Святий великомученик Георгій Побідоносець користується особливою любов’ю і шаною у м. Львові. Він вважається покровителем міста, у Львові є три храми святого Георгія. Найвідоміший з них Собор святого Юра, що на даний час знаходиться в юрисдикції Української греко-католицької Церкви.

Новий храм святого Георгія УПЦ КП  побудований біля залізничного вокзалу. Про нього власне і буде йти нині мова.

Невелика церква в стилі супер-модерн недалеко від вокзалу, збудована під патронатом покійного Георгія Кирпи, котрий довший час працював начальником Львівської залізниці.

Як не сумно мені це визнавати, але в інтернеті я не знайшов інформації про час її спорудження та архітектурне авторство.

Але мені цей храм дуже подобається. Щось у ньому є таке світле і щире. А сучасна прозора аркоподібна стеля зовсім не вибивається з загального архітектурно ансамблю. Навпаки, вона там логічна і доречна.

А вітражне зображення Святого великомученика Георгія Побідоносця не залишає жодних сумнівів в тому, хто є патроном цього храму.

Чиста, не перевантажена зайвими елементами площа перед храмом, створює відчуття простору і щирої вишуканої простоти.

Загалом церква так ніби ненав’язливо, по-батьківськи запрошує зайти і побути на одинці зі собою.

Партнер посту: Если вы собираетесь строить надежно и быстро, то вам просто необходим технический надзор, который включат комплекс проверочных работ опытными экспертами.

Цей загадковий будинок знаходиться мало не в самому центрі львівської “силіконової долини” в оточенні бізнес-центрів та офісних комплексів на вулиці Стороженка, 33

І своїм фасадом, і не тільки фасадом, цей будинок, сильно дисонує зі своїми найближчими сусідами. Тут царюють запустіння та розруха.

Штукатурка фасаду потроху відвалюється, і передня стіна вкривається великими негарними шрамами-тріщинами.

Шибки на вікнах вціліли далеко не всюди і подекуди їх роль виконують шматки фанери, обрізки дощок, картонні коробки. Від стін віє холодом і вогкістю.

Причина того, що будинком досі ніхто з підприємців не зацікавився, дуже проста – як мені стало відомо з неперевірених джерел, в цьому будинку досі офіційно знаходиться опорний пункт міліції. Про це колись повідомляла відповідна інформаційна таблиця, від якої на даний час залишилися тільки місця кріплення. Тому врятувати будинок ніхто не може.

Партнер посту: Если болезнь вас побеждает, а современная медицина только разводит руками, тут гомеопатия берет реванш и предлагает  безопасное лечение многих болезней.

Сьогодні хочу запропонувати підбірку фотографій звичайнісінького, не перший погляд, дворика, що знаходиться в будинку на розі вулиць Залізничної та Стороженка.

Якщо дивитися з вулиці, нічим особливим будинок не відрізняється. Такий собі звичайнісінький львівський будинок. Але, зайшовши, в його дворик, потрапляєш просто таки в “рай еклектики”.

Над входом ще можна прочитати дату спорудження будинку 1908 рік, але внутрішня архітектура добудовувалась, преплановувалась і ремонтувалася стільки разів, що первісне обличчя дворика розпізнати практично неможливо.

Якщо з двору забрати сучасні автомобілі, тут спокійно можна знімати фільми про повоєнний Львів.

Тут можна зустріти на обшарпаному, без перил, балконі, сучасні пластикові двері і на напівзруйнованій стіні – євровікно. Складається враження, що хтось хотів щось змінити і покращити, але забракло грошей і роботи припинилися до кращих часів.

Дивлячись на це все хочеться згадати Задорнова з його відомою фразою “Ремонт ніколи не завершується – він тільки тимчасово призупиняється”.

І в цих умовах живуть люди. Живуть кожного дня. Тут закохуються і одружуються молоді люди, тут народжуються діти і з цього дворика вони йдуть в перший клас. І звідси люди вирушають в останню дорогу.

А скільки таких двориків по всьому місту? Десятки, а може й сотні!

Але кожному львів’янину хочеться бачити наше місто красивим, відремонтованим, чистим і охайним. Щоб кожного разу, йдучи чи ідучи містом, повертаючись додому з роботи чи мандруючи містом з друзями, хотілося  з гордістю сказати: “Це моє місто! Воно найкраще!”

Партнер посту: Недавно нашел очень полезный сайт для молодых родителей www.frisoclub.ru ребенок 11 месяцев развитие которого состоит в том, чтобы во всем стремится подражать маме и папе.

