“Боронив Божі права та національні ідеали”, або життєпис отця Макарія Каровця

Постать  отця  Макарія  Михайла  Каровця,  ЧСВВ, стоїть  дещо  осібно  серед  життєписів  інших  визначних  особистостей,  якимитак  багата  історія  Церкви  у  минулому  столітті.  Священик-біритуаліст,  військовий  капелан,  журналіст,  науковець  і  публіцист,  протягом  понад  сорока  років  служіння  він  незмінно  проявляв  себе  сумлінним  трударем,  за  що  б  не  брався.  «Незважаючи  на  надзвичайно  важкі  умови,  в  яких  жив  і  діяв,  зробив  він  дуже  багато  для  свого  народу,  Церкви  і  Чину» – писав  про  співбрата  отець  Дам’ян  Богун (1910 – 2008).

Михайло  Каровець  побачив  світ  14 листопада 1873 р. у  Перемислові  Сокальського  повіту  (тепер – село  Перемисловичі  Сокальського  району  Львівської  обл.).  До  Чину  св. Василія  Великого  вступив  у  червні  1891-го,  прийнявши  монаше  ім’я  Макарій.  Рукоположений  на  священика  28 серпня 1898 р.  Душпастирську  працю  розпочав  у  1901 р.  в  Дрогобичі,  упродовж  наступних  тринадцяти  років  перебуваючи  по  різних  василіанських  обителях  Галичини.  Першу  світову  війну  зустрів  катехитом  у  Дрогобицькій  державній  ґімназії  імені  Франца  Йосифа  І.

Отець Макарій Михайло Каровець, ЧСВВ
Отець Макарій Михайло Каровець, ЧСВВ

Світова  війна,  а  слідом  за  нею  визвольні  змагання  спричинилися  до  драматичних  змін  у  житті  галицького  краю  загалом  та  кожного  його  мешканця  зокрема.  Не  стояла  осторонь  тих  подій  і  Церква:  немало  священнослужителів  обрали  однострій  військових  капеланів аби  духовно  провадити  тих,  хто  взявся  виборювати  волю  Україні  зі  зброєю  в  руках.  У  лавах  Української  Галицької  Армії  (УГА)  служили  понад  90  греко-католицьких  священиків,  близько   десяти  з  них  належали  до  Згромадження  василіан.  В  числі  останніх  українськими  вояками  опікувався  й  отець  Макарій,  котрий  швидко  здобув  авторитет  одного  з  найдосвідченіших  капеланів  у  збройних  силах.

Протягом  1918 – 1920 рр.  отець  Макарій Каровець,  ЧСВВ,  душпастирював  серед  вояків  1-ої  бригади  УСС  у  складі  2-го  корпусу  УГА,  створеної  на  базі  Леґіону  Українських  січових  стрільців  під  командуванням  отамана  Осипа Букшованого  (1890 – 1937).   Священнослужитель  сповняв  пастирський  обов’язок,  ділячи  з  воїнами  усі  тяготи  солдатського  життя  й  нераз  буваючи  за  крок  від  смерті.    Під  тиском  переважаючих ворожих сил  армія  Західноукраїнської  народної  республіки  змушена  була  спершу  перейти  Збруч,  опинившись  на  теренах  Наддніпрянщини,  а  пізніше,  знекровлена  необхідністю  поборювати  одразу  декількох  потужних  супротивників  (поляків,  більшовиків,  білогвардійців)  й  зовсім  припинила  боротьбу.  Більшість  її  солдатів  та  офіцерів  перейшли  на  польську  територію,  де  були  інтерновані.  Проте,  отець  Макарій  вчинив  інакше:  він  усвідомив,  що  його  духовної  опіки  потребують,  так би мовити,  тут  і  тепер  вірні  Католицької  Церкви  на  підконтрольній  совєтам  території.

Офіцери 1-ої бригади УСС
Офіцери 1-ої бригади УСС

Так  розпочалося  майже  десятилітнє  служіння  отця-василіанина  на  теренах  Кам’янецької  дієцезії  Римо-Католицької  Церкви  (нині – Кам’янець-Подільська  дієцезія  РКЦ),  відновленої  за  гетьманату  Павла  Скоропадського (1873 – 1945)  восени  1918 р.  Служіння,  здійснюване  для  вірних  двох  обрядів – східного  та  латинського.  Отець  Каровець,  назвавшись  перед  совєцькими чиновниками  австрійським  громадянином,  не  покладаючи  рук,  трудився  на  парафіях  Вінничини  (Жмеринка,  Браїлів,  Озаринці,  Могилів-Подільський).  Однак  брутальний  наступ  на  релігію  й  Церкву  під  радянським  режимом  чимраз  більше  утруднював  працю  для  добра  подільських  католиків.  Кінчилось  все  тим,  що  в  листопаді  1929-го  влада  депортувала  отця  Макарія  до  Польщі.  Покинувши  Наддніпрянщину,  священик  подав  до  Апостольської  Столиці  звіт  з  детальним  описом  гонінь  на  християн,  здійснюваних  атеїстичним  режимом.

По  десяти  роках  за  Збручем  отець  Макарій  нарешті  повернувся  до  рідного  краю,  до  кінця  1930-х  перебуваючи  у  монастирях  Львова,  Краснопущі  й  Варшави. Не  гаючи  часу,  активно  займався  наукою – зокрема  дослідженням  історії  славного  василіанського  Чину,  наслідком  чого  стала фундаментальна  чотиритомна  монографія  «Велика  реформа  Чина  св.  Василія  Великого  1882 р.»  (1933 – 1938 рр.).

