Будівля, де оселились закон і справедливість

0
615

Серед будівель Львова, збудованих у позаминулому столітті, особливе місце належить так званому «Палацу справедливості» – приміщенню Галицького Крайового Суду. І хоча вона на сьогодні вже не виконує свого первісного призначення, проте все ще зберігає сліди минулої величі та подій. Пропонуємо вам поглянути, якою вона була і якою вона на сьогодні є – будівля, що «несла справедливість і закон» львів’янам.

Початково на цьому місці розміщувався монастир кармелітів взутих із костелом святого Леонарда. Частину цієї території займав приватний житловий будинок. У середині 1870-х років будинок перебудовано за проектом Юліана Захаревича і у ньому було розташовано Крайовий повітовий суд. Споруда простояла лише 15 років, після чого її разом із залишками монастиря розібрано і у 1891—1895 роках зведено значно монументальнішу будівлю. Будинок Крайового Суду був споруджений у 1891-1895 роках, за проектом архітектора Франциска Сковрона. До його оздоблення долучилось чимало провідних на той час діячів мистецтва. Що ж символізувало його оздоблення?

Фасад будівлі на початку ХХ століття.
Фасад будівлі на початку ХХ століття.

Палац Справедливості був збудований у стилі віденського неоренесансу і несе у собі атмосферу історії Галичини кінця ХІХ ст. Будівлю було розміщено на тодішній вулиці Стефана Баторія. Скульптурну групу на фасаді у 1893 році виконав скульптор Леонард Марконі, а північний вестибюль було прикрашено алегоричною скульптурою правосуддя яку у 1896 р. виконав Антоній Попель. Зал другого поверху був оформлений ліпним декором та розписами художників школи Яна Матейка. Розглянемо їх детальніше.

Чи не основним елементом, що й досі нагадує нам про первинне призначення будівлі є частково збережена кам’яна група, що символізує “Справедливість”. Автором цього витвору був відомий львівський скульптор Леонардо Марконі – на той час професор Львівської політехніки.

У свій час за стінами Палацу Справедливості відбувалося багато гучних судових процесів. Тут відбувся суд над Михайлом Павликом і Остапом Терлецьким. Як уже згадувалось, до побудови Палацу на його місці розташовувався старий монастир Кармелітів, де до 1889 року містилася в’язниця. Там, умови утримання в’язнів вважалися найгіршими серед усіх тогочасних львівських тюрем. Саме в тій в’язниці відбував покарання український письменник Іван Франко у 1877—1878 роках. Про це свідчить встановлена 1972 року меморіальна таблиця (скульптор Анатолій Галян, архітектор Мирон Вендзилович).

Потрапивши в середину приміщення, у вестибюлі ми побачимо двох кам’яних левів, які символізували охорону права та законів Галичини. Вони були виконані автором пам’ятника Адаму Міцкевичу у Львові, Антоном Попельом. 1897 року Марконі, при допомозі Антона Попеля, доповнив боковий фасад від площі Галицької двома необароковими статуями «Справедливість» і «Законодавство», проте до сьогодні вони не збереглись.

Фасад будівлі у наші дні.
Фасад будівлі у наші дні.

Перш ніж дійти до сьогоднішнього стану, будівля Палацу Справедливості змінювала ще декілька призначень. Тут розміщувалася військова кафедра, також кафедра радіозв’язку Львівського політехнічного інституту. В наші дні тут знаходиться 19-й корпус Національного університету “Львівська політехніка”, де розміщені три інститути: архітектури, комп’ютерних технологій, і донедавна, що досить символічно – права та психології.

Віктор ГУМЕННИЙ

Джерела

  1. XIX корпус Національного університету “Львівська політехніка” (Режим доступу: http://stezhkamu.com/places/176_xix_korpus_nacionalnoho_universytetu_quotlvivska_politekhnikaquot)
  2. Вул. Князя Романа, 01-03 – корпус НУ “Львівська політехніка” (кол. “Палац справедливості”) (Режим доступу: http://www.lvivcenter.org/uk/lia/objects/?ci_objectid=296)
  3. Бірюльов Ю. О. Захаревичі: Творці столичного Львова. — Львів : Центр Європи, 2010.

Напишіть відгук