В родині Францішка Грабовського та Соломії Копт було двоє синів, і обидва вони стали блискучими художниками. Старший Анджей (нар. 1833 р.) та молодший Войцех (нар. 1850 р.) виростали у Кракові. Їхні біографії схожі –навчалися у Школі образотворчого мистецтва в Кракові (Анджей – у 1849–1855 рр., Войцех – 1866–1871 рр.) під керівництвом Фелікса Шиналевського та Владислава Лучкевича. До речі, саме тут розпочалася дружба Анджея зі ще одним відомим тогочасним художником – Артуром Ґроттґером. Далі – Академія мистецтв в Мюнхені, Відні та Парижі.
Анджей 1866 року оселився у Львові. Його майстерня знаходилася у будинку на вул. Личаківській №15. Через два роки, 16 травня 1868-го, обвінчався із Марією Сабіною Ганною Брюль (1846—1916), донькою Івана Германа та Генерози Павлини Келер.
У ранній період творчості малював романтичні руїни замків, гумористично загострені жанрові сцени — «Обірванці» (1853), «Рибалка» (1855—1856), до цього ж періоду належить і його «Автопортрет» (1862). Із 1877 р. (завдяки протекції Яна Матейка) став професором Академії образотворчих мистецтв у Кракові.
Згодом писав жанрові й історичні картини, портрети аристократії та своїх сучасників. Використовував широкі, енергійно покладені мазки, ефекти світлотіні, тонко окреслював градації стриманих тонів, влучно схоплював властиві особливості зображуваних мешканців міста. Його олійні портрети наповнені деякою експресією та високою ретельністю. Працював також над сатиричною графікою. Друкував карикатурні статті під псевдонімом «Кобальт» у львівському гумористичному часописі «Хохлік» (пол. «Chochlik»).
Успішній кар’єрі та планам на майбутнє завадив туберкульоз. Після лікування в Штирії та Італії в 1886 р. з прогресуючим захворюванням він повернувся до Львова. Хвороба так сильно підкосила художника, що переважно виконанням замовлень займалися його учні. Однак він завершував картини і ставив на них своє ім’я, ініціали чи монограму.
Молодший брат Анджея – Войцех після завершення навчання в 1872 р. переїжджає до Відня, де починає працювати ілюстратором періодики. У 1873 р. оселився у Львові та вирушив у мандрівку по Галичині, також відвідав Перемишль і Краків. Із 1875 р. співпрацював із місцевими журналами. Мотиви для творчості знаходив під час численних поїздок по селах і містах Галичини. Малював типові сільські сцени – ярмарки, похорони, весілля, надаючи перевагу гумористичним ситуаціям із тенденцією до карикатурності.
Войцех Грабовський, безсумнівно, був талановитим, але все життя боровся з фінансовими проблемами. Брак матеріальних ресурсів не дозволяла йому займатися станковим живописом, тому передовсім знаходив себе в малюнках, які розповсюджувала преса – співпрацював з ілюстрованим часописом «Клоси» (пол. «Kłosy»). Однак для його творчості також були характерними сповнені таємничого настрою композиції на легендарну або фантастичну тематику, які дають підстави вважати Войцеха Грабовського найпослідовнішим представником львівського романтизму після Артура Ґроттґера. Переважно малюнки В. Грабовського виконані вугіллям, кольоровими олівцями та аквареллю.
У Відні в 1882 р. відбулося знайомство з Анною Білінською, художницею українського походження (образотворчому мистецтву вона навчалася у Варшаві та Парижі, більшість свого дорослого життя провела у Франції). Від самої зустрічі між ними палало палке почуття, вона неодноразово приїздила до нього у Львів, а дізнавшись в 1885 р. про тяжкий перебіг хвороби Войцеха, вирушає до Львова і перебуває з ним до самої смерті від сухот 2 червня 1885 р.
Його дочасна кончина стала на заваді їхньому одруженню. Через рік, 2 вересня 1886-го, помирає і старший брат – Анджей. Обидва вони (а також жінка Анджея) поховані на Личаківському цвинтарі в одному гробівці на полі №18.
Христина БАЗЮК
Джерела:
- www.muzeumzamoyskich.pl
- art.lviv-online.com
- uk.wikipedia.org
Фото:
- uk.wikipedia.org
- art.lviv-online.com
- nekropole.info