Як тільки у Львові трішки потепліло знову за свою справу взялися дорожні служби. І, хоча до “Євро 2012″ залишаються лічені дні, місто знову перетворилося на великий ремонтно-будівельний майданчик. Цього разу об’єктом моєї уваги стала Привокзальна площа. Площа, ремонту на якій не було мабуть років  зі сто.

Побачена картина мене сильно вразила. Оскільки в мас-медіа анонсували завершення ремонтних робіт до кінця березня, а я туди завітав на початку  квітня, то очікував побачити принаймні завершальну стадію.

Але вигляд площа мала ну зовсім не естетичний. Все перекопане, все звалене на купи будь-як, техніки багато, але, як ви бачите, робота просто “кипить”. Площа, яка є важливою транспортною артерією міста, була схожа, в кращому випадку, на закинутий пустир.

Ремонтні роботи охопили територію майже від храму Свв.Ольги і Єлизавети до привокзального базару і до початку вулиці Залізничної. Одна смуга по вулиці  Чернівецькій також ремонтується.

Ремонтні роботи такого масштабу в нашому місті тривають дуже довго, згадайте хоча б скільки часу ремонтували вулицю  Городоцьку на ділянці від церкви Св. Анни і до храму Свв.Ольги і Єлизавети. Цю ділянку робили майже дев’ять місяців, попри обіцяні чотири.

Ремонтні роботи на Привокзальній обіцяли завершити до кінця березня. Наразі процес ще триває. Постає цікаве запитання – “Чи встигнуть ремонтники до початку “Євро 2012″ завершити всі роботи?”. Але є ще цікавіше запитання -”Якщо площу  відкриють – скільки часу прослужить такий авральний ремонт?”

Музыканты и вокалисты очень часто используют пассивные мониторы для того, чтобы слушать себя лучше, поскольку топы всегда развернуты на публику и не дают четкого представления о качестве и силе звука.

Старіння кожного міста можна легко спостерігати за старінням його постійних мешканців. І, якщо люди – це істоти не довгоживучі, то постійними мешканцями можна сміливо вважати міські дерева. Їх народження проходить непомітно для людського ока і ніхто не святкує річниці їхнього життя.

Але, попри це, вони довший час залишаються живими свідками нашої історії. І чим старіше дерево, тим більше воно пам’ятає. Дуже шкода, що люди – мешканці міста, мало про це задумуються і не цінують життя дерев.

Їх заковують у бетон та бруківку, їх вирують під забудову різноманітних закладів, біля них просто влаштовують сміттєзвалища або вирізають на них свої імена.

Але одному з львівських дерев нещодавно пощастило – 120-літній клен клен на вулиці Валовій, 18а навпроти “Музею ідей”, отримав громадянство міста та надію на “щасливе життя”.  21 березня 2012 року на День Львівського Дерева опікуватися кленом взявся “Музей Ідей”.

Столітньому клену було присвоєно спеціальний  паспорт та Qrkod. А різнокольорові годівнички, які виготовили студенти кафедри дизайну Національного лісотехнічного університету, тепер стали окрасою дерева.

Навколо клена спорудили також імпровізований дерев’яний амфітеатр, куди можна прийти, посидіти, попрацювати чи просто подумати. Дехто приходить поспілкуватися з молодим красенем-кленом. Адже 120 -років для клена, який може прожити 500, це ще навіть не юнацький вік.

І як би було добре, якби кожен мешканець міста чи кожна міська родина взяла на себе опікунство хоча б над одним деревом.  Тоді і дерева би менше нищили і вислів “сімейне дерево” набув би абсолютно іншого змісту.

Партнер посту: В каждом городе есть свои достопримечательности. Это и известные места, и памятники и интересные сооружения. Гостиницы редко относятся к таким местам.  Но гостиницы Санкт-Петербурга заслуживают особого внимания у туристов. Это поистине настоящие произведения искусства и каждая со своей историей.

Відновлено цей храм до 2000-ліття від Різдва Христового в роках з 1990 по 2000. Меценатами стали: Я. Грицюк, Б. Опірський та М. Скрипець. Настоятель храму митрополит  протеєрей  С. Гарбадин

Про це все нам розповідає велика плита біля підніжжя правої колони головного портика храму святого апостола Андрея Первозванного у Львові на вулиці Шевченка, 66.

У ще вона розповідає що на сьогоднішній день це Українська Православна Автокефальна церква Київського Патріархату.

Свого часу це був храм Святої Родини оо. реформатів.

Споруда своїми архітектурними особливостями  одразу говорить про свою приналежність до православної церкви. Це і купольні бані , яких три (одна цнетральна та дві бокові) та особливості використання колонових конструкцій  та багато іншого.

Церква розташована на підйомі вулиці Шевченка і тому в її побудові добре видно поправки на рельєфні особливості.  Найпростіше це побачити на сходинках храму.

Поряд з церквою розташована невеличка дзвіниця на три дзвони.

Вона гармонійно вписується в архітектурний ансамбль храмової споруди.

Попри недавні ремонтно-відновлювальні роботи, фасад будівлі знову вимагає реставрації та постійного належного догляду.

Партнер посту: Если Вы покупаете в этом магазине лодочные моторы Киев далеко не единственный город, где Вы не сможете получить качественный сервис у официальных и авторизированных дилеров.

Сьогодні 27 березня на своє професійне свято Міжнародний день театру на марш протесту під назвою “ДОСИТЬ ФУТБОЛИТИ КУЛЬТУРУ!!! ” вийшли працівники львівських театрів. Ініціатором акції став колектив Львівського академічного театру імені Леся Курбаса.

Близько 12.00 на площу Ринок вийшли театрали з дзеркалами різного розміру у руках. Дзеркала виступали в образі театру. Адже театр був і є своєрідним живим дзеркалом, яке відображає загальний стан суспільства, країни. Український театр – це дзеркало, в яке влада вперто відмовляється дивитися.

Мітингувальники скандували “ДОСИТЬ ФУТБОЛИТИ КУЛЬТУРУ!!! ” і вимагали від міської влади терпимого соціального пакету, ремонту театральних приміщень та відмови від залишкового принципу фінансування культури. На площі до учасників акції долучалися випадкові перехожі, котрим не байдужа доля української культури у Львові. Вони діставали з сумочок люстерка і писали на них помадою свої вимоги.

Але хіба нашій міській владі є діло до культури? До мітингувальників так ніхто й не вийшов. Зрештою, я на це й не сподівався.  Наш мер не любить виходити до людей на вулицю.

Не дочекавшись реакції біля мерії, протестувальники пішли шукати щастя до Обласної Ради. Дорогою до них долучалися все нові та нові люди і до резиденції губернатора Львівської області прийшло вже набагато більше театралів.

Але й в Обласній Раді проблемами культури не дуже переймаються. Надаремно люди скандували та мокли під холодним львівським дощем – змову байдужість державних мужів, котрі мали б служити народу, не залишила жодних сумнівів у їх ставленні до театральних проблем.   Не отримавши жодного результату, театрали розійшлися святкувати своє сумне професійне свято.

От якби театральна профспілка України об’єднала всі театральні колективи країни під гаслом “День без культури” і на один день в жодному театрі нашої держави не йшла б ні одна вистава, може тоді б і президент і міністри задумалися б над тим, що вони діють з культурою.

Партнер посту:  Тот, кто занимается международными грузовыми перевозками, не раз сталкивался с проблемой найти автозапчасти для грузовых автомобилей хорошего качества и по приемлемым ценам. Чтобы не попасть «в просак», нужные запчасти лучше искать в интернет-магазинах.

Сучасна молодь взагалі не пам’ятає,  та й мені самому вже важко пригадується пам’ятний Володимиру Іллічу Леніна на (тепер проспект Свободи) проспекті Леніна на площі перед Львівською Оперою. Та  не дивно, адже в вересні минає двадцять два роки з моменту демонтажу цього пам’ятника.

Мітинг, присвячений відкриттю пам’ятника В.І. Леніну у Львові, відбувся 20 січня 1952 р. Пам’ятник був споруджений перед входом до театру опери та балету, на вісі Гетьманських Валів – парку-скверу, розташованого в центрі вулиці 1 Травня.

Автором пам’ятника був московський скульптор С.Меркуров, у здійсненні проекту брали участь архітектори В. Шарапенко та С. Француз; площу перед оперним театром впорядкували за проектом арх. І. Персикова та М. Юрчука.

Підготовка до встановлення пам’ятника В. І. Леніну почалася ще перед початком Великої вітчизняної війни, в червні 1941 року, але встановлений він був в 1952 році.

Так виглядав пам’ятник Леніну у Львові у вересні 1990 року напередодні демонтажу. Демонтували його 14 вересня 1990 року.

Після демонтажу, бронзова частину пам’ятника було розплавлена.   Так закінчилася майже сорокарічна його історія у місті Львові.

Партнер посту: Если вдруг, в одно прекрасное утро вы увидели на мониторе надпись «ваш пк заблокирован за просмотр и тиражирование…» – это означает, либо вы действительно этим занимаетесь и вас поймали, либо вы подхватили вирус-вымогатель.

Нічим особливим на перший погляд не примітна церква святої Параскеви П’ятниці на вулиці Богдана Хмельницького, 63 відноситься до найстаріших церковних споруд нашого міста.

За даними археологічних обстежень  що проводилися у 1977-1978 рр., перша церковна споруда у романському стилі, що знаходилася на цьому місці датується кінцем XIII – першою половиною XIV століття.

Церква була розміщена недалеко від першої львівської торгової площі (сьогодні площа Старий Ринок) і одночасно на так званому «Волинському шляху» — середньовічній дорозі, що збереглась до нашого часу у вигляді вулиці Хмельницького.

Після потужної пожежі 1623 року, церква зазнала істотних перебудов. З оборонною метою, було зокрема добудовано вежу над притвором.

Кілька разів церква була реставрована, а саме у 1870, 1886 і 1908 роках, і кожна реставрація залишала по собі елементи свого часу від готики і до пізнього ренесансу. У 1908 році завдяки проекту Міхала Лужецького, замість шатрового завершення храм отримав струнку баню із ліхтарем і наріжними вежечками.

Повна реставрація церкви була проведена в 1950 р., а в кін. 1990-х було зведено нову дзвіницю. Нині Церква святої Параскеви П’ятниці належить УАПЦ.

Партнер посту: Недавно ездил в Киев по делам и случайно попал в Ночной Клуб Сорри Бабушка, честно признаюсь, был приятно удивлен.  Отрываться можно на двух разных танцполах, кухня вкусня, словом все по-теме.

Як і більшість давніх споруд нашого міста, цей храм перебудовувався кілька разів і кожен період в історії залишав н його обличчі свій слід. Монастир сакраменток (бенедиктинок з Адорації Найсвятішого Сакраменту) заснували у 1710 році. А  у 1718 році було зведено перший костьол Заручин Пресвятої Діви Марії та Святого Йосифа. Була це  дерев’яна фахверкова споруда, яка проіснувала до 1743 року.

У 1744—1780 роки костел відбудували в камені за проектом відомого архітектора німецького походження Бернарда Меретина (Меретіннера). Перші два роки будівництвом керував сам Меретин. Також були зведені монастирські келії та мури. На території обителі розбили сад, який проіснував до XX століття.

Сучасного, австро-німецького вигляду храм набув після перебудови 1884—1894 рр. у стилі необароко за проектом Адольфа Мінасевича та реконструкції інтер’єру 1902—1904 рр. за проектом Владислава Садловського. Під час останньої створено новий вівтар, прикрашений чотирма статуями ангелів скульптора Петра Війтовича.

Костел сакраменток з боку головного фасаду виглядає як величезний цоколь високої вежі, поставленої по осі будівлі. Це підкреслювалося відсутністю порталу, вхід до костелу був з монастирського корпусу, що прилягав до нього. На кутах головного фасаду розміщені маленькі вежі, що приховують бічні нефи. Бічні фасади костелу більш строгі й лапідарні, розчленовані іонічними пілястрами з гірляндами. Основний декоративний мотив цих фасадів — вікна у формі еліпсів, прикрашені ліпниною.

У радянські часи будівлі та територію монастиря передали зооветеринарному інституту. В келіях влаштували гуртожиток та клуб. А в костьолі облаштували спортивний зал. Кажуть, що саме в стінах цього клубу у 1988 році вперше прозвучали ідеї створення Народного Руху України.

Реставрація комплексу монастиря сакраменток почалася у 1990-х роках. Викладачі зооветеринарного вузу власним коштом та на зібрані пожертви відремонтували костьол Заручин Пресвятої Діви Марії та Святого Йосифа. Його було передано УГКЦ й у грудні 1995 року освячено на храм Святої Трійці.

Партнер посту:  Если вы беспокоитесь об окружающей среде, если вам не все равно какую планету вы оставите свои детям и внукам, введите в поиск в интернете: электронные книги купить киев и сохраните жизнь хотя бы нескольким деревьям.