Потужний ударний гелікоптер вогневої підтримки МІ-24 стає просто невловимим і вертким, як дика оса, варто лише за штурвали сісти досвідченому пілотові – такому, як Олександр. У журналістів є така «заїжджена» фраза – «марити небом». Так от Олександр ним не просто марив, а жив небом все життя.
Його батько, свого часу, виконував бойові завдання на подібних повітряних машинах. І дитинство Сашка, як і дитинство напевно більшості дітей військовослужбовців пройшло на полігонах. В той час, коли однолітки по гурткам збирали макети літачків – Сашко вже на пам’ять знав, які кнопки є на штурвалі бойового гелікоптера.
– Цю машину просто не можна не любити, – каже він. – Надзвичайно надійна і потужна. Вона дозволяє виконувати найскладніші завдання.
Перші кроки у власній майстерності Олександр зробив опираючись на багатий батьківський досвід. Але вдосконаливши, вже родинну систему пілотування, він відпрацював свій неповторний небесний почерк. Його майстерність дозволила виводити з під вогню, та ворожих оточень наші підрозділи. Евакуювати поранених з місць, де здавалось ніхто не пройде і наш герой приречений померти від отриманих поранень. Сотні людей, що врятував своєю роботою Олександр, часто подумки дякують цьому бойовому янголу, який раптово з’явившись з небес рятував їх від полону чи смерті.
– Я дуже не хочу повторення важкого для всіх нас 2014 року, – каже Олександр. – І тому сподіваюсь, що наш народ все таки обере сторожового собаку, а не пухнастого телевізійного баранчика. Ми просто не можемо знову «проморгати» Україну.
Зараз гелікоптер Олександра пройшов повну модернізацію. На ньому встановлено сучасні електронні системи та озброєння. Пілот і машина готові до виконання свого головного завдання – захисту мирних українських трударів від зазіхань російсько-терористичних військ.
