Гнути слину, або як луцькі єзуїти заговорювали публіку

0
145

Уявіть, що ви йдете вулицею і раптом бачите, що на тумбу вилазить якийсь чоловік і починає щось промовляти. Ми би сьогодні просто подумали, що це черговий роздавач «духовних флаєрів». У старому Луцьку єзуїти сміливо виходили на вулицю.

Вони не кричали якісь укази короля, як кликуни, не галасували, як торговці стировою рибою, а проголошували публічні декламації. Виступали з привселюдними диспутами на теми античного мистецтва, чи християнської патристики.

Це було нове. Єзуїти вражали. У Луцьку таке вперше відбулося у 1609 році.

До проголошень були допущені тільки кращі учні. Публічні виступи знайомили місцеве населення з думкою бароко і ренесансу, заохочували до духовного вдосконалення і були свого роду рекламою колегіуму. Отже, без «флаєрів» таки не обходилося.

Місцем публічних заходів єзуїтів бували майдан Ринок, навчальні аудиторії, двори колегіумних споруд, навіть костели і майдани біля них. У 1669-1671 роках в Луцьку виголосили три діалоги і дві драми. А ще за кілька років – дали 10 різних заходів. Єзуїтські архівні документи зберегли відомості, що ці заходи були популярними серед населення. На них з’їжджалися навіть люди з навколишніх місцевостей. Очевидно, публікою були міщани і випадкові прибульці, але не пропускала таких заходів і шляхта.

Чи знайдеться сьогодні сміливий студент СНУ, щоб вийти на старий ринок і виголосити промову про доброчесність і порядок давньою грекою? Ну, або хоча б прочитати Езопа латиною десь так біля цуму? А колись це входило у програму навчання. Студенти конкурували за право бути кращим і виступати публічно, отримуючи за це винагороди у навчальному процесі. Правда, постібатися з промовців того часу було чимось на зразок доброго тону, що зафіксовано у давніх судових актах. Подібні виступи і виголошення відбувалися зазвичай латинською мовою, рідше – давньогрецькою і польською.

Майдан Ринок у Луцьку, де відбувалися публічні виступи
Майдан Ринок у Луцьку, де відбувалися публічні виступи

Пріоритет для виступу надавався християнським святам. Так, під час Великого Посту, Великого Тижня чи Різдва влаштовувалися, як правило, привселюдні діалоги і містерії. У день якогось святого – вистава на його честь. Наприклад, у колегіумі Луцька в листопаді 1670 року дали виставу на честь Станіслава Костки тощо. На державні дати – промови.

Отже, видається так, що поява театру в Луцьку пов’язана саме з діяльністю колегіуму і це був початок XVII століття. Усі драми, містерії, промови, вірші заносилися у книги Libri actuum et exhibitionum. Вони збереглися до нашого часу. На жаль, уже не в Луцьку. Серед тих, що найбільше запам’яталися досліднику ХІХ століття Оресту Левицькому:

  • драма Solis Regia in Luceoriensis Atheneo demonstrata,
  • віршована містерія Aurea Saecula in theatrum deducta,
  • публічний діалог Christus patiens,
  • драма Insani Amores,
  • латинська драма з польськомовною інтермедією Bacchus.

У 1748 році в колегіумі написали і поставили виставу Concors discordia (гармонійне протиріччя – вислів з метафізики, в якому поєднуються протилежні речі так, що контраст між ними очевидний), одним із дійових осіб якої був Гармидер. Вистава стосувалася історичних подій, у ній фігурував також бандурист козак Голота.

Олександр КОТИС

Джерело: “Хроніки Любарта”

Напишіть відгук