Арборетум, або подорож у зимову казку

Всього лише за 17 км. від Львова, у місцевості через яку протікає річка Верещиця, на Страдецькій горі розташоване невеличке село Страдч. Його історія сягає далеких часів, адже ще в Галицько-Волинському літописі від 1242 року згадується підземний монастир, розміщений на вершині гори, яка знаходиться біля села, а в 1515 році у документах можна прочитати про попа, отже уже тоді тут була церква.

Страдецька гора (с. Страдч, Львівська область)
Страдецька гора (с. Страдч, Львівська область)

Та окрім сакральних пам’яток, які становлять величезну цінність для нас, у селі Страдч є також Арборетум – це дендрологічний парк, що є структурним підрозділом Ботанічного саду Національного лісотехнічного університету України.

Головний вхід до Страдчівського арборетуму, фото Ірина Хлян.
Головний вхід до Страдчівського арборетуму, фото Ірина Хлян.

Цей парк виконує роль лісової дослідницької станції. Особливо  чудовий він у зимовий період. Всього п’ять хвилин пішої прогулянки від головної траси Львів-Краковець до парку і ви потрапляєте в казкову місцину.

Дошка, яка висить на стіні будівлі Страдчівської лісової науково-дослідної станції, фото Ірина Хлян.
Дошка, яка висить на стіні будівлі Страдчівської лісової науково-дослідної станції, фото Ірина Хлян.

Площа парку – 5,7 га. Дендропарк має чудове розташування, на горбистому плоскогір’ї Розточчя. Він був створений в 1963 р, як дендропарк Львівського лісотехнічного інституту.

Інформаційний стенд ботанічного саду, фото Ірина Хлян.
Інформаційний стенд ботанічного саду, фото Ірина Хлян.

Основна мета Страдчівської лісової науково-дослідної станції – вивчити лісові насадження Розточчя, збільшити їхню продуктивність, біорізноманіття, зберегти та поповнювати колекційні насадження Страдчівського арборетуму. На території парку на сьогодні росте близько 350 представників деревної флори і стільки ж видів трав’яної флори.

Зимовий пейзаж в дендрологічному парку, фото Ірина Хлян.
Зимовий пейзаж в дендрологічному парку, фото Ірина Хлян.

Та найбільше захоплює алея дугласій Мензиса, разом із різними видами туї. Ця композиція у вигляді геометричної фігури, яка висаджена деревно-чагарниковими групами за ландшафтним принципом, захоплює і зачаровує.

Алея дугласій Мензиса, разом з різними видами туї, фото Ірина Хлян.
Алея дугласій Мензиса, разом з різними видами туї, фото Ірина Хлян.

Науковою діяльністю у дендропарку займається науковий відділ лісівничо-ботанічних досліджень. До речі, у дендропарку проходять практику студенти, аспіранти університетів, профільні фахівці, чия діяльність пов’язана з вирощуванням дерев і чагарників.

Інформаційний стенд ботанічного саду, фото Ірина Хлян.
Інформаційний стенд ботанічного саду, фото Ірина Хлян.

Арборетум відвідують також науковці, котрі провадять досліди в галузі біології, екології, дендрології та інших наук. Завдяки працівникам арборетуму, загальний склад парку завжди доповнюється новими декоративними видами. Працівники, окрім наукової роботи, займаються складанням екскурсійних маршрутів для відвідувачів цього арборетуму.

Одна зі стежок парку, висаджена деревно-чагарниковими групами, фото Ірина Хлян.
Одна зі стежок парку, висаджена деревно-чагарниковими групами, фото Ірина Хлян.

Тут росте чимала кількість кущових рослин, а саме: аралія маньчжурська, жимолость, садовий жасмин, рододендрон жовтий. У колекції парку виставляються близько 300 класифікаційних одиниць: ялиця одноколірна, кипарисовик Лавсона, туя велетенська, горіхи чорний та сірий, дуб червоний, черемха пізня, гортензія дерев’яниста.

Одна зі стежок парку, фото Ірина Хлян.
Одна зі стежок парку, фото Ірина Хлян.

Також тут можна зустріти представників роду Сосна: європейська, сибірська та корейська. Назви настільки різні, і, водночас, складні, що дивуєшся, як багато різноманітних рослин вирощується у цьому арборетумі. Дерева, які висаджені ніби під уявну лінію, створюють відчуття певної організованості у цій місцині.

Дерев'яна хатинка посеред засніжених дерев, фото Ірина Хлян.
Дерев’яна хатинка посеред засніжених дерев, фото Ірина Хлян.

Гуляючи дендропарком, натрапляєш на кілька дерев’яних будівель, чи наштовхуєшся на дерев’яний колодязь, і вони так органічно вписуються в цей ландшафт, що відчуваєш себе наче у казці, особливо в зимовий період.

Щороку кількість туристів зростає, але це не дивує, адже побачити таку красу має кожен.

Ірина ХЛЯН

1 коментар

  1. Я 20 років тому гуляв якось з друзями заповідником Розточчя. Заночували в лісі, а коли прокинулись то побачили що якесь місце наче казкове. Стояв ранковий туман, якісь дивні дерева, і ця алея з туй… Маю ше десь навіть фото з мильниці. Запам’яталось назавжди.

Напишіть відгук