Архітектор львівського класицизму: Йосиф Дубльовський

0
478

Чільне місце у плеяді архітекторів Львова займає Йосиф Дубльовський. Для свого часу він був одним з будівничих, які створили обличчя Львова, котре ми можемо бачити і сьогодні і котрим продовжують милуватися туристи і яке подекуди не помічають самі львів’яни. Більше того, сама постать Дубльовського на сьогодні навряд чи комусь відома, окрім істориків архітектури. Отож пропонуємо вам поглянути на життєпис та творіння цього непересічного львів’янина.

Фрагмент будівлі на вул. Театральній, 10
Фрагмент будівлі на вул. Театральній, 10

Реконструція біографії Дубльовського становить собою досить серйозну проблему, оскільки відомостей про архітектора до нас дійшло не так і багато. Проте все ж нам відомо, що 1764 року Йосиф вступив до львівського цеху будівничих, який на той час об’єднував більшість львівських архітекторів. Також, ми можемо припустити, що Йосиф провадив досить активну будівничу діяльність, оскільки дослідникам відомо про позов цехового будівничого Мартина Левандовського проти Йосифа Дубльовського, який датується 1767 роком. У чому ж полягала провина Дубльовського? Його звинувачували у порушенні цехового статуту. Так, як стверджував позивач, Дубльовський розпочав будівництво більш як восьми об’єктів водночас. Нам залишається лише здогадуватись чим завершилась ця справа, проте подібна творча активність архітектора не може викликати здивування навіть у наші дні. На жаль, також не відомо про які саме об’єкти йдеться і чи було завершено будівництво.

вул. Староєврейська, 26
вул. Староєврейська, 26

Вкотре Дубльовський з’являється на сторінках міських документів уже 11 травня 1770 року. Тоді він придбав половину кам’яниці, яка сьогодні розташована на вулиці Староєврейській, 26. Через рік придбав другу частину і такми чином став власником усієї будівлі, проте ненадовго. 1781 року він продає увесь будинок. Нам невідомо де точно помер або був похований Дубльовський, проте насмілимося припустити, що це відбулося саме у Львові. Після інкорпорації Львова до складу Австрійської монархії Габсбургів, і ліквідації цехової системи, у нас все ще присутні відомості про участь Дубльовського у цілому ряді будівничих проектів, аж до 1780-х років. Вочевидь, він помирає або відходить від активної діяльності саме у цей час. Тому для нас єдиним спогадом про Дубльовського є будівлі, до яких він доклав свою руку.

Будинок на вулиці Театральній, 10 для генерала коронних військ, перемиського підчашого Роха Вінявського (можливо до будівництва був залучений також П. Полейовський). Для будівництва було використано руїни двох старших кам’яниць, що стояли на цій ділянці — Козловської (перші згадки із XVII ст.) і Шалінської (згадка 1557 року).


В середині XIX ст. і у 1907 році проводились реконструкції будівлі. Над вікнами першого поверху, в місцях розміщення замкового каменю вмонтовано гротескні маски сатирів. На другому поверсі — рельєфи з військовими символами, які стали своєрідними символами будинку.

У 1773—1776 роках займався перебудовою двох будинків в один на вулиці Вірменській (нині № 13) для архітектора Петра Полейовського.

вул. Театральна, 8
вул. Театральна, 8

Будинок на Театральній, 8 на замовлення старости раделицького Франциска Девича (1769). Житловий будинок на цьому місці був зведений у XVII ст. У будинку проживав міський райця Самуїл Кушевич та архітектор Андреа дель Аква. Сучасна будівля була створенаДубльовським для радельницького старости Франциска Девіча.

вул. Краківська, 17
вул. Краківська, 17

Будинок на вулиці Краківській, 17 для земського судді Юзефа Падлевського (1773).

вул. Староєврейська, 16
вул. Староєврейська, 16

Перебудував кам’яницю Зухоровичівську на вулиці Староєврейській, 16 (1776).

Також Дубльовський був задіяний у роботах у Латинському кафедральному соборі та соборі Святого Юра, проте на сьогодні встановити у яких саме частинах цих будівель він залишив свій слід вкрай важко, проте все ж варто розуміти, що вони найімовірніше таки несуть відбиток і його творчості.

Віктор ГУМЕННИЙ

Джерела:

Джерела:

Вуйцик В. С. Будівельний рух у Львові другої половини XVIII ст. // Записки Наукового товариства імені Шевченка — 2001. — Т. 241 (CCXLI). — С. 119 – 121.

Напишіть відгук