Видатний єврейський поет Нафталі Герц Імбер народився 1856 року у Золочеві. Перший вірш на івриті написав у 1866 році, навчаючись у хедері.
Слава прийшла до Нафталі ще в юні роки – за поему, присвячену сторіччю приєднання Буковини до Австро-Угорщини, у 1875 році отримав нагороду від імператораФранца-Йосифа. У тому ж році в Імбера, який дозволяв собі вільнодумство, винрик конфлікт із золочівськими хасидами і він буквально утік до Бродів. Там під впливом реформатора юдаїзму, письменника Авраама Крохмаля та єврейського науковця Хешла Єгошуа Шора став прихильником реформаторської течії Гаскала.
У молодості Нафталі Герц захоплювався подорожами, зокрема відвідав Угорщину, Сербію, Румунію. У 1882 році переїхав до Палестини, де працював секретарем лорда Лоуренса Оліфанта з єврейських питань. Там сповна проявився і поетичний дар Нафталі Герца. У першу збірку віршів «Ранкова зоря», видану в Єрусалимі у 1886 році, увійшов і вірш «Наша надія» Саме цей вірш став текстом майбутнього гімну сіоністського руху і держави Ізраїль.
У 1887 році він повернувся до Європи, але невдовзі уже опинився в індійському Бомбеї. У 1888 році приїхав до Лондона, де близько зійшовся з єврейським письменником Ізраелем Зангвілом. Імбер навчав його івриту і брав у нього уроки англійської. Імбер став прообразом жебрака-поета в двотомному романі «Діти гетто» Зангвіла.
У 1892 року Імбер переїхав до США. Писав англійською мовою твори на духовно-містичні теми, переклав на іврит «Рубаї» Омара Хайяма. За життя Імбера вийшли друком ще дві збірки його віршів — одна в Золочеві (1990 рік), інша в Нью-Йорку (1902 р.). У Нью-Йорку, на Манхеттені, поет і помер в 1909 році, встигнувши нажити собі чимало недоброзичливців, яким дошкуляв саркастичний характер поета. 1953 року прах Імберабуло перевезено до Єрусалиму.
Після утворення держави Ізраїль «Ха-тіква» фактично стала її гімном. Однак офіційний статус гімну був закріплений рішенням кнесету лише 10 листопада 2004 року.
Джерело: Край
