Горище костелу святого Антонія У Львові (фото)

Костел святого Антонія у Львові
Костел святого Антонія у Львові

Костел святого Антонія Падуанського — римо-католицький храм у Львові на вулиці Личаківській, 49а. Пам’ятка барокової архітектури (охоронний номер 372). Фотограф Andriy Royuk.

На цьому місці у першій половині XVII ст. францисканці звели дерев’яний храм – ділянку під будівництво 23 червня 1617 р. надав магістрат. Та через 31 рік храм горить – якраз війська Б.Хмельницького обложили Львів. За будівництво нової святині – вже мурованої – взялися аж в 1669 р. Фундатором виступив Кшиштоф Корибут Вишневецький. Фундатор був з нього, напевно, такий собі, бо грошей не вистачало – храм став своєрідним довгобудом, на кінець XVII ст. було зведено лише фундаменти та, ймовірно, вівтарну частину. В 1718 р. гроші на недобудовану святиню дав вже краківський каштелян Януш Антоній Вишневецький. Припускають, що архітектором міг бути хтось з династії Фонтана. Освятили костел аж у 1739 р., а масивні сходи з скульптурою Богоматері з’явилися у 1755 р. І цю скульптуру, і статую св. Антонія (у дворі костелу) приписують Себастьяну Фесінгеру. При храмі був невеликий монастир.

Реконструкція комплексу мала місце у 1765 р. (під керівництвом Франциска Кульчицького) – тоді було добудовано бароковий фронтон із кам’яними вазами (проект Петра Полейовського). Секуляризаційні реформи австрійського уряду перетворили костел св. Антонія в 1786 р. з монастирського храму на парафіяльний – до того таким був сусідній Петропавлівський костел ордену паулінів, буквально через дорогу (його віддали греко-католикам). Дзвіницю добудував у 1818 р. Йозеф Маркль. Пізніше дзвіницю було вбудовано у мур (1830). Стінопис інтер’єрів датують 1854 р.

Перебудова храму – у 1893 р., реставрація сходи з балюстрадою – 1901 р., наступного року добудували каплицю Розп’ятого Христа, а у 1904 р. – каплицю св. Варвари і св. Йосипа (розписи Тадеуша Пельчарського).

Костелу св. Антонія пощастило – в радянські часи він діяв, хіба от в 1950 р. в парохії забрали плебанію. В часи незалежності до храму знову повернулися ченці-францисканці.

Якщо пощастить потрапити всередину (а чому має не пощастити?), можна побачити п’ять пізньобарокових вівтарів (1740-ві). Дерев’яний амвон і пізньобарокові сповідальні – теж з XVIII ст. Ордан – молодший, з середини ХІХ ст. З трьох дзвонів храму вцілів лише один.

Напишіть відгук