Будівничий історизму і модерну: Вінцент Ян Равський

0
427

Вінцент Ян Равський (також відомий як Вінцент Равський–молодший) був одним з найяскравіших та найбільш оригінальних львівських архітекторів свого часу. Він пішов стопами свого батька (Вінцента Равського-старшого) та працював у популярних на той час напрямках історизму та модерну і залишив помітний слід на архітектурній мапі Львова австрійського та міжвоєнного періоду. Пропонуємо вам поглянути на його життєпис та львівські творіння.

Народився Вінцент 26 листопада 1850 у Львові. Тут він здобув середню освіту та записався до навчання до Львівської політехніки, студентом якої він був у 1869-1872 роках. Як і значна кількість своїх сучасників, він вирішив продовжувати навчання у Відні, де протягом двох років відвідує заняття у Віденській політехніці.

Після повернення до Львова, він починає працювати у будівельній фірмі свого батька, а у 1876 році Вінцент стає уповноваженим будівничим. У цей час, він не лише працює над своїми власними проектами, але й охоче бере участь у реалізації проектів інших архітекторів як будівничий. Прикладами останнього зокрема стає його участь у спорудженні будівлі Галицького сейму, яка була зведена за проектом Ю. Гохбергера, та участь у будівництві церкви святого Георгія за проектом Густава Загса.

Галицький сейм, сучасний головний корпус Львівського університету імені Івана Франка
Галицький сейм, сучасний головний корпус Львівського університету імені Івана Франка

Від 1877 року Вінцент був активним членом Політехнічного товариства у Львові, причому був його доволі авторитетним членом, про що свідчить бодай той факт, що протягом 1883–1885, 1887–1900, 1908–1910, 1919 років, Равський входив до його правління. Кілька разів він був заступником секретаря, а у 1893–1895 роках він заступник голови правління. Апогеєм його визнання стало обрання Равського у 1908–1909 роках головою товариства. У 1894 році він очолив новостворену промислово-будівельну секцію товариства. Цікаво що у 1907 році, коли постало питання спорудження нової будівлі товариства, без зайвих вагань було прийнято саме проект Равського, реалізацією якого керував він же, протягом двох років.

У 1889 році Равський профінансував видання досить неординарної та цікавої книги «Вади і покращення нашого житла», яку видало Політехнічне товариство з нагоди Гігієнічної виставки у Львові. У 1890–1894 роках Вінцент входив до складу редакції друкованого органу товариства — журналу «Czasopismo Techniczne». Також Равський був членом комісії, яка поставила своїм завданням вдосконалити та реформувати програми підготовки майбутніх архітекторів у тогочасній Львівській політехніці.

Вінцент Равський
Вінцент Равський

У 1892 році Вінцент долучився до Товариства для розвитку міста Львова, а у 1893 році навіть обирається до міської ради. Він також входив до правління Галицької інженерної палати. У 1890-х Вінцент був одним з експертів на судовому процесі між Леонардом Марконі і Юзефом Каетаном Яновським у справі щодо авторства проекту Промислового музею. На цьому його суспільна діяльність не закінчувалась, так, Равський-молодший входив також до складу журі конкурсів на найкращий проект будинку Торговельно-промислової палати у Львові, який проходив у 1907 році, конкурсу на проект реконструкції львівської ратуші у 1908 році, та конкурсів на будівництво будівлі Акціонерного кооперативного банку у Львові, будівлі казино та конкурсу на проект нової будівлі для Львівського університету.

Проживав Вінцент у своїй особистій віллі на Кастелівці (на жаль, будівля не зеберглась до нашого часу), а від 1894 року на сучасній вулиці Матейка, де він прожив два роки, поки знов уне переселився на Кастелівку, де проживав на сучасній вулиці Чупринки. Помер Вінцент у 1927 році у Львові, тут же і був похований, на Личаківському некрополі. Серед його творінь особливо виділяються наступні будівлі. Житлові будинки на нинішній вулиці Франка, 2 та 4, споруджені у 1883 році.

Колишній дім управління залізниці на вулиці Січових стрільців, 3, зведений у стилі історизму (1885–1887).

Дім Ц. Альдер-Маньковської на сучасній вулиці Франка, 68.

Дім Ц. Альдер-Маньковської на нинішній вулиці Франка, 68.
Дім Ц. Альдер-Маньковської на нинішній вулиці Франка, 68.

Вілла на нинішній вулиці Чупринки, 61 (1896).

Будинок на вулиці Чупринки, 61
Будинок на вулиці Чупринки, 61

Будівля тривалий час слугувала особистим помешканням архітектора.

Будинок на вулиці Чупринки, 61
Будинок на вулиці Чупринки, 61

Будинок Політехнічного товариства на нинішній вулиці Дудаєва, 9.

Його авторству належить також ціла низка нереалізованих архітектурних проектів.

Віктор ГУМЕННИЙ

Джерела:

1. Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст. — Львів : Центр Європи, 2008.

  1. Бірюльов Ю. О. Віняж Іґнацій // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького та І. Підкови. — Львів : Літопис, 2007. — Т. 1. — С. 364.

Напишіть відгук