Денис Зубрицький і його «Хроніка…», або як написати історію Львова

0
245

Навряд чи хтось з відвідувачів нашого сайту часто задумується над особами, які першими починали “лупати скалу” історії Львова. У сучасного читача є вибір з цілої низки синтез та більш спеціалізованих досліджень з історії Львова, але що ж було спочатку? Яким чином дослідники починали вивчати історію Львова? Ми пропонуємо вам поглянути на постать Дениса Зубрицького – історика, архівіста, етнографа, на постать дещо контраверсійну, проте безперечно непересічну. Постать, яку було б несправедливо забути з огляду на його творіння – “Хроніку міста Львова”, яка залишається актуальним для не одного покоління дослідників минувшини нашого міста і досі не втратила свого значення. Отож ким був Денис Зубрицький і чому саме його “Хроніка…” не втратила своєї актуальності?

Народився в 1777 р. в с. Батятичах Жовківського округу Королівства Галичини і Володимирщини, яке входило до складу Австрійської монархії Габсбургів. 1795 року закінчив Львівську гімназію. Зубрицький служив дрібним урядовцем магістрату міста Березів. У 1809 році відбулось певне кар’єрне зростання, – він був секретарем Перемишльського повітового управління адміністрації Варшавського князівства.

Будинок на вулиці Вірменській, де жив Зубрицький
Будинок на вулиці Вірменській, де жив Зубрицький

На початку 1820-х років Зубрицький працював судовим перекладачем з російської мови у Львівському магістраті. У 1829—1847 роках — він працівник Ставропігійського інституту у Львові. А у 1838—1839 роках, на прохання Львівського магістрату, упорядковував міський архів. Зубрицький був префектом Старопігійської друкарні у 1830-1842 роках. З огляду на свою активну наукову діяльність у 1842 році він був обраний член-кореспондентом археографічної комісії при Міністерстві народної освіти Росії. А від 1844 року – Зубрицький почесний член Київської тимчасової комісії по розбиранню давніх актів.

Портрет Дениса Зубрицького авторства Алоїзія Рейхана
Портрет Дениса Зубрицького
авторства Алоїзія Рейхана

Усі ці сухі факти приховують за собою справжню подвижницьку роботу львівського історика. Розпочав Зубрицький з публікації народних пісень. У 1822 і 1823 роках, у календарі “Львівський Пілігрим”, який виходив німецькою та польськими мовами, він видав деякі народні пісні, разом з мелодіями. У 1830 році виходить його перша історична праця. Німецькою мовою він видає огляд історії “греко-католицької Ставропігійної церкви та інституту, який діяв при ній” («Die griechisch-katholische Stavropigialkirche in Lemberg und das mit ihr vereinigte Institut», фактично це огляд історії Успенського братства та Ставропігійного Інституту). Наступного року, ця праця побачила світ польською мовою. У 1836 році він видає працю присвячену кириличному книгодрукуванню у Галичині.

У 1844 році з’являється чи не найважливіша праця Зубрицького – “Хроніка міста Львова”, яка вийшла польською мовою. Вона була результатом впорядкування міського архіву та охопила історію міста від XIV до ХІХ століття. Чимало вміщених у його праці матеріалів були унікальними, тому праця одразу стала культовою серед дослідників історії Львова і продовжує бути такою і сьогодні. Сумнівною з сучасної точки зору була його політична орієнтація. Зубрицький поступово стає прихильником москвофільства, активною була зокрема його співпраця та контакти з ідеологом російського самодержавства М. Погодіним. Проте подібна реакція була непоодинокою для тогочасної Галичини де перебуваючи під тиском польського руху, частина українських діячів вирішує, що «краще втопитися у російському морі, ніж у польській калабані». Зубрицький був одним з перших діячів подібного спрямування, і свою «Історію Галицької Русі» він писав уже виходячи з цих поглядів.

Могила Дениса Зубрицького
Могила Дениса Зубрицького

Зубрицький в одному з листів писав: «Я зберіг собі з моїх статків на старість лише стільки, скільки б вистачило до моєї смерті. Проте я помилився в своїх розрахунках смертю і пережив термін, призначений мною. Засоби для життя закінчились, а смерть не хоче мене брати». Проте 4 січня 1862 року, смерть таки прийшла до Зубрицького. Похований він у Львові, на Личаківському цвинтарі. Зубрицький залишив після себе не монументальні архітектурні споруди, не чарівні твори мистецтва, він не був визначним політичним діячем. Проте він зробив щось, можливо, значно більше. Він написав одну з перших історій Міста, які і сьогодні здатні бути для дослідників та і для простих діячів джерелом цікавих і унікальних фактів. Тож незважаючи на всі неоднозначні моменти, згадуймо Зубрицького хоч деколи – він того вартий.

Віктор ГУМЕННИЙ

Джерела:

  1. Скрипник П. І. Зубрицький Денис Іванович // Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с. — С. 386—387.
  2. Зубрицький Денис // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького та І. Підкови. — Львів: Літопис, 2007. — Т. 2. — С. 498—499.
  3. Зубрицький Денис. Хроніка міста Львова / Наук. ред.: Ярослав Дашкевич, Роман Шуст. Переклад з польської І. Сварника; коментарі М. Капраля. – Львів: Центр Європи, 2002. – 602 с.

 

Напишіть відгук