Існує чимало львівських будівель добре знайомих ледь не для кожного зовні, однак, більшості городян нинішнього покоління було б важко відповісти, чим відома та чи інша споруда, що тут знаходилось сторіччя тому, не кажучи про ім’я архітектора..? До числа цих пам’яток можна сміливо віднести п’ятиповерхову кам’яницю на давній площі Смольки (нині-площа генерала Григоренка, 3), яку сьогодні займає Управління міністерства внутрішніх справ України у Львівській області.
Вуличка, що вела від середмістя до Єзуїтського городу (парк імені Івана Франка) та до Бригідок (в’язниця на Городоцькій) відома з часів середньовіччя. Ще на початку XIX сторіччя вона потопала у зелені, з яких визирали поодинокі садиби. Віддавна, на перехресті сучасних вулиць Гнатюка, Костюшка, Менцинського, Гребінки, на місці сучасного монументу Юрію Змієборцю стояла криниця. Згодом, мальовнича дільниця починає розбудовуватись, з’являються її нові домінанти…
Однією з них, донині, є кам’яниця, де сьогодні перебуває Управління міністерства внутрішніх справ України у Львівській області. Неокласичну споруду у п’ять поверхів спорудили 1911 року для Акційного спілчанського банку (Акціонерний кооперативний банк) за проектом відомого архітектора, талановитого нащадка “будівничого Львова”, Альфреда Захаревича.
Будівництву передував конкурс, на якому першу премію здобув спільний проект архітекторів Опольського та Кендзерського, однак варіант авторства Захаревича, що посів друге місце, мав успіх на архітектурній виставці, що передувала конкурсній програмі, і був взятий до реалізації.
Фасад будівлі членований пілястрами зі стилізованими капітелями іонічного ордеру. Над чільним фасадом височіє аттик, який прикрашали шість кам’яних вазонів. За львівською традицією останніх десятиріч, прийнято прибирати зайві архітектурні деталі, які можуть колись впасти. Так і прибрали 1999 року декоративні вазони з будівлі УМВС. Зате над порталом входу встановили металевий дашок…
Будівництво відбувалось із використанням нових технологій, в тому числі залізобетону, сучасна кам’яниця була справжньою окрасою тогочасного Львова… У партері будинку, з боку вулиці Міцкевича (тепер Листопадового чину), була популярна кав’ярня “Варшавська” з п’ятьма залами, оздобленими розписами Фелікса Вигживальського та скульптурами Зигмунта Курчинського. “Малахітова зала” була декорована в зелені кольори. Тим кольором підфарбовували і воду, що випорскував фонтан у цьому залі… Від 1912 року тут також діяв кінотеатр “Водевіль”, проте, не зважаючи на щоденну зміну репертуару, кінотеатр не був популярним у місті…
Цікаву згадку для нас про кав’ярню “Варшавську”,її атмосферу, залишив письменник і журналіст Юзеф Маєн: “Варшава” сьогодні є одним із небагатьох закладів Львова, де в будь-яку пору дня і ночі панує відносно сильний рух. Це є місце жидівської палестри, жидівського купецтва, основним пунктом сіоністів та жидівської академічної молоді, а також централлю жидівських жартів, які тут народжуються при столику відомого сатирика і розходяться звідси на обидві півкулі світу…”.
За часів II Республіки у цій будівлі вже перебувала Дирекція поліції, староство, Управління акцизу й монополії, редакція “Газети львівської”, Акціонерний кооперативний банк, кав’ярня “Варшава” Мошковіча та Центральний базар народного промислу, нині тут від 1949 року міститься Обласне управління внутрішніх справ.
Євгеній ІПАТОВ
Використані джерела:
http://otkritka-reprodukzija.blogspot.com/ , http://pohlyad.com/ , https://uk.wikipedia.org/ , http://www.lvivcenter.org/ , http://www.pslava.info/
