Вщерть заповнена зала Музею етнографії та художнього промислу 14 червня 2017 року ще раз засвідчила — глибинна думка й особливий творчий світ відомого поета, громадського діяча, шістдесятника, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка, заступника директора Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою Львівської політехніки Ігоря Калинця надихають, окрилюють і залишаються важливими орієнтирами для багатьох.
П’ятикнижжя до якого увійшли видання „Про декого і дещо“(публіцистика), „Молімось зорям дальнім“ (повість), „Знане і незнане про Антонича“ (матеріали до біографії), „Колесо фортуни“ (інтерв’ю за 30 років), „Листи до Дзвінки з ув’язнення“ (з листів 1973–1978 років) видані впродовж 2016-17 років у видавництві „Сполом“.
Вже взимку видання доповниться останнім томом, у який увійдуть переклади Єжи Герасимовича.
— Ця презентація, без сумніву, є знаковою подією в літературно-мистецькому житті Львова. Адже це нагода познайомитися з Калинцем-прозаїком, публіцистом, дослідником, упорядником багатої спадщини Ірини Калинець. Видані книги — своєрідні документи епохи новітньої історії України, багата джерельна база для майбутніх дослідників, істориків, журналістів, літературознавців, політологів. Для читачів — захоплива мандрівка стежками Богдана-Ігоря Антонича, сторінками недавніх, але вже призабутих подій становлення нашої держави, для педагогів — уроки виховання й освіти через листи до донечки, — наголосила на початку заходу його модерато, лауреат премії Ірини Калинець, директор МІОК Ірина Ключковська.
„Книги про декого і про дещо“
— Сам автор говорить про те, що до нього приходили різні музи. Перша муза — Пробуджена, яка надихнула на поезію до арештів. Друга муза — Невольнича, завдяки якій з’явилися твори в час арешту і на засланні. Третя муза — Мовчання, із якою мусили змиритися і прийняти її. І нарешті прийшла четверта — Громадянська. Всі вони дарували йому свободу бути вільним у часи нашого спільного концтабору, в часи заслання і арешту, й зараз — перед нашим світом; а нам — дивовижний світ поезії Калинця. Недаремно говорять, що ми живемо в епоху поезії Калинця, — наголосила Ірина Михайлівна.
Більше про книгу розповів професор, член НТШ, член-кореспонденту НАН України Микола Ільницький. Він зокрема зазначив, що в ній Ігор Калинець постає в різних іпостасях. Найперше, як борець за легалізацію УГКЦ, для чого він зробив дуже багато. А також той, хто відкриває світ своїх соратників-дисидентів. Ще Ігор Калинець постає в іпостасі поета, літературного критика й літературознавця.
„Молімось зорям дальнім“
Ця вишукана поетична повість була написана в слідчому ізоляторі в 1973 році. Одним із перших читачів цієї книги був Іван Світличний. Він написав, що Ігор Калинець — син країни колядок, для якого відступництво дорівнювало б самогубству.
— Це справедлива і об’ємна характеристика постаті Калинця в орбіті українства. Він ціле життя бореться, щоб ми не були плиткими, а глибокими Це проза, як органічне продовження його потреби пошуку чогось справжнього, нефальшивого. Сам автор називає її повістиною. Він скромний і самокритичний до цього визначального для української літератури твору, — зауважив фольклорист, проректор Львівського національного університету ім. Івана Франка Ярослав Гарасим.
„Колесо фортуни“
В передмові до книги Ігор Калинець зазначає, що його часто просять написати біографію. „Та ці інтерв’ю – це найкраща моя біографія“.
— Читати цю книгу — насолода від викладу, стилю, щирості. Це розмови на різні теми, з різними людьми. Вони дають можливість побачити Ігоря Калинця цілісно, як письменника, мислителя, громадянина, митця. Перше інтерв’ю датоване 1988 роком, а останнє в цій книзі 2016 роком. Ми дізнаємося про родину, про навчання в школі, університетське життя, знайомство із середовищем, відданим Україні, про нескорене бажання творити, про страшний і складний період табірного життя, про товариство людей, які невтомно допомагали, про повернення й інтенсивну громадську роботу. Пан Ігор в цих інтерв’ю багато говорить і про свою еволюцію, коли переступив через страх і відчув, що його український дух сильніший за систему. Наприкінці 60-х років у Києві була мода на „калинцювання“ — читати поезію Калинця. Щиро сподіваюся, що серед львівської молоді „калинцювання“ теж стане популярне, — наголосив у своєму виступі-рецензії декан філологічного факультету Львівського національного університету ім. І. Франка Святослав Пилипчук.
„Листи до Дзвенислави з ув’язнення“
Це найтепліша, емоційно найглибша книга. Як зазначила Ірина Ключковська, вона відкриває нам іншого Калинця — ніжного, зворушливого, доброго тата, мудрого учителя і, без сумніву, ерудита. Ця книга зараз може бути адресована педагогам, як чудовий підручник із педагогіки, а також для усіх батьків і дідусів.
— У цій книзі є також і листівки із репродукціями картин відомих світових художників — Новаківського, Пікассо, Дега, Шагала. Мурашка, Далі, Ван Гога та інших. А на звороті Ігор Калинець писав свої доні поезію до цих зображень. Там є напучування для малої Дзвінки, якими шляхами має йти, чого повинна навчитися, що побачити в музеях, як дійти до української і світової літератури. Я б сказала, що це коротка енциклопедія з мистецтва. Її важливо і корисно почитати всім, — зазначила Ірина Михайлівна.
Непростими спогадами про цей час поділилася донька Дзвенислава Мамчур-Калинець:
— Мені, мабуть, буде найважче говорити, бо це погляд не збоку, а зсередини. Різні почуття наповнюють мою душу. Пригадую і той густий липкий туман страху, що огорнув львівську громаду, моменти, коли ми були дуже самотні. Та в нашому житті були щирі друзі — товариш тата Роман Харкавий, покійні Стефа Шпичка, Стефа Шабатура та інші. Я завжди відчувала, що батьки, хоч далеко, та беруть участь у моєму вихованні. Звичайно, це було складно, бо через відстань можна передати напучування, але дуже важко передати любов. Лише коли прийшла листівка з дівчинкою, яка танцює на линві і дуже щемливий вірш, я зрозуміла ті страшні переживання батьків, які лишили мене зовсім малою. Та з іншого боку мене переповнює радість, що це опубліковане. Я багато років говорила проте, що з цього вийде прекрасний поетично-мистецький альбом. Маю мрію, щоб частини цієї книги увійшли в шкільну літературу.
На завершення зустрічі поета привітали його чисельні друзі, зокрема відомий філософ, письменник, поет Андрій Содомора.
Наталія ПАВЛИШИН