Василіянський монастир св. Онуфрія у Львові. Літогравюра Антіна Пилиховського
Василіянський монастир св. Онуфрія у Львові. Літогравюра Антіна Пилиховського

Окремої  уваги  заслуговує  праця  отця  Макарія  на  ниві  галицької  журналістики,адже  від  1933  до 1935 р. йому  випало  сповняти обов’язки  редактора  українського  католицького  часопису  «Місіонар» (повна  назва – «Місіонар  Пресвятого  Серця  Ісусового») – провідного  релігійного  видання,  випуск  якого  започаткував  наприкінці  ХІХ ст. тодішній  ігумен Онуфріївського монастиря  у  Львові  о. Андрей  Шептицький (1865 – 1944),  майбутній  галицький  митрополит. Журнал,  що виходив  під  опікою  отців-василіан,  дуже  швидко  завоював  популярність  серед  галицької  авдиторії,  пік  котрої  припав  саме  на  1930-ті  рр.  Напередодні  совєцької  окупації  краю  наклад  «Місіонаря»  становив  близько  50 тис. примірників. Що  й  казати,  і  в  цій  царині  скромний  чернець зміг  впоратися  на  відмінно.

Український католицький часопис «Місіонар», 1934 р.
Український католицький часопис «Місіонар», 1934 р.

Своїм  добросовісним  служінням  протягом  чотирьох  десятиліть  отець  Каровець заслужив  аби  його  ім’я  згадували  в  числі  найвизначніших  подвижників  Чину  св.  Василія  Великого.  «У праці був ревний і запальний. Боронив Божі права і національні ідеали» – коротко  підсумував  отець  Дам´ян  Богун.

Монастир св. Онуфрія. Дзвіниця. Акварель А.Каменобродського. Поч. XX ст. ЛІМ
Монастир св. Онуфрія. Дзвіниця. Акварель А.Каменобродського. Поч. XX ст. ЛІМ

Відомості  про  останнє  десятиліття  життя  отця  Макарія  Михайла  Каровця,  ЧСВВ,  доволі  розпливчасті.  Відомо,  що  на  межі  1930 – 1940-х  рр.  він  обіймав  посаду  ігумена  монастиря  Воздвиження  Чесного  Хреста  Господнього  у  Бучачі,  де,  мабуть,  отця  й  застали  Друга  світова  війна  та  більшовицька  окупація.З початком радянсько-німецької війни старий  священик  знов  покинув  рідну  Галичину,  цим  разом  перебравшись  до  Братислави  (Словаччина).  Чи  був  переїзд  пов’язаний  з  бойовими  діями,  чи  з  потребою  допомогти  тодішньому  пряшівському  владиці  Павлові  Петру  Гойдичу (1888 – 1960),  ЧСВВ,  та  іншим  співбратам  розбудовувати  нову  василіанську  провінцію  на  словацьких  теренах – не знаємо  достеменно.

Бучацький монастир отців-василіан
Бучацький монастир отців-василіан

Помер  отець  Макарій  у  Братиславі  21 квітня 1944 р.,  залишивши  по  собі  добру  пам’ять  дбайливого душпастиря,  вірного  сина  Церкви і палкого  патріота  своєї  батьківщини.

Олександр  ШЕЙКО

  1. Біографії римо-католицьких  священиків,  репресованих  радянською  владою //З архівів  ВУЧК – ГПУ – НКВД – КГБ. – 2003. – Вип. 2 (21). – С.395 – 396 [Електронний  ресурс] – Режим  доступу: http://history.org.ua/JournALL/gpu/gpu_2003_21_2/156.pdf;
  2. Богун Д. О. Макарій (Михайло) Каровець, ЧСВВ//Місіонар Пресвятого  Ісусового  Серця:  Український  католицький  часопис. – грудень 1999. – № 12 (86). – С.343 [Електронний  ресурс] – Режим  доступу: https://issuu.com/mykolaslotvinskyy/docs/_________________12_1999;
  3. Вибір з «Пом’яника» Чину Св. Василія Великого – квітень//Офіційна сторінка  згромадження  василіян  у  Польщі  [Електронний  ресурс] – Режим  доступу:  http://www.bazylianie.pl/?option=com_content&view=article&id=254;
  4. Забзалюк Д. Душпастирська служба  українських  військових  формацій  першої  половини  ХХ ст.:  Монографія. – Львів, 2012. – 188 с. [Електронний  ресурс] – Режим  доступу: file:///C:/Users/Олександр/Downloads/UL0000012.PDF;
  5. Коротка історія  «Місіонаря»//Місіонар:  Український  католицький  часопис. – квітень 1997. – № 9 (54). – С.3 – 4 [Електронний  ресурс] – Режим  доступу: https://issuu.com/mykolaslotvinskyy/docs/_________________04_1997;
  6. Національно-політична діяльність  Чину//Офіційна  сторінка  згромадження  василіан  у  Польщі  [Електронний  ресурс] – Режим  доступу: http://www.bazylianie.pl/?option=com_content&view=article&id=241;
  7. Порайко І. Братство  українських  січових  стрільців  в  60-річчя  УСС//УСС:  1914 – 1974. – Філядельфія,  – С.25 – 37 [Електронний  ресурс] – Режим  доступу:  http://halychyna.ca/USSTOC/USStextRev1.pdf;
  8. Рубльова Н. С. Каровець Михайло//Енциклопедія сучасної  України [Електронний  ресурс] – Режим  доступу: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=9914;
  9. Терещук Г. 115 років журналу  «Місіонар»//Радіо  Свобода [Електронний  ресурс] – Режим  доступу: http://www.radiosvoboda.org/a/24570353.html;

Напишіть відгук