Художники Антоні й Каетан Стефановичі: батько та син

0
101
Художники Антоні й Каетан Стефановичі: батько та син

Художник Антоні Стефанович народився 1858 р. в с. Кадубівці (Чернівецька обл.) і походив із буковинської вірменської родини. Дитинство провів у батьківському маєтку, який знаходився в с. Товтри Заставнівського району Чернівецької області. Після Чернівецької гімназії закінчив Віденську Академію мистецтв (1876 – 1879), де навчався пейзажу у К. Вурцінгера, К. Гріпенкерла і А. Ейзенменгера, хоча найбільше його приваблював портретний живопис. Після закінчення Академії мистецтв влаштувався на роботу в Польщі. Саме тоді перед ним постав вибір своєї професії: або це творча діяльність вільного художника, або педагогічна робота. Вибір припав на другу і з 1885 р. Стефанович розпочинає працювати викладачем рисунку в Гімназії ім. Франца-Йосифа в Дрогобичі.

1884 р. в шлюбі з Марією Стефанович народжується їх перша дитина – донька Емілія, через два роки 12 липня – син Каетан, який згодом також стане художником. У 1887 р. Антоні Стефановичу присвоєно титул професора і він працює на посаді професора рисунку в державній гімназії в Дрогобичі та у Вищій Реальній школі в м. Станіславів, а з 1893 р. викладає у Вищій Реальній школі у Львові. У 1893-1905 рр. художник стає одним з членів, згодом – віце-директором екзаменаційної комісії для вчителів народних шкіл у Львові.

1894 р. пише, ілюструє та видає у Львові підручник для вчителів «Наука рисунку з вільної руки», 1898 р. видає його продовження («Наука елементарного рисунку з натури, заснованого на законах перспективи»). До 1914 р. Антоні Стефанович працює на посаді головного інспектора з мистецьких питань у професійних художньо-промислових школах Австрії. Однак через війну родина художника до 1918 р. емігрує зі Львова в м. Бяла (сучасна назва – м. Бєльсько-Бяла, Польща).

1924 р. Стефанович виходить на пенсію. 17 грудня 1929 р. Антоні Стефанович помирає у Львові, похований в родинному гробівці Стефановичів на Личаківському цвинтарі. Польська держава відзначила заслуги Антоні Стефановича орденом Залізної корони 3 ступеня (1911), медаллю і Почесним Хрестом для цивільних функціонерів, а також офіцерським хрестом Ордена відродження Польщі.

Антоні Стефанович залишався вірним академічним традиціям, незважаючи на всепоглинаючу хвилю мистецтва модерну, яка підхопила його сина – художника Каєтана Стефановича (він писав портрети, декоративно-фантастичні і символічні композиції, виконував монументальні розписи, оформляв інтер’єри, займався книжковою і прикладної графікою, розробляв моделі жіночого одягу).

Каєтан Стефанович народився в Дрогобичі, закінчив шкільне навчання у Львові. Опісля, за наполяганням сім’ї, він вступив на архітектурний факультет у Львівській політехніці, де слухав лекції професора Едгара Ковача. У 1906 р. переїхав до Академії витончених мистецтв у Кракові (1906-1908). З 1907 р постійно брав участь у львівських мистецьких виставках. Він був одним із засновників і головним кореспондентом польського ілюстрованого журналу художньої творчості «WIANKI». У 1908 р. переїжджає до Мюнхена, де протягом двох років навчався в Академії мистецтв. У лютому 1911 р., отримавши стипендію Фонду князя Леона Сапєги, відправився в Париж, аби удосконалювати художню майстерність живопису в Національній школі декоративного мистецтва.

1913 р. відбулася перша персональна виставка Каєтана Стефановича у Львові, яка згодом була повторена в Кракові та Познані (1914). Того ж року він проектує і виконує декоративне оформлення львівської Жіночої гімназії Софії Стшалковської (вул. Зелена №22, зараз – середня школа №6), а також стінопис будівлі Кредитного товариства (вул. Коперника №4).

Початок Першої світової війни руйнує давню мрію Каєтана про подорож до Індії, а також пов’язані з цим творчі плани художника, він вступає до лав Східного легіону у Львові та розпочинає військову службу.

Після завершення війни залишається у складі офіцерського запасу на посаді референта з навчальної роботи у Міністерстві військових справ, але з початком польсько-радянської війни без вагань повертається до свого полку на фронт. 20 вересня 1920 р. Каєтан Стефанович був застрелений під Рогачовом над р. Случ (тепер Гомельська обл., Білорусія). Похований на Личаківському цвинтарі у військовому меморіалі. Посмертно він був підвищений у званні до капітана.

Христина БАЗЮК

Джерела:

  1. Сімферовська А. Антоні і Каєтан Стефановичі: два обличчя Львова епохи модерну. Науковий каталог виставки / Львівська національна галерея мистецтв. – Львів: Колір ПРО, 2013. – 76 с.
  2. ru.hayazg.info

Фото:

  1. Mapio.net
  2. uk.wikipedia.org
  3. www.academia.edu

Напишіть відгук