8 млинів у південних передмістях Львова

0
2595
Млини

У південних передмістях Львова, де проходить східноєвропейський вододіл,беруть  свій початок дві річки Зубра та Щирка. Підживлені струмками та джерелами, несуть вони свої води на південь до села Устя, де впадають у Дністер.

Віддавна люди використовували енергію річкових вод, як рушійну силу. Зокрема, для водяних млинів. Ще з часів неоліту на зелених луках та розлогих долинах річок місцеві поселенці успішно займались хліборобством. Про це свідчить виявлена археологами на поселенні Пасіки-Зубрицькі біля Львова, спеціальна споруда для помолу зерна на ротаційних жорнах (епоха неоліту). Згодом жорна стали обертати за допомогою коней та волів, а вже на початку 14 ст. з’являються водяні млини.

Для  млина вибирали зручне місце на річці чи потоці, де можна було загатити греблю й подавати воду до вертикального колеса закріпленого на горизонтально встановленому валі. Коли колесо оберталося, відповідно обертався й вал і через систему передач пускав у рух механізм помолу зерна.

Типовий водяний млин на р. Дністер в с. Зазулинці (пов. Заліщики) Fot.Jozef Treszka, 1939
Типовий водяний млин на р. Дністер в с. Зазулинці (пов. Заліщики) Fot.Jozef Treszka, 1939

Млини були різного роду. «Вальники» або «дідичні» млини були ті¸ що мали цілий рік воду, «весняні» або «дорічні» – мололи тільки на весну, «бо весна гостинна». Більші млини мали  по 4-5 коліс, але бували й малі, з одним колесом. «Фолюші» або «валила» мали ступи, якими товкли зерно. При деяких млинах були також пили до різання дерева.

Млинарство було одним з основних джерел прибутків власників маєтків та монастирів. Не так часто, але могли собі дозволити цей промисел і заможні селяни. Біля млина у поселенні гуртувались люди, вимощувалась дорога, укріплювалась гребля.

Про млин у Щирці

У 1397 році сандомирський староста Ян Тарновський видав документ, який дозволяв війту Мацею на 100 ланах землі  заснувати місто Щирець, а від його мешканців йому належала половина чиншів з млинів війтівства.

У судових записках (Аgz. том 14) згадуються імена та прізвища власників млинів. Без  суперечок та судових позовів і тоді було годі дати раду.

Спр № 330 Січень 1442р. Кахна (Катерина) зі Щирця колишня власниця млина у Щирці зреклася від участі у судовому засіданні на користь свого чоловіка Івана, котрий став її представником у суді в справі проти  Адама з Ходович.

Спр № 973 – Катерина, жінка Івана щирецького, доручила вести судову справу возному Миколаєві в позові до Петра Чорного, мельника зі Страдча.

Спр № 976 Лютий 1444р. Іван, чоловік всечесної Катерини, звинуватив обачного Петра, мельника зі Страдча, що він не бажає сплатити йому борг в сумі 5 грн за млин у Страдчі.  Оскільки борг  протермінований  то йому належить заплатити ще 5 гр штрафу.  Петро відповів, що має відповідний запис про сплату боргу в своїй обліковій книзі, але чомусь відмовився його показати. В свою чергу Іван заявив, що у його книзі такий запис відсутній. Петро Чорний зі Страдча відмовився сплачувати штраф і заявив про це у суді через  возного Івана з Городка.

1499рік, Спр №3092 – Щирецькі райці звані Филип і Янота  поручились за Бенедикта мельника зі Щирця що мають через тиждень  доправити його до суду під заставою 20 гр.

Спр №3097. Сьогодні в неділю за тиждень до свята Катерини міщани Філіп, Янота і Іван пивовар на прізвисько Папиль поручилися за Бенедикта мельника зі Щирця якого пан староста наказав ув’язнити за нездачу мірки (податку).

У цьому випадку можна зауважити різницю між руським чи волоським правом, де діяв вічевий порядок і останнє слово було за громадою та  магдебурзьким правом, коли зазвичай війт був  призначений поміщиком і наказував солтисові, як розділяти між селянами тягарі і як їх засуджувати.

У Волконську 15 Вересня  1529р. «Сигизмунд І залишив Яна [Wierzchowskiego ]  при оренді третьої частини млина у Щирці».

У Кракові 2 червня 1530р. «Сигизмунд І дозволив взяти в державу третю частину млина в Щирці Томашові Дякові».  

22 серпня 1531р. «Сигизмунд І підтвердив Манукові привілей на посілість третьої частини млина на передмісті Щирця». Тут треба розуміти, що Манук, як мірошник, отримує від власника млина третю частину заробітку.

У Кракові 10 травня 1533р. «Сигизмунд І повідомляє Оттона з Ходча воєводу краківського, львівського старосту та Павла Тарла, суддю землі львівської, що забороняє Томашові …?, забирати млин від дітей і вдови Манука, власника третьої частини млина у Щирці».

Це мабуть, Томаш Дяк – попередній власник третьої частини млина вирішив відновити свої права на мірошництво. Воно й не дивно, адже від цього він мав неабиякі прибутки. Селян примушували молоти зерно на панських млинах оплативши за послугу десяту мірку. Їх працю часто використовували на примусових роботах з будівництва водяних млинів.

Петро Боратинський (рис. Яна Матейка)
Петро Боратинський (рис. Яна Матейка)

Згідно декрету щирецького дідича Петра Боратинського млин та став міський були приєднані до війтівства з усіма пожитками, що з цього млина та ставу надходять. У цьому декреті вказано: «що усі міщани і передміщани мали б у згаданому млині, а не де будь інше солоди і різні збіжжя молоти. А в разі спустошення цього ставу, або зруйнування греблі,  міщани, або передміщани зобов’язані вислати до направи греблі робітників, а пан орендар також  мав би цьому сприяти. Якщо згаданий став був би спущений, або відбулась руйнація  греблі , і ці чинники призвели б до зупинки роботи млина , то усі збіжжя від міщан та передміщан, війтів щирецьких повинні дочекатись аж до відбудови греблі цього ставу».

У Кракові 31 травня 1595р. «Сигизмунд ІІІ надає Єжи Мнішкові право викупу млина в Щирці з рук попередніх власників» .

Єжи Мнішек - староста львівський
Єжи Мнішек – староста львівський

  Про млин у Красові (на річці Зубра).

В акті люстрації села Красів за 1565р. зазначено, що осада заснована на волоському праві і правлять тут князі у формі військового осадництва. Згідно волоського права надавчі королівські грамоти на князівства у спадкове їх володіння, видавались під умовою військової служби  цілим  нероздільним батьківським або братнім родинам з правом заснування корчми, млина іноді попівства.

У Варшаві 18 лютого 1578р. «король Стефан Баторій своїм указом надав Іваськові Бібрецькому пустку поблизу Красова в старостві львівському з метою закладення там осади. 10 липня цього ж року король дозволив  тому ж Іваськові та його братові поставити млин в осаді, що раніше  ним була заложена поблизу Щирця і Красова».

Стефан Баторій
Стефан Баторій

У Кракові 13 березня 1607р. «король Сигизмунд ІІІ  дозволив своїм указом Мацею Каровському, що прислуговував  на млинах, що у селі Красів і над струмком Сущин, передати  право довічного утримання  Станіславу [Rzeczyckieму]».

Чи не основним джерелом доходу для сільського промислу було млинарство і тому втрата млинів для орендарів в часі татарських набігів була досить відчутною. Але дохід з цієї галузі був настільки вагомий, що їх відновлення стало чи не основним завданням для власників.Тож не дивно, що вже у 1628р. млин у Красові запрацював, але обсяги продукції не можна було порівняти з роками довоєнними. Люстрація села за 1661р. зазначила, що з млина у Красові прибуток становить 30 золотих.

Про млин у Солонці.

У Львові 24грудня 1440р. «Рафал з Тарнова, каштелян войницький і староста руський, дозволяє Станіславові з Суходолу, синові млинаря Бартоша, вибудувати млин на р.Острожанка».  Власне тут йде мова про сучасний Солонецький потік, що впадає у р. Щирка. Відомо, що Острог – це тип оборонної споруди.  Перша згадка про Солонку, як королівське село датується 1471р., тож можна допустити, що на місці села раніше було оборонне городище.

В Щирці 8 липня 1571р. «… староста львівський Миколай Гербурт надає Івашкові Волошинові  з Солонки млин званий Острожанським».

Великий і Малий солонецький потік(Острожанка) на карті А. Шнайдера
Великий і Малий солонецький потік(Острожанка) на карті А. Шнайдера

Про млин у Поршні

25 вересня 1661р. Ян Мястковський, комірний землі перемишльської передає через королівський дозвіл свої права на солтиство у королівській Поршні на Станіслава Любіковського. Люстрація цього року засвідчує, що тут на 4 ланах проживали 4 кметі. Млин і корчма стояли пустками. Лан землі належав солтису, який замість податків мав виконувати обов’язок військової служби. На війтівстві тоді сиділо 5 селян, кожен з них мав чвертку лану землі. Війтівство мало свій окремий млин на р.Щирці та став. Селяни скаржились люстраторам на війта, який привласнив чверть поля, належну до млина, а також на єзуїтів, що забрали чимало земель до Раківця, Кугаєва та Підтемного.

Млин Ковирек (війтівство Поршна) на потоку Ковир (притока р. Щирка)
Млин Ковирек (війтівство Поршна) на потоку Ковир (притока р. Щирка)

Про млини у Вовкові, Загір’ї та Кугаєві на річці Зубра

Вздовж річки Зубра на чисельних ставках та заплавах власники угідь городили греблі для облаштування  млинів.

6січня 1458р Спр № 206 Міхал Рогала виступав представником Андрія Волковського в суді проти Станіслава Сондовського судді галицького. Сенько Полюховський вніс відстрочку в присутності війта Петра Сокільницького. Згодом Сондовський і Андрій дідич Волкова розділили лани, луки, стави і млини у Волкові.

13 липня 1484р № 1744 Шляхетний Андрій Лопатка постав у суді за позовом Андрія Волковського, власника частини Волкова. Лопатка був звинувачений у крадіжці каменя з млина. Щоправда Волковський не з’явився до суду, тоді суддя постановив щоб Лопатка присягнув, що сам не крав і нікому не доручав це робити.

18 квітня 1483р. у Львові в присутності воєводи Сандомирського і старости генерального руського Спитка з Ярослава, львівського гродського судді Петра із Зимної Води, Станіслава Малдзіка, Петра Цебровського та Миколая Харнаста дідича Ляшків була укладена угода про продаж шляхетним Гунтером з Синяви, суддею львівським земським, трьох ставків  у Волкові і одного у Кугаєві за 50 гривень. Власниками ставків мали б стати славетні горожани львівські Григорій Кичула та Іван Білий. При укладені угоди були сплачені 30 гривень від вказаної суми. Наступні проплати мали надійти на празник Святої Трійці – 10 гривень і на празник св. Михайла наступні 10 гривень.

Mлин і став у Кугаєві на карті середини 18ст
Mлин і став у Кугаєві на карті середини 18ст

Про млин в Загір’ю

Вельможний Кляштор Привілебних сестер Бенедиктинок.

«Підписаний нижче Саломон Гершман, на підставі контракту від 1882р. отримав в оренду на три роки млин в Загір’ю. В перші два роки належало сплатити оренду в розмірі  400 зол. рин., а на рік третій 450 зол. рин. Отже в цьому контракті було обумовлено,що Вельможний Кляштор зобов’язується згідно контракту в день передачі млина в оренду, спустити воду від  Рибія до млина нижче підписаного, а також мав бути полагоджений другий камінь з валами, аби млин безперервно і без перешкод міг бути в русі. Але до цих пір ці зобов’язання не були втілені в життя, що понесло за собою шкоду для нижче підписаного.

До цього спричинився преповажний млинар Рибій з Вовкова і це в такий спосіб, що коли нижчепідписаний мав намір запустити млин той навмисно затримував впускаючи воду в протилежну сторону наражаючи нижчепідписаного на страти, відбираючи можливість заробляти, а відповідно сплачувати чинш орендний .

На  кінець, мій попередник, залишив млин в такому cтані ,що приведення його до порядку коштувало біля 300 зол.рин., котрі нижчепідписаний властиво доложив з надією,що ці кошти йому окупляться.

План- розташування млина у Вовкові
План-розташування млина у Вовкові

Ще осмілюся зауважити, що значну  грошову допомогу надав мені мій батько для  подальшої роботи млина, бо інакше був би змушений його замкнути, яко непрактикований в цій справі.  Вперше я мав можливість взяти млин в оренду не знаючи, що млин цей не в найкращому стані.

Отже коли надходить достатньо води і млин працює за призначенням, то бувають випадки коли немає де поставити мішок з мукою. Нижчепідписаний знає, що його батько котрий напротязі 30 років служить при Скарбі і не отримав жодної кривди насмілився просити Вельможний Кляштор Привілебних сестер Бенедиктинок, щоб прихилився ласкаво до прохання  нижчепідписаного і опустив чинш орендний на нижчу ціну бо в противному випадку нижчепідписаний пострадавший при млині стратить остатню свою власність і маєток, втратить повагу в родині.

На моє прохання очікую зваженого результату»

Андрій КНИШ

Напишіть відгук