“Досконалий, сумлінний і добросовісний”

0
289

Минає 160 років від дня народження відомого львівського скульптора, викладача Львівської художньо-промислової школи Петра Віталіса Гарасимовича (Harasimowicz Piotr Witalis, 1857–1914). Хоча П.Гарасимовичу не судилося творити величних монументів, його роботи стали окрасою львівських кам’яниць та інтер’єрів.

Народився Петро Віталіс 29 квітня 1857 року у Варшаві. Його батько Юзеф Гарасимович був причетний до антиросійського повстання 1863–1864 років, тож родина була змушена виїхати до Галичини. Петро вчився в 1874–1875 роках у Краківській школі мистецтв, потім навчався в майстернях львівських скульпторів Тадеуша Сокульського (1875–1876) та Леонарда Марконі (1877–1879). Свою образотворчу майстерність вдосконалював у Флоренції в 1882–1884 роках.

Постаті муз на фасаді будинку по вул. Гнатюка, 8
Постаті муз на фасаді будинку по вул. Гнатюка, 8

Молодший брат Петра, Марцелій (1859–1935) також присвятив себе мистецтву – навчався у Кракові, а закінчував студії у Мюнхенській академії мистецтв.

Після студій у Флоренції Петро повернувся до Львова, де заснував свою майстерню в готелі «Європейський» на Марійській площі (тепер пл. Міцкевича) згодом створив майстерню на вул. Пекарській, 8. Спочатку займався переважно сницарством і різьбленням по дереву. Зокрема, створював рами у стилі рококо для Митрополичих палат на Святоюрській горі.

Дослідник львівської скульптури Юрій Бірюльов писав, що займався П.Гарасимович й архітектурною пластикою. «З болем у серці відклав подалі сницарку і перейшов до декоративно-монументальної пластики. Вже від 1884 року почав робити орнаментальний декор будинків у гідравлічному вапні та гіпсових відливах».

На відміну від «ощадного» стилю першої половини ХІХ ст., Королівське столичне місто Львів в останні десятиліття позаминулого віку не соромилося прикрашати свої кам’яниці. Робилося це переважно у стилях історизму (необароко, неоренесанс, неоготика) за рахунок копіювання готових зразків і шаблонів архітектурних елементів. Хоч у співпраці скульпторів і архітекторів поставали й оригінальні  фасади й інтер’єри.

Ю.Бірюльов пише: «Необароко і неорококо запанували в його працях 1890–1900 рр. Тоді він став провідним майстром у галузі декоративно-монументальної скульптури й відсунув на другий план свого вчителя Марконі. Від 1895 року Гарасимович викладав декоративну скульптуру у львівській Художньо-промисловій школі. В його майстерні проходили в той час численні скульптори-початківці, такі, як Б.Солтис, З.Отто, С.Вуйцик, С.-Е.Чапек, С.-К.Островський, а замовниками були кращі архітектори столиці Галичини».

Оздоблення будинку на вул. Фредра, 1
Оздоблення будинку на вул. Фредра, 1

Перейдімося вулицями міста, де ще збереглися оригінальні роботи Петра Гарасимовича. Однією з перших його великих робіт у Львові стало оздоблення військового касино на вул. Фредра, 1 у 1885 році (архітектор Ян Шульц). Тут бачимо, зокрема, над вікнами фігури Венери і Марса.

Неподалік на Академічній (тепер проспект Шевченка), 20 Петро Гарасимович оздобив скульптурами А.Міцкевича та Ю.Словацького наріжник кам’яниці на розі вул. Зіморовича (тепер Дж. Дудаєва).

Будинок на вул. П.Чайковського, 7
Будинок на вул. П.Чайковського, 7

У добу сецесії він створив рельєфи з музичними інструментами та металеві фігури лебедів на аттиках будівлі Галицького музичного товариства (тепер обласна філармонія). Цей репрезантаційний будинок постав 1907 року на вул. Хорущина (нині П.Чайковського) , 7 за проектом Владислава Садловського.

Будинок №16 на вул. Коперника
Будинок №16 на вул. Коперника

Будинок №16 на вулиці Коперника прикрашають барельєфи арф і муз, створені скульптором Петром Гарасимовичем. Цю кам’яницю перебудував 1888 року Іван Левинський для майстра фортепіано й органів Яна Слівинського.

Кам’яниця на вул. Театральній, 9
Кам’яниця на вул. Театральній, 9

У 1870-х власником кам’яниці на вул. Театральній, 9 став книгар і видавець Владислав Ґубринович (1836–1914), який збудував у 1890–1892 роках на цьому місці нову кам’яницю за проектом Юзефа Каєтана Яновського. Триповерхова кам’яниця споруджена у стилі неоренесансу з гостроверхими дахами та пілястрами. Але найбільшу прикрасу будинку становлять погруддя польських письменників, створені скульптором Петром Герасимовичем і встановлені в нішах між вікнами другого поверху. Це скульптурні портрети Яна Кохановського, Адама Міцкевича (з боку вул. Театральної), Зиґмунта Красінського, Юліуша Словацького, Юзефа Ігнатія Крашевського, Адама Асника (з боку вул. Памви Беринди).

Оздоблення будинку на пр. Свободи, 29
Оздоблення будинку на пр. Свободи, 29

Кам’яницю на вул. Карла Людвіґа (тепер проспект Свободи), 29 збудували у перехідному стилі від історизму до сецесії у 1901–1902 роках за проектом Якуба Соломона Кроха та Мавриція Зільберштайна. Фасад декорований балконами з металевою балюстрадою, ліпниною та завершений аттиком. Дім був сполучений вузьким пасажем з кам’яницею №8 на вул. Леся Курбаса. Над брамою, під балконом варто звернути увагу на голову міфічного духа-покровителя, який мав би охороняти цей будинок. Його, а також дівочі погруддя в нішах над вікнами третього поверху, створив Петро Віталіс Гарасимович.

Львівська опера
Львівська опера

Брав він також участь в оздоблені Львівської опери. Скульптурні прикраси залу глядачів виконали у 1899–1900 роках під керівництвом Петра Гарасимовича Петро Війтович, Едвард Подґурський, Джоано Джованетті та учні Львівської художньо-промислової школи. Зал вражає пишнотою позолочених скульптур і прикрас на тлі червоного плюшу крісел і оббивки. Балкони оздоблюють гіпсові скульптури атлантів, каріатид, муз, геніїв, а також герми.

Львівська опера
Львівська опера

Над авансценою вміщено скульптури роботи Петра Війтовича – крилатого Генія та богині Мистецтв, які тримають герб Королівського столичного міста Львова та лаврову гілку.

Львівська опера
Львівська опера

Стелю театрального залу прикрашає круглий плафон, розмальований під керівництвом Станіслава Рейхана. По колу встановлено також гіпсові барельєфи-медальйони роботи П.Гарасимовича та Е.Подгурського, на яких зображені 10 знаменитих польських акторів ХVIII – початку ХХ століть: Алоїза Жулковського, Яна Валерія Круліковського, Агнєшки Маріанни Трусколяської, Казимира Овсінського, Віталіса Смоховського, Юзефа Рихтера, Фелікса Бенди, Яна Непомуцена Новаковського, Гелени Моджеєвської, Анелі Ашперґерової.

Брама будинку № 6 на вул. Богдана Лепкого
Брама будинку № 6 на вул. Богдана Лепкого

Невелика вулиця Богдана Лепкого розташована між вулицями Городоцького та Листопадового Чину. Її проклали 1885 року й назвали Браєрівською, бо пролягала через Браєрівку, посілість родині Браєрів. «Над брамою будинку №6 були встановлені горельєфи геніїв музики і літератури, вікна на фасаді обрамлено левиними масками, погруддями Марса і Мінерви, фігурками грифонів, а у вестибюлі скульптор прикрасив стіни чотирма медальйонами з барельєфами на античні теми»

На світлині ліворуч – голова Мінерви, обабіч – грифони
На світлині ліворуч – голова Мінерви, обабіч – грифони

Над брамою будинку бачимо дві крилаті фігури, що символізують Музику та Скульптуру. А у широких сінях привертають увагу медальйони з барельєфами на античні сюжети.

Погруддя Марка Аврелія
Погруддя Марка Аврелія

Фасад кам’яниці під №14, спорудженої в стилі історизму у 1890-х роках, прикрашають над вікнами третього поверху два погруддя в античному стилі – лікаря Гіппократа та римського цісаря й філософа Марка Аврелія.

Каплиця Кшижанівських і Цетнерів
Каплиця Кшижанівських і Цетнерів

Робіт із цвинтарної пластики в доробку П.Гарасимовича небагато. У глибині Личаківського цвинтаря стоїть понищена часом і негодою каплиця Кшижанівських і Цетнерів, споруджена у 1890–1891 роках за проектом архітектора Яна Томаша Кудельського. Скульптор створив для каплиці пластичний декор у стилі неоготики, фігуру Божої Матері й оригінальні металеві химери на ринвах.

В’їзд до стаєнь і манежу, оздоблений двома головами коней (Пекарська, 12)
В’їзд до стаєнь і манежу, оздоблений двома головами коней (Пекарська, 12)

Дорогою до цвинтаря бачимо на вул. Пекарській, 19 палац Сєменських-Левицьких. У 1891-1894 роках Петро Віталіс Герасимович займався оздобленням фасаду й інтер’єрів палацу у стилі французької Другої імперії (часто називають його ще «стилем Третьої  імперії»: перша – імперія Карла Великого, друга – Наполеона Бонапарта, третя – його небожа Наполеона ІІІ). На схід від головної брами розміщений в’їзд до стаєнь і манежу, оздоблений двома головами коней. Адже власник палацу, граф Вільгельм Станіслав Сєменський, був президентом Галицької комісії з конярства, саме він й ініціював оздоблення власного палацу такими елементами.

Ми оглянули тільки частину доробку П.Гарасимовича у Львові. Займався він декорацією фасадів й інтер’єрів: палаців Фредрів у Беньковій Вишні, Бадені у Буську, Балів у Тулиголовому, Скшинських у Журавному; будівель у Станиславові, Чернівцях. Зокрема, в Ряшеві П.Гарасимович декорував у стилі маньєризму будівлю ратуші, споруджену у 1897–1898 роках за проектом архітектора Франца Сковрона.

Пропонував на конкурс і свій проект пам’ятника Адамові Міцкевичу у Львові, але до реалізації дочекалися його скромніші проекти пам’ятників поетові у Гусятині та Теребовлі на Тернопільщині.

Вул. Скельна, 1
Вул. Скельна, 1

У 1910 році професор Художньо-промислової школи П.Гарасимович мешкав із родиною на вул. На Скалці (тепер Скельна), 1. Помер він 20 липня 1914 року, коли на Європу стрімко насувалася катастрофа світової війни. Похований у родинному гробівці при головній алеї на 35 полі Личаківського цвинтаря.

Гробівець П.Гарасамовича на Личаківському кладовищі
Гробівець П.Гарасамовича на Личаківському кладовищі

«Gazeta Lwowska» писала в некролозі:

«Петро Віталіс Гарасимович, митець-скульптор і професор Промислової школи помер вчора у Львові, після тривалих страждань, на 58 році життя. Походив із Варшави, звідки малою дитиною виїхав з батьками після останньої завірюхи за кордон, відтак завітав до Львова, де працював як талановитий скульптор, щоби потім, отримавши посаду професора в Промисловій школі, здобув репутацію досконалого, сумлінного і добросовісного педагога.

Людина дуже чесна і порядна, добрий колега, поблажливий для молоді професор – здобув св. пам. Петро Гарасимович повагу і любов широких кіл нашого міста, у літературних, журналістських, мистецьких колах якого брав свого часу видатну участь.

Копітка праця з утримання жінки і дітей, яких надзвичайно сердечно любив, а врешті затяжна хвороба, що нищила його організм, змусили св. пам. Петра Гарасимовича до відходу у домашнє затишшя, звідки вчора долетіла сумна звістка про його смерть, викликаючи скрізь непідробний жаль.

У Львові залишає він багато слідів своєї корисної та прекрасної праці; залишає ґроно щирих друзів і чисельні загони вдячних учнів»

Ігор МЕЛЬНИК

Джерела:

  1. Бірюльов Ю. Львівська скульптура від раннього класицизму до авангардизму… – Львів, 2015.
  2. Gazeta Lwowska, nr. 164/1914.  22 lipca 1914. S. 4.
  3. https://zbruc.eu/

Напишіть відгук