейму (тепер – Львівський Національний університет імені Івана Франка) та на вулиці М. Грушевського – де, на той час, знаходився головний корпус університету. Крім згадуваних місць, були ще й інші, наприклад, дерев’яну бруківку у проході Глинянських воріт можна побачити і до сьогоднішніх днів.

Наталія ДАНИЛІВ

Джерела:

  1. Марчук Л. “Каштани падають на брук, тук-тук”. [Електронний ресурс] / Віче // Режим доступу: http://www.viche.info/journal/2260/
  2. Дерев’яна бруківка Львова. [Електронний ресурс] / AnyTipeTour // Режим доступу: http://any-type-tour.com/Lviv/articles.php?ch=11

Напишіть відгук