In memoriam: декілька слів про Ганса Менцинського

In memoriam: декілька слів про Ганса Менцинського

Початок травня цього року приніс працівникам Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької у Львові сумну звістку. З далекої Швеції повідомили, що 29 квітня на 79 році життя помер Ганс Менцинський (1938-2017) – онук відомого українського оперного співака Модеста Менцинського.

Понад двадцять років працівники музею підтримували тісні контакти з Гансом Менцинським. Нам добре відомо, як багато зробив цей чоловік для збереження й повернення в Україну унікальної спадщини свого славного діда, що заслуговує на безперечне наше визнання і шану. У ці дні ми разом з рідними і близькими Ганса Менцинського поділяємо біль тяжкої втрати. Світлій пам’яті щирого і вірного приятеля нашого музею присвячуємо ці рядки.

Ганс Менцинський з працівниками Музею С.Крушельницької, 1999р.
Ганс Менцинський з працівниками Музею С.Крушельницької, 1999р.

У 1995 році громадянин Швеції Ганс Менцинський передав до Львова у дар Музею Соломії Крушельницької надзвичайно цінні пам’ятки, серед яких були архівні фотографії й грамплатівки, афіші з різних країн світу, старі нотні видання тощо. Усі ці матеріали зберігалися в особистому архіві діда Ганса Менцинського – українського оперного співака – героїчного тенора Модеста Менцинського (1875-1935). Свого часу він, як Олександр Мишуга, Соломія Крушельницька чи Олександр Носалевич, здобув заслужене визнання у шанувальників оперного мистецтва багатьох країн світу. Сповнене творчих тріумфів і перемог життя Модеста Менцинського пройшло далеко від рідного краю. Другою Батьківщиною для співака стала Швеція. Тут, як прем’єр Королівської опери у Стокгольмі здобув гучне ім’я, з рук шведських королів отримав найвищі відзнаки цієї країни – золоту медаль за літературу і мистецтво та орден Вази. Тут знайшов він і своє сімейне щастя: його дружиною стала чарівна шведка Клері Дегн, яка подарувала йому двох  синів й стала відданим другом на все життя.

Модест Менцинський (крайній справа) з дружиною Клері і синами Іваном та Юрієм
Модест Менцинський (крайній справа) з дружиною Клері і синами Іваном та Юрієм

Після завершення оперної кар’єри Модест Менцинський відкрив у Стокгольмі приватну школу співу. Мав талановитих учнів, з якими ділився своїм досвідом та відкривав таємниці вокального мистецтва. Сучасний шведський музикознавець Карл-Гуннар Олен твердить, що «впродовж 30-70-х років жоден педагог співу не мав такого великого значення для шведської опери, як Модест Менцинський. Він був фактично творцем шведської вокальної школи, яку так талановито продовжив його учень Арне Суннегорд».

І все ж таки, де б не жив і не виступав Модест Менцинський, душею і серцем він завжди був з рідним краєм. Часто приїжджав у Галичину з концертами чи просто провідати близьких, фінансово підтримував рідних а то й чужих людей, значні суми грошей жертвував для різних українських інституцій. В інтерв’ю одній із шведських газет співак сказав: ”Моя професія, постійна праця у театрі, вся родина відволікають щоденну увагу від думок про рідну землю. Але… за все те, чим я став, я завдячую передусім рідній землі, що наділила мене музикальним слухом, голосом, любов’ю до музики”. Його любов до своєї Батьківщини передалася  й кревним Модеста Менцинського. У 1936 році,  по смерті співака, Клері Дегн виконала заповіт чоловіка і передала до Наукового товариства ім. Т. Шевченка у Львові значну частину особистої бібліотеки Менцинського. До останніх днів свого життя вона також підтримувала контакти із родиною Менцинського у Галичині, постійно листувалася з його рідною сестрою Наталею Дацько та стриєчним братом Філаретом Колессою. Кожен її лист закінчувався такими словами: “Всім вам багато сердечних поздоровлень посилає Клері з дітьми”.

Модест Менцинський. "Kammersänger", поштівка 1913 р.
Модест Менцинський. “Kammersänger”, поштівка 1913 р.

Згодом приватним архівом Менцинського заопікувалися сини співака – Іван та Юрій. По смерті батьків їхні зв’язки з Україною не обірвалися. Вони активно листувалися з дослідником життя і творчості Модеста Менцинського, львівським мистецтвознавцем Іваном Деркачем. Саме йому пересилали до Львова невідомі на той час в Україні оригінальні фотографії співака у різних ролях, спогади його сучасників, музичну критику міжнародних оглядачів. Брати Менцинські підтримували також тісні взаємини з головою Української громади у Швеції Богданом Залугою, великим шанувальником таланту Модеста Мецинського.

Зустріч з Богданом Залугою, головою української громади Швеції. Музей С.Крушельницької, 1995 р.
Зустріч з Богданом Залугою, головою української громади Швеції. Музей С.Крушельницької, 1995 р.

Саме завдяки старанням Богдана Залуги працівники музею Соломії Крушельницької познайомилися й з онуком співака – Гансом Менцинським, який восени 1996 року вперше приїхав до Львова. На батьківщину свого діда, він прибув не з порожніми руками. Тоді, в подарунок Музею Соломії Крушельницької, Ганс Менцинський привіз (на себе перебрав також і витрати транспортування)  особистий інструмент Модеста Менцинського – концертний рояль відомої фірми “С.Bechstein’’. Під час першої зустрічі ми дізналися, що не тільки бажання повернути в Україну цю сімейну реліквію спонукало Ганса Менцинського до подорожі. Він зізнався, що все своє свідоме життя прагнув відвідати Україну, віднайти когось із галицької родини й більше дізнатися про свого діда. Гість із Швеції мав наперед складену програму свого побуту у Львові. В першу чергу хотів відвідати село Новосілки, звідки співак був родом, а також побувати у Львівському оперному театрі, на сцені якого виступав його дідо.

Ірина Криворучка, Ганс Менцинський оглядають матеріали з архіву Модеста Менцинського, 1996 р.
Ірина Криворучка, Ганс Менцинський оглядають матеріали з архіву Модеста Менцинського, 1996 р.

Ганс Менцинський не розумів української мови; окрім рідної шведської, добре володів англійською та німецькою. Але мовні проблеми не стали на перешкоді. Його надзвичайна допитливість та відкритість допомогли творити власну картину «українського світу». За короткий час свого перебування у Львові  Ганс Менцинський старався пізнати і побачити якнайбільше: мандрував давніми львівськими вулицями, оглядав музеї, намагався зрозуміти щоденне життя мешканців галицької столиці. Тішився товариством  тих осіб, з якими познайомився у Львові. Особливою симпатією виділяв композитора Миколу Колессу, з яким вів тривалі бесіди на різні теми. Тут варто згадати, що родини Менцинських і Колессів були близько споріднені: Модест Менцинський був стрийком Миколи Філаретовича Колесси.

Микола Колесса (в центрі), Ганс Менцинський під час відкриття виставки у Львівському історичному музеї, 2000 р.
Микола Колесса (в центрі), Ганс Менцинський під час відкриття виставки у Львівському історичному музеї, 2000 р.

Вже від часу першого знайомства усі працівники музею Соломії Крушельницької перейнялися великою симпатією до Ганса Менцинського. Нашій дружбі сприяли його нестримна емоційність, щирість і надзвичайна шляхетність; ми подивляли його інтелект та ерудицію, широку обізнаність з усіма тонкощами оперного та образотворчого мистецтва. За фахом Ганс Менцинський був інженером і довгі роки працював у машинобудівній компанії “Вольво”. За покликанням – завзятий колекціонер, який збирав і професійно досліджував монетний двір шведського короля Карла ІХ, був активним членом королівського нумізматичного товариства у Стокгольмі. Свої зацікавлення нумізматикою не припиняв і на українському ґрунті, тут також провадив активний пошук монет «свого короля».

Згодом, в одному із львівських видавництв було надруковане ґрунтовне трьохтомне дослідження про історію карбування монет при королівському дворі Карла ІХ. Про свою мандрівку до Львова, про все побачене й пережите, створив відеофільм. Після повернення до Швеції зібрав усіх членів родини, щоб поділитися своїми враженнями.

Микола Колесса, Ганс Менцинський в Музеї С.Крушельницької, 1999р.
Микола Колесса, Ганс Менцинський в Музеї С.Крушельницької, 1999р.

З цього часу наші контакти з Гансом Менцинським не припинялися. Вже у 1997 році він передає до Львова ще один подарунок – значну частину книжок із особистої бібліотеки Модеста Менцинського, які свого часу не потрапили до НТШ. Серед цих видань є й рідкісні: маловідомі дослідження про життя і творчість композитора Ріхарда Вагнера, партитури його опер, з автографами Модеста Менцинського. Музей отримав також й оригінальну візитівку дружини композитора Ріхарда Вагнера – Козіми, яку вона подарувала Модесту Менцинському під час побуту співака у Байройті. Особливо вразила нас ще одна унікальна – без перебільшення цього слова, пам’ятка, яка є родинною реліквією Менцинських. Це – оригінал документу, за підписом ерцгерцога Фрідріха з Дессау, датований  квітнем 1913 року, про присвоєння українському артистові почесного звання “камерного співака”.

Патент про присвоєння Модесту Менцинському звання "Kammersänger" Ерцгерцогом Фрідріхом. Дессау, 1913 р.
Патент про присвоєння Модесту Менцинському звання “Kammersänger” Ерцгерцогом Фрідріхом. Дессау, 1913 р.

Сьогодні усі ці артефакти зберігаються у музейному фонді Модеста Менцинського. Поруч з цими реліквіями зі Швеції постійно надходили й «не музейні» подарунки: чудові мистецькі видання та дорогі фарби для художника Ореста Скопа, який став щирим львівським приятелем Ганса Менцинського, він передавав також цінні медикаменти, які постійно потребує одна із співробітниць нашого Музею.

 "Багато вітань. Ганс". Автограф на звороті пошітвки
“Багато вітань. Ганс”. Автограф на звороті пошітвки

Впродовж цих років Ганс Менцинський тричі приїздив до Львова. Саме тут, у нього виникла ідея відкрити у Швеції мистецький салон “Модест”. Щоб втілити цей задум у життя, Ганс Менцинський купив  буд инок у містечку Хівік. Чому саме там? Це старе рибацьке поселення на півдні Швеції, завдяки своєму приємному м’якому клімату, перетворилося з часом на чудове  місце відпочинку, де проводилися артистичні салони. Сюди щороку на один тиждень під час Великодня з’їжджаються митці із цілої Швеції. Цей своєрідний вернісаж знають у всій  Європі, частими гостями тут є німці, англійці, фіни, поляки, французи. Отож, в одному із куплених Гансом Менцинським будинків, й була організована артистична галерея “Модест”, яка, за бажанням власника, має українське спрямування. Відкриття салону відбулося у квітні 2001 року, першим представив свої роботи львівський художник Орест Скоп. Очевидно, що у галереї почесне місце відведено постаті Модеста Менцинського. Саме ці експонати творять своєрідну легенду салону, сьогодні особа співака також стала легендою для усієї шведської родини.

Модест Менцинський у своєму помешканні. Стокгольм, 1932 р.
Модест Менцинський у своєму помешканні. Стокгольм, 1932 р.

“Не хваліть мене за те, що я свідомий українець… Який я вийшов від батька-матері, таким і лишуся до кінця свого життя”, – так говорив Модест Менцинський після одного із своїх доброчинних концертів у Галичині. Як бачимо, його гідним нащадком став онук співака Ганс Менцинський.

Ірина КРИВОРУЧКА
головний зберігач фондів Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької у Львові

Напишіть відгук